ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4521/22
провадження № 1-кс/753/818/22
про застосування запобіжного заходу
"12" травня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 07.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100020001240, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
12.05.2022 слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУ НП у місті Києві ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12022100020001240 від 07.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 15 ст. 186, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186 КК України.
Клопотання вмотивоване тим, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та день ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 увійшов в злочинну змову разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 06.05.2022, вирішили вчинити відкрите викрадення чужого майна (грабіж), в умовах воєнного стану за наступних обставин.
З метою реалізації зазначеного вище злочинного плану ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_8 , 06.05.2022 близько 14 годин 40 хвилин приїхали на автомобілі «BMW» (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_7 , а ОСОБА_5 , разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приїхали на автомобілі марки «Mercedes-Benz vito» (д.н.з. НОМЕР_3 ), під керуванням ОСОБА_10 , за адресою АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, згідно розподілених ролей ОСОБА_5 , разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 піднялись до квартири АДРЕСА_4 , де проживає ОСОБА_11 та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, маючи вільний доступ проникли до вищезазначеної квартири, де почали погрожувати останньому фізичною розправою.
В свою чергу ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_8 , діючи до раніше розподілених ролей дослідивши обстановку, також піднялись до квартири та почали погрожувати фізичною розправою з вимогою надати грошові кошти.
В наступному ОСОБА_5 , разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 почали оглядати речі в квартирі а ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_8 , спостерігати за навколишньою обстановкою.
Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_8 , відкрито заволоділи майном ОСОБА_11 , а саме 2900 доларів США (станом на 06.05.2022 за курсом НБУ становить 84 839 грн. 21 коп.), 12500 грн., та золоті вироби на суму 98 500 грн., що належать ОСОБА_12 .
В наступному ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
08.05.2022 ОСОБА_5 на підставі ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
05.05.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Дана підозра у відношенні ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціального статусу застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник проти задоволення клопотання заперечила, мотивуючи свої заперечення недоведеністю підозри, просила в якості запобіжного заходу обрати для підозрюваного ОСОБА_5 домашній арешт.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме: домашній арешт в нічний час, щоб він, як військовослужбовець, мав можливість вдень тренуватися у своїй військовій частині для підготовки до військових дій.
Cлідчий суддя, заслухавши думку сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши у системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин в їх сукупності, приходить до наступного.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалах зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
В судовому засіданні встановлено, що подане клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
08.05.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: змістом протоколу прийняття заяви про вчинені кримінальні правопорушення; змістом протоколу огляду місця події; змістом протоколами обшуку; змістом протоколів огляду оптичних носіїв; змістом протоколів допитів свідків; змістом протоколами допитів потерпілих; змістом протоколу затримання ОСОБА_5 ; змістом протоколів пред'явлення особи для впізнання.
Таким чином, з долучених до клопотання матеріалів вбачається, що існує висока ймовірність, що зазначені слідчим обставини мали місце, а ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення підтверджується достатніми на цьому етапі розслідування доказами.
Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п.п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Про наявність зазначеного ризику свідчить те, що свідки та потерпілий у цьому кримінальному провадженні надають покази, які у своїй сукупності підтверджують вину підозрюваного у вчиненні злочину, тому з метою уникнення відповідальності або її пом'якшення з боку підозрюваного може здійснюватися незаконний вплив на них.
Існування ризику, передбаченого п.п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя вважає недоведеним з наступних причин.
Так, слідчий у своєму клопотанні та прокурор у судовому засіданні обґрунтовували цей ризик тим, що ОСОБА_5 знає про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у даному злочині, ОСОБА_5 обізнаний в мірі покарання та усвідомлює, що за даний злочин передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а також останній не має міцних соціальних зв'язків, що спонукатиме його до переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
У цьому контексті слід зазначити, що у своєму рішенні у справі «Авраімов проти України», заява № 71818/17, пункт 57 від 25.03.2021) Європейський суд з прав людини вказує, що існування обґрунтованої підозри, що ув'язнений вчинив злочин, є умовою sine qua non для законності тривалого тримання його чи її під вартою. Але коли національні судові органи вперше «негайно» після затримання розглядають питання про необхідність застосування до затриманого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, цієї підозри вже буде недостатньо, й органи державної влади повинні також навести інші відповідні та достатні підстави для обґрунтування тримання під вартою. Цими іншими підставами можуть бути ризик переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку та пов'язана з цим необхідність захисту затриманого. Ці ризики мають бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (див. рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» [ВП] (Merabishvili v. Georgia) [GC], заява № 72508/13, пункт 222, від 28.11.2017).
Європейським судом з прав людини сформований усталений принцип його практики, згідно з яким ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia), пункт 223). Аби переконати суд, що насправді існував ризик переховування заявника, жодного іншого факту чи причини, які конкретно стосувалися справи заявника, крім тяжкості можливого покарання, наведено не було.
Твердження прокурора про відсутність соціальних зв'язків у підозрюваного спростовуються наданими у судовому засіданні стороною захисту доказами, які підтверджують те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей та мати-пенсіонера, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. Зазначені обставини, на думку слідчого судді не спонукатимуть підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
Отже, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризику, передбаченого п.п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу відносно такого підозрюваного, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року).
Практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
При цьому слідчий суддя враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Поряд з цим, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, уважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я; соціальні зв'язки, відсутність судимостей, наявність неповнолітніх дітей на утриманні, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, не сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення у частині аргументації неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдиний аргумент, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту.
За таких умов, слідчий суддя приходить до переконливого висновку, що клопотання не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку із чим вважає, що на даному етапі потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи (тримання під вартою), про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин слідчий суддя, враховуючи, той факт, що стороною обвинувачення було доведено наявність ризику, визначених у п.п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та безумовної недоведеності факту того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризикам, вважає за необхідне відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, однак застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічній час, із покладенням на нього обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на два місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Обираючи запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту слідчий суддя враховує факт того, що підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а також аргументи сторони захисту, що в даний час підозрюваний в денний час проходить разом з іншими військової частини бойове злагодження перед направленням в зону бойових дій на фронті війни з російською федерацією. Для отримання належного рівня підготовки підозрюваного для виконання його конституційного обов'язку по захисту України, слідчий суддя вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної його поведінки обрати саме такий запобіжний захід.
Керуючись ст.ст. 7, 110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-197, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 07.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100020001240, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час строком на 55 (п'ятдесят п'ять) днів, тобто до 06 липня 2022 року.
Заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 20-00 год. до 07-00 год.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження, за першою вимогою;
- не відлучатись із міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Вказані обов'язки покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту оголошення цієї ухвали суду.
Контроль за виконанням запобiжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваним покласти на органи Національної поліції за мiсцем його проживання.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 17.05.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_1