15.06.2022 Справа № 363/3914/21
15 червня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Сергієнко А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Сподара А.В.,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
14 вересня 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 у якій позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, стягнути з ОСОБА_2 на її користь, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, з допущенням негайного виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 12 листопада 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 340. Від шлюбу подружжя має сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, через різні погляди на життя, різні характери та інтереси, постійні сварки, оскільки кожен з них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Оскільки відповідач порушує її право на індивідуальність та духовний розвиток, вважає, що у подальшому збереження сім'ї не можливе, шлюб існує тільки формально, спроби на примирення не мають позитивного результату, а тому просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.
Після виконань вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від
19 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження у судове засідання, призначене на 17 листопада
2021 року о 09:00.
У судове засідання призначене на 17 листопада 2021 року з'явились позивач та її представник. Відповідач до суду не з'явився, при цьому на адресу суду повернувся конверт із ухвалою суду про відкриття провадження, копією позовної заяви з додатками та судовою повісткою про виклик, які надсилалися йому на адресу вказану у позовній заяві, без вручення відповідачу з причин «неправильно зазначена (відсутня адреса)».
У зв'язку із зазначеним, з у рахуванням думки позивача та її представника, судове засідання було відкладено на 10:00 18 січня 2022 року.
У призначене судове засідання з'явились позивач та її представник. Відповідач не з'явився, при цьому подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки у Господарському суді міста Києва призначене судове засідання, у якому він бере участь.
У зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання з поважних причин, з урахуванням думки позивача та її представника, розгляд справи було відкладено на 12:00 14 лютого 2022 року.
У судове засідання, призначене на 14 лютого 2022 року з'явились позивач та її представник. Відповідач не з'явився, проте до початку засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою на COVID-19.
У зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання з поважних причин, розгляд справи було відкладено на 14:00 11 березня 2022 року, про що повідомлено відповідача та його зобов'язано надати суду докази на підтвердження хвороби.
Судове засідання, призначене на 11 березня 2022 року не відбулося у зв'язку із введенням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із проведенням бойових дій на території Вишгородського району Київської області та з урахуванням Наказу Голови Вишгородського районного суду Київської області Котлярової І.Ю. № 5а від 2 березня 2022 року «Про визначення особливостей роботи Вишгородського районного суду Київської області в умовах воєнного часу».
Враховуючи наказ виконуючого обов'язки Голови суду від 4 квітня 2022 року № 8-а «Про скасування наказу №5а від 2 березня 2022 року «Про визначення особливостей роботи Вишгородського районного суду Київської області в умовах воєнного часу», наступну дату судового засідання у справі визначено 12:00 15 червня 2022 року, про що повідомлено сторін.
У судове засідання з'явилися позивач та її представник, а також відповідач.
Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Позивач та її представник позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги визнав.
Заслухавши пояснення сторін, їх доводи та аргументи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (повторно) серії НОМЕР_1 від
23 травня 2012 року, актовий запис № 340.
Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження дитини батьками зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач, спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки кожен з них має протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. Спільна дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-якої обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно частиною третьою статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до
статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає розірванню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечитиме їхнім інтересам.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Відповідно до статей 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною третьою статті 181, частиною першою статті 183 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня
2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 89-XII від 27 лютого
1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина друга статті 6 цієї Конвенції).
Також, частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Таким чином, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує матеріальне становище кожної із сторін спору, а саме те, що малолітня дитина проживає разом з матір'ю, відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
Отже, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід призначити з 14 вересня 2021 року, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Відповідно до статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач у справах про стягнення аліментів від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 гривень.
Згідно із статтею 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 908,00 гривень за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку що позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 21, 24, 56, 105, 110, 112, 114, 180-184, 191 СК України, статтями 76, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 12 листопада 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №340.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 21 червня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання:
АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Лохвиця Миргородського району Полтавської області, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , є директором ТОВ «Гравіс-Інфо», адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О.П. Лукач