20 червня 2022 року о/об 11 год. 30 хв.Справа № 808/3126/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Шевченко С.О., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (проспект Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про визнання незаконною довідку (висновок) про наявність заборони, встановленої ч.3 ст.1 Закону України “Про очищення влади” на підставі критеріїв, визначених п.4 ч.2 ст.3 Закону,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: визнати незаконною довідку (висновок) від 10.06.2015 про наявність заборони, встановленої ч.3 ст.1 Закону України “Про очищення влади” на підставі критеріїв, визначених п.4 ч.2 ст.3 Закону.
У позовній заяві (а.с.5-8) та письмових поясненнях (а.с.54-63), письмових поясненнях (додаткових) (а.с.91-97) зазначено наступне. На день пред'явлення даної позовної заяви позивач працював на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області з 01.10.2014. До цього часу позивач працював заступником начальника ГУ Міндоходів у Запорізькій області (з 05.07.2013 по 30.09.2014). 10.06.2015 позивач отримав від відповідача Довідку (висновок) про наявність заборони відносно позивача, встановленої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» на підставі критеріїв, визначених п.4 ч.2 ст.3 Закону, що є підставою для звільнення позивача з займаної посади. Позивач вважає незаконною довідку (висновок) відповідача, оскільки вона не відповідає нормам матеріального права та судовій практиці Європейського суду з прав людини. Оскільки за час роботи позивачем не допускалося випадків порушення вимог Конституції України, Законів України, прав чи свобод інших громадян, а висновок складений не за порушення позивачем тих чи інших вимог Закону, а за перебування у минулому на певній посаді, відповідачем порушені конституційні приписи та гаантії, а також принципи проведення люстрації. Приймаючи рішення щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі результатів проведеної перевірки, відповідач не врахував основоположних принципів очищення влади, які розроблені міжнародними організаціями, в наслідок чого застосування до позивача положень Закону України «Про очищення влади» є передчасним і не відповідає викладеним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів. Перевірка, яка поводилася на підставі виконання наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 28.04.2015 за №267 не виявила фактів винесення позивачем рішень, здійснення дій чи бездіяльності або сприяння у їх здійсненні, спрямованих на узурпацію влади Президентом ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України, або протиправне порушення прав і свобод людини, а тому аналіз цих документів дає змогу стверджувати, що на позивача не розповсюджується дія п.8 ч.1 ст.3 Закону України «Про очищення влади». Задекларовані в ч.2 ст.1 Закону «Про очищення влади» мета та принципи очищення влади не були враховані при прийнятті рішення керівником ГУ ДФС України в Запорізькій області про звільнення ОСОБА_1 , оскільки застосувавши заходи відповідальності у вигляді звільнення не було встановлено причетності позивача до дій, які спрямовані на узурпацію влади Президентом ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а також фактично в основу рішення відповідача про звільнення покладено принцип винуватості, який за формальними ознаками підпадає під критерії, визначені Законом, так як відповідні заходи були застосовані без доведення вини позивача у вчиненні дій, які за даним Законом мають бути викорінені, оскільки, перш ніж застосувати до останнього заборону, передбачену Законом, та звільнити із займаної посади, необхідно спочатку притягнути до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, та встановити його вину у вчиненні діянь передбачених ч.2 ст.1 Закону. Відповідач порушив процедуру, яка встановлена Законом України «Про очищення влади» та постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 за №563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади», а саме за результатами проведеної перевірки не було складено висновку, який є підставою для звільнення, а довідка від 10.06.2015, яку позивач просить визнати незаконною, не відповідає за своєю формою довідці, яка затверджена Додатком 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 за №563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади».
Позивач підтримав позовну заяву.
Відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву (а.с.28-29) та письмові пояснення (а.с.75-76), в яких зазначено наступне. Обіймаючи посаду заступника начальника Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, призначену та звільнену наказом Міністерства доходів і зборів України у період з 05.07.2013 по 18.06.2014, тобто в період визначений Законом як одна з підстав заборони займання посади (21.11.2013 по 22.02.2014), довідка відносно позивача щодо наявності заборон складена правомірно та не є такою, що містить неправдиві відомості, а навпаки, видана в межах дії Закону України «Про очищення влади». На момент прийняття оспорюваної довідки та на дату звернення позивача до суду, Конституційним Судом України не було визнано Закон України «Про очищення влади» від 16.09.2014 за №1682-VІІ чи окремі його положення неконституційними. Навіть в разі прийняття Конституційним Судом України такого рішення в майбутньому, оскаржувана позивачем довідка не може бути скасована у зв'язку з тим, що ч.2 ст.152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність), рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність. На підставі викладеного, дії та рішення суб'єктів владних повноважень, які були вчинені (прийняті) відповідно до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст.19 Конституції України. Довідка, шо визнається позивачем незаконною, видана в межах Закону України «Про очищення влади», не носить сумнівних відомостей, дії, вчинені по її складанню, здійснені в порядку і спосіб визначений чинним законодавством України. Крім того, зазначена довідка не спричинила виникнення жодних правових наслідків для позивача, направлених на порушення її конституційних прав.
Відповідач проти позовної заяви заперечував.
Ухвалою судді від 11.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 22.06.2015.
Ухвалою суду від 22.06.2015 провадження у справі №808/3126/15 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України в об'єднаному провадженні: - за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про очищення влади”; - за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про очищення влади”; - за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України “Про очищення влади”. Зазначені провадження об'єднанні в одне конституційне провадження, справа розглядається Конституційним Судом України з 16.04.2015.
11.01.2022 ухвалою суду поновлено провадження в адміністративній справі №808/3126/15 та призначено підготовче судове засідання на 21.02.2022.
Ухвалою суду від 21.02.2022 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 “Про введення воєнного стану” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.
З огляду на викладене, враховуючи очевидні загрози здійснення кібератак на програмне забезпечення органів державної влади, в Запорізькому окружному адміністративному суді на період з 25.02.2022 по 28.02.2022 комп'ютерна програма “Діловодство спеціалізованого суду” була примусово відключена.
28.02.2022 тимчасово виконуючим обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду у зв'язку з загрозою життю, здоров'ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів був виданий наказ №11 “Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану”, яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 по 04.03.2022
Наказами тимчасово виконуючого обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 №12, від 11.03.2022 №13, від 18.03.2022 №14, від 25.03.2022 №15, від 01.04.2022 №16, від 08.04.2022 №17, від 15.04.2022 №18, від 22.04.2022 №21, від 29.04.2022 №22 строк дії наказу від 28.02.2022 №11 “Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану” продовжений до 06.05.2022 включно.
23.05.2022 ухвалою суду призначено судове засідання на 20.06.2022.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Відповідно до записів у Трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 , зокрема, з 05.07.2013 по 18.06.2014 працювала на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (а.с.16-19).
У Наказі ГУ ДФС у Запорізькій області від 28.04.2015 за №267 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади»» зазначено: «… З метою виконання Закону України від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ «Про очищення влади» (далі - Закон №1682), відповідно до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» (далі - Порядок) із змінами та згідно з Планом проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №1025-р., НАКАЗУЮ: 1.Провести в Головному управління ДФС у Запорізькій області перевірку, передбачену Законом №1682 (далі - перевірка) стосовно посадових і службових осіб, визначивши днем початку проведення перевірки 27 травня 2015 року. 2.Визначити управління персоналу відповідальним за проведення перевірки відповідно до Закону №1682. …» (а.с.65).
02.06.2015 ОСОБА_1 подано на адресу начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області Заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (а.с.37).
У Довідці про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та трудовій книжці від 10.06.2015 зазначено: «… За результатами перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та трудовій книжці ОСОБА_3 , яка працює на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДФС у Запорізькій області встановлено, що до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» на підставі критеріїв здійснення очишення влади (люстрації) визначених згідно з пунктом 4 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», а саме: Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві», а також відповідно до абзацу 5 пункту 1 статті 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №167, а саме: «заборони, яка застосовується до осіб, що обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013р. по 22 лютого 2014р. та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури, СБУ, МВС, Міндоходів, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі, районах у м.Києві. Період з 05.07.2013 року (наказ Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013 №1689-о) по 18.06.2014 року (наказ Міністерства доходів і зборів України від 18.06.2014 №1768-о). Назва посади, щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрація) - Заступник начальника Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. …» (а.с.15).
На Довідці про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та трудовій книжці від 10.06.2015 міститься резолюція керівника - «Звільнити з підстав передбачених законом України (про очищення влади), підпис».
У листі ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.01.2022 за №3982/6/08-01-11-01-12 на адресу представника позивача зазначено наступне: «… За результатами перевірки складено довідку від 10.06.2015 про результати перевірки відомостей зазначених в особовій справі та трудовій книжці. Дана довідка була надана на розгляд керівнику ГУ ДФС у Запорізькій області. За результатами розгляду була накладена резолюція: «Звільнити з підстав передбачених Законом України «Про очищення влади». 11 червня 2015 року до управління персоналу ГУ ДФС у Запорізькій області надійшла копія ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про зупинення дії довідки від 10.06.2015 про наявність заборони, встановленої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» на підставі критеріїв, визначених п.4 ч.2 ст.3 Закону. ОСОБА_1 була звільнена з посади у зв'язку з переведенням, за її згодою, до Головного управління ДФС у Київській області. …» (а.с.64).
Судом досліджено й інші документи, наявні у матеріалах справи.
При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.
Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. (…).
У ст.43 Конституції України зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. (…) Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. (…) (ст.64 Конституції України).
У ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначено у ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
17.10.2019 Європейський суд з прав людини прийняв рішення у справі "Полях та інші проти України" (заяви №58812/15, №53217/16, №59099/16, №23231/18, №47749/18), яке 24.02.2020 набуло статусу остаточного (надалі - рішення у справі "Полях та інші проти України"), та стосувалося звільнення п'ятьох осіб на підставі приписів Закону України від 16.09.2014 за №1682-VII «Про очищення влади».
Зокрема, у рішенні по справі "Полях та інші проти України" зазначено: «… 203. Перш за все, Суд зазначає, що сторонами не оскаржується те, що було втручання у права заявників за статтею 8 Конвенції у зв'язку із застосуванням до них заходів відповідно до Закону «Про очищення влади». … 208. Щодо підходу, заснованого на наслідках, Суд зазначає, що Закон «Про очищення влади» вплинув на заявників у трьох аспектах: (i) їх звільнили з державної служби; (ii) до них було застосовано заборону обіймати посади державної служби на строк десять років, та (iii) відомості про осіб заявників було внесено до загальнодоступного в мережі Інтернет Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону «Про очищення влади». 209. Суд вважає, що поєднання цих заходів мало дуже серйозні наслідки для здатності заявників встановлювати і розвивати відносини з іншими та їхньої соціальної і професійної репутації, а також значною мірою вплинуло на них. Вони не були просто відсторонені, понижені або переведені на менш відповідальну посаду, а звільнені із забороною обіймати посади державної служби, одразу втративши всі свої винагороди (див., в якості протилежного прикладу стосовно останнього, ухвалу щодо прийнятності у справі «Дж.Б. та інші проти Угорщини» (J.B. and Others v. Hungary), заява №45434/12 та 2 інші заяви, пункти 132 і 133, від 27 листопада 2018 року). Їм було заборонено обіймати будь-які посади державної служби, у сфері, в якій вони багато років працювали як державні службовці. 210. Відомості про застосування до заявників заходів, передбачених Законом «Про очищення влади», було одразу оприлюднено, ще до того, як було розглянуто їхні позови (див. пункти 98-100 проміжного висновку Венеціанської комісії щодо цього у пункті 107). Закон «Про очищення влади» не вимагав будь-якого доведення індивідуальної вини, а його оголошена мета полягала в «очищенні» державної служби від осіб, які асоціювалися із «узурпацією влади», підривом основ національної безпеки та оборони і порушеннями прав людини (див. пункт 72). За таких обставин застосування заходів, передбачених Законом «Про очищення влади», ймовірно було тісно пов'язано із соціальною та професійною стигматизацією, як стверджували заявники (див. пункт 200). Не стверджувалося, що на практиці Закон не мав такого ефекту (див., для порівняння, згадане рішення у справі «Анчев проти Болгарії» (Anchev v. Bulgaria), пункт 106). 211. Суд дійшов висновку, що стаття 8 Конвенції є застосовною. … 277. Згідно з твердженнями Верховного Суду та доводами Уряду мета Закону «Про очищення влади» полягала у відновленні довіри до державних установ і захисті демократичної форми правління (див. пункти 92, 245, 246 і 252). Проте цілком можливо, що зазначені цілі могли бути досягнуті шляхом застосування менш суворих заходів як, наприклад, якщо це можливо, відсторонення заявників від їхніх керівних посад після проведення індивідуальної оцінки та, якщо це можливо, переведення на менш відповідальні посади. Далекосяжний характер застосованих до заявників заходів (див. пункт 208) у поєднанні з доволі гострими формулюваннями, використаними у статті 1 Закону «Про очищення влади» щодо цілей Закону (див. пункт 72), порушують питання про те, що деякі із цих заходів принаймні частково були вмотивовані помстою тим, хто асоціювався з попередньою владою. 278. Якби це було так, тоді передбачені Законом «Про очищення влади» заходи могли вважатися не такими, що переслідували законну мету захисту демократичної форми правління, а такими, що підривали цю форму правління у зв'язку з політизацією державної служби, проблемою, для боротьби з якою цей Закон був нібито розроблений (див. доводи Уряду у пункті 235). … 294. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що застосування до заявників передбачених Законом «Про очищення влади» заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки. Насправді, ніколи не стверджувалося, що самі заявники вчинили які-небудь конкретні дії, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини. Вони були звільнені на підставі Закону лише тому, що обіймали певні відносно високі посади державної служби, коли пан ОСОБА_4 був Президентом України. Подальші твердження про проступки третього заявника не змінюють цього факту (див. пункт 305). … 323. Коротко кажучи, не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. 324. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників. …».
Оскільки обстави наведені у рішенні по справі "Полях та інші проти України" аналогічні обставинам у даній справі, то суд вважає за можливе застосувати практику Європейського суду з прав людини (рішення по справі "Полях та інші проти України") як джерело права при вирішенні спору у цій справі.
З матеріалів справи не вбачається вчинення позивачем будь-яких правопорушень.
Також, Згідно з ч.3 ст.1 Закону України від 16.09.2014 за №1682-VII «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Як зазначено у п.4 ч.2 ст.3 Закону України від 16.09.2014 за №1682-VII «Про очищення влади», заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.
Відповідно до ч.11 ст.5 Закону України від 16.09.2014 за №1682-VII «Про очищення влади» орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.
За ч.14 ст.5 Закону України від 16.09.2014 за №1682-VII «Про очищення влади» керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Згідно з ч.15 ст.5 Закону України від 16.09.2014 за №1682-VII «Про очищення влади» усі матеріали перевірки, які надійшли до керівника органу, передбаченого частиною четвертою цієї статті, додаються до особової справи особи, стосовно якої проводилася перевірка.
У п.14 «Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 за №563 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), зазначено: «14.Відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка підлягає перевірці, на підставі відомостей, наявних в особовій справі такої особи, або на підставі наданих особою документів, а також інформації з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або відсутність у Реєстрі таких відомостей, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених пунктами 1-8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону: 1) заборони, яка застосовується до осіб, що обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: … керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури, СБУ, МВС, Міндоходів, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах у м. Києві; …».
У матеріалах справи відсутній висновок про результати перевірки, який передбачений ст.5 Закону України «Про очищення влади», а є лише Довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та трудовій книжці від 10.06.2015.
Учасниками справи не надано до суду доказів складання відносно позивача висновку про результати перевірки, який передбачений ст.5 Закону України «Про очищення влади», та фіктичного звільнення позивача на підставі застосування приписів Закону України «Про очищення влади».
На думку суду, Довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та трудовій книжці від 10.06.2015 не є документом передбаченим Законом України «Про очищення влади» та таким, який підлягає обов'язковому застосуванню певним суб'єктом владних повноважень.
При цьому, Довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та трудовій книжці від 10.06.2015 не відповідає за формою та змістом Додатку №5 до «Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 за №563 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, суд за наведених обставин вважає, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів з боку відповідача.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Оскільки у задоволенні позовної заяви має бути відмовлено, то, відповідно, має бути відмовлено й у стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (проспект Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання незаконною довідку (висновок) про наявність заборони, встановленої ч.3 ст.1 Закону України “Про очищення влади” на підставі критеріїв, визначених п.4 ч.2 ст.3 Закону - відмовити у повному обсязі.
У стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 22.06.2022.
Суддя О.О. Прасов