Апеляційне провадження № 22-ц/824/207/2022
справа № 759/23634/20
16 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі:
Судді - доповідача: Андрієнко А.М.
Суддів: Вербової І.М.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року, постановлене суддею Журибедою О.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Києво-Святошинського районного суду в Київській області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями відносно арешту майна, що виніс Києво-Святошинський районний суд в Київській області,
У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Києво-Святошинського районного суду в Київській області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями відносно відмови у поверненні майна, яке було у нього вилучено та утримувалося правоохоронцями без арешту майна, що виніс Києво-Святошинський районний суд в Київській області, та просив суд стягнути на його користь з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві моральну шкоду в розмірі 300000,00 грн., завдану незаконними рішеннями з боку посадових осіб Києво-Святошинського районного суду в Київській області.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що 25.06.2017 року він, маючи на руках рішення Києво-Святошинського районного суду та Київського апеляційного суду по справі № 369/1567/15 від 20.06.2017 року, яким визнано його право на користування будинком, за адресою: АДРЕСА_1 , де він зареєстрований з 2009 року, намагався потрапити на територію свого житла. Для захисту від незаконних посягань у побаченні з сином та користуванню власним житлом 25.06.2017 року він взяв з собою газовий балончик та травматичну зброю нелетальної дії - Терен 12К. В цей день на нього стався напад групою озброєних осіб. Після нападу групи осіб на нього було викликано слідчо-оперативну групу, яка без рішення суду та його дозволу пройшла на територію його житла та тимчасово вилучила його майно. У серпні 2017 року він звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого та не арештованого майна.05.09.2017 року по справі № 369/9126/17 Києво-Святошинський районний суд Київської області своєю ухвалою незаконно відмовив йому у задоволенні скарги щодо повернення майна. Крім того, зазначив, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинський районний суд Київської області від 05.10.2017 року та 14.12.2017 року йому знову було незаконно відмовлено у задоволенні скарги щодо повернення майна. Вказав, що ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ постановлено нову ухвалу, якою задоволено його скаргу та зобов'язано повернути йому незаконно вилучене майно рушницю «Сафарі ПН-001» та інше вилучене майно. Зазначив, що внаслідок винних та неправомірних дій працівників суду позивачу було заподіяно моральну шкоду, яку він просить стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, 07.10.2021 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, стягнути з Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача 300 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями відносно арешту його майна з боку посадових осіб Києво-Святошинського районного суду Київської області, мотивуючи тим, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме ст.. 56 Конституції України, ст.ст. 280, 1176, 1174 ЦК України, вказує, що протиправні дії тривали чотири місяці, що призвело до психологічного напруження, розчарувань та незручностей, душевних страждань позивача, порушення його конституційних прав доведено в апеляційному суді у постанові від 28.10.2020 №610/3221/19-ц.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
Києво-Святошинський районний суд Київської області просив розглядати справу за відсутності їх представника.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки вони належно повідомлені про час та місце розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди розглядом справи в суді.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено в судовому засіданні рішенням Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.20115 року у справі № 369/1567/15 визнано за ОСОБА_1 право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12017110200003819 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Як зазначив позивач 25.06.2017 року на нього стався напад групою озброєних осіб. Після нападу групи осіб на нього було викликано слідчо-оперативну групу, яка без рішення суду та його дозволу пройшла на територію його житла та тимчасово вилучила його майно.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до старшого слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області Веселій С.В. з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, проте постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 22.08.2017 року, 22.09.2017 року та 28.11.2017 року позивачу було відмовлено у поверненні тимчасово вилученого майна ( а.с.15-20).
Не погоджуючись з діями слідчого позивач неодноразово звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність слідчого.
Проте, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.09.2017 року, 05.10.2017 року та 26.10.2017 року позивачу було відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна (а.с. 21-23).
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 28.12.2017 року постановлено нову ухвалу, якою зобов'язано слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області у кримінальному провадженні № 12017110200003819 від 25.06.2017 року негайно повернути ОСОБА_1 майно, яке було вилучено в ході проведення огляду на масці події за адресою: АДРЕСА_1 , а саме рушницю «Сафарі ПН-001», чотири предмети схожі на патрони зеленого кольору та предмет схожий на лом помаранчевого кольору (а.с. 27-29).
Підставою звернення до суду із даним позовом є посилання на те, що протиправною бездіяльністю працівників Києво-Святошинського районного суду Київської області позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що протягом 4 місяців позивач був позбавлений можливості захисту законних прав, здоров'я та життя від посягань групи озброєних осіб під час спроб за рішенням суду побачити власного сина.
За ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів завдання позивачу моральної шкоди, не обґрунтував належним чином її розмір, не вказав, який існує причинно-наслідковий зв'язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідачів.
В рішенні суду зазначено, що Києво-Святошинський районний суд Київської області приймав не просто рішення посадової особи, а процесуальні рішення , передбачені Кримінально-процесуальним кодексом, який передбачає оскарження таких рішень.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідно до ухвал Києво-Святошинського районного суду від 05.10.2017 р. по справам № 369/10419/17;
Від 26.10.2017 у справі 369/11363/17;
Від14.12.2017 у справі № 369/12790/17 позивачу було відмовлено у задоволенні скарги та у поверненні його особистого вилученого у нього майна.
28 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області задовольнила апеляційну скаргу та зобов'язала повернути ОСОБА_1 майно рушницю Сафарі , чотири предмети схожі на патрони зеленого кольору та предмет схожий на лом зеленого кольору.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме, у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Позивач посилається на те, що рішенням суду, яке було згодом скасоване, йому тривалий час органи досудового слідства не повертали майно, яке у нього було вилучено та не арештовано.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в даному випадку не підлягає застосуванню ст.. 1176 ЦК України та не може бути стягнута моральна шкода з державного бюджету , оскільки дії, вчинені Києво-Святошинським районним судом Київської області щодо позивача , вчинені в межах процесуального законодавства і не входять в перелік дій , які передбачають стягнення моральної шкоди за рахунок державного бюджету.
Для настання відповідальності за вказаними нормами необхідно, щоб дії або бездіяльність були незаконними.
Незаконними ж діяннями вважають діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Відповідно до ст.. 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Позивач не надав суду доказів того, що дії відповідача щодо нього були неправомірними
Сам по собі факт скасування ухвали суду першої інстанції апеляційним судом не свідчить про неправомірність дій працівників суду в розумінні цивільно-правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Як цивільно-процесуальним так і кримінально-процесуальним кодексом передбачено оскарження рішень суду першої інстанції до апеляційної та касаційної інстанцій.
Скасування рішення суду першої інстанції передбачено процесуальним законодавством та є правом особи на перегляд справи та оскарження рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постановлення судом процесуального документу, який в установленому законом порядку згодом було скасовано, не свідчить про незаконність дій суду щодо позивача.
Позивач не надав суду доказів того, що судом постановлено завідомо неправосудне рішення , що підтверджувалося б вироком суду.
Колегія суддів вважає, що суд при винесенні ухвал діяв у рамках процесуального законодавства , неправомірність його дій не доведена позивачем.
Та обставина, що ухвала Києво-Святошинського районного суду була скасована свідчить про те, що порушене право позивача було поновлено , а тому підстав вважати, що йому було при цьому завдано моральної шкоди у суду немає, так як скасуванням ухвали та поверненням вилученого майна, позивач отримав сатисфакцію та відновлення свого порушеного права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 червня 2022 року.
Суддя - доповідач:
Судді: