16 червня 2022 року Справа № 280/2975/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Ф» від 01.07.2021 №0792464-2406-0829 та №0792465-2406-0829 в частині, що стосуються нарахування позивачу до сплати податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, власниками житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 2833,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не має з огляду на те, позивачу на праві власності належить: 48,85 кв.м квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73,27 кв.м; а також 79,77 кв.м квартири АДРЕСА_2 , сумарна площа яких складає 128,62 кв.м. Зауважує, що у відповідності до пп. 2.5.1 «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв.м. Таким чином, вважає податкові повідомлення-рішення від 01.07.2021 №0792464-2406-0829 та №0792465-2406-0829, видані відповідачем, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню в частині, що стосуються нарахування позивачу до сплати податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, власниками житлової нерухомості за 2020 рік у сумі 2833,80 грн.
Ухвалою суду від 12.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 09 червня 2022 року надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №20732), у якому посилається на приписи ст. 10, 12, 14, 266 Податкового кодексу України та вказує, що ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням місцевих рад, залежно від місця розташування та типів таких об'єктів, а не від бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток. Зауважує, що оподаткуванню підлягає загальна площа квартири/квартир з урахуванням наданої пільги (пп.266.4.1 п.266.4 ст.266) - 60 кв.м. При цьому, Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, визначеної пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266. Таким чином, стверджує, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості на території міста Запоріжжя, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом відповідно до норм Кодексу та за ставкою, встановленою Положенням про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 - 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м бази оподаткування. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належать об'єкти нерухомості, відмінні від земельної ділянки, а саме:
- 48,85 кв.м квартири АДРЕСА_1 , загальна площа квартири 73,27 кв.м;
- квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 79,77 кв.м,
Вказана обставини сторонами не заперечуються.
01.07.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
1) №0792464-2406-0829, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік, у сумі 1230,79 грн.;
2) №0792465-2406-0829, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2020 рік у сумі 2009,97 грн.
Вказані рішення було направлено на адресу позивача, проте як вбачається із наданої відповідачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась 23.09.2021 на адресу податкового органу без вручення платнику податків.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду про їх скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Згідно з ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
За приписами пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі, якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
У відповідності до п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, крім іншого:
12.4.1.встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.2.визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;
12.4.3.прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.
Так, згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 та 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Пунктом 266.4 ст. 266 ПК України врегульовано питання встановлення та застосування пільги із сплати цього податку.
Так, відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а)для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б)для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в)для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Підпунктом 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 затверджено "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", яке опубліковано шляхом розміщення на офіційному сайті міськради (надалі - Положення).
До вказаного «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі - «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Зазначені Рішення Запорізької міської ради судом протиправними та нечинними не визнавались.
Пунктом 2.4. Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати цього податку. Так, відповідно до пп. 2.4.1. п. 2.4 Положення база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
За пп. 2.4.2 п. 2.4 Положення міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
В абз.1 пп.2.5.2 п.2.5 Положення (зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 21.12.2016 за №49) зазначено, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.
Отже, Положенням встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2020 році, зокрема для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 м.кв на рівні нульової ставки податку.
У власності позивача перебуває 248,85 кв.м квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73,27 кв.м; а також 79,77 кв.м квартири АДРЕСА_2 . Отже, загальна площа житлових приміщень, належних позивачу, становить 128,62 кв.м.
Відповідно до відзиву на позовну заяву та розрахунку податку на нерухоме майно, відповідачем під час нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від змеленої ділянки, за даними об'єктами нерухомості за 2020 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м.
На підставі вище викладеного, суд вважає, що відповідачем не вірно розрахований податок, оскільки застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування, що дорівнює 60 кв.м., в той же час, така пільга має становити 120 кв.м.
Суд зауважує, що невірне застосування пільги призвело до неправильного визначення позивачу податку.
У зв'язку з цим, суд погоджується з твердження позивача про те, що суми податку щодо двох вищезазначених об'єктів нерухомості було розраховано контролюючим органом, виходячи з ставки податку, встановленої для об'єктів житлової нерухомості, не вірно в частині, що стосуються нарахування позивачу до сплати податкового зобов'язання з податку за 2020 рік у сумі 2833,80 грн..
При цьому, наслідком встановлення невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта індивідуальної дії частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність.
Наведена позиція узгоджується із обов'язковою для врахування позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/2831/15.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, суд не вбачає можливості здійснити розрахунок частини оспорюваних рішень, з урахуванням наведених вище висновків про їх часткову невідповідність чинному законодавству, виходячи з матеріалів справи, та з урахуванням того, що суд не може підміняти орган податкового контролю та самостійно визначити податок на нерухоме майно, відмінне від змеленої ділянки, за даними об'єктами нерухомості за 2020 рік, а тому податкові повідомлення-рішення від 01.07.2021 №0792464-2406-0829 та №0792465-2406-0829 підлягають скасуванню в цілому.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області всупереч приписів пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, абз.1 пп.2.5.2 п.2.5 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що частковому підлягають задоволенню.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 01.07.2021 №0792464-2406-0829 та №0792465-2406-0829, винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак