15 червня 2022 року місто Київ
справа № 755/13880/21
провадження №22-ц/824/4827/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пономаренко Ольгою Вячеславівною,
на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 14 грудня 2021 року, постановлену у складі судді Коваленко І.В.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 14 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко О.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 25 грудня 2003 року у справі 2-247/04 у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 ..
Вважає, що суд першої інстанції розглянув клопотання про скасування заходів забезпечення позову з порушенням норм ст.ст. 55, 158 ЦПК України, а відмовляючи у його задоволенні, маючи при цьому достатньо підстав та доказів для його задоволення, не навів жодних обґрунтованих мотивів на підставі чого він прийшов до такого висновку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_7 , приватний нотаріус КМНО Смекаліна Л.Т. про визнання недійсним договору дарування квартири.
За заявою позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва 25грудня 2003 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2004 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19 травня 2004 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_7 , приватний нотаріус КМНО Смекаліна Л.Т. про визнання недійсним договору дарування квартири.
Ухвалою Верховного Суду України від 25лютого 2005 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19травня 2004 року залишено без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла власник квартири АДРЕСА_1 , - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. Спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_5 №23/2017 заведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутою Л.О..На час відкриття спадщини спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 були: ОСОБА_6 - мати; ОСОБА_2 - донька; ОСОБА_3 - донька; ОСОБА_4 - чоловік.
На сьогоднішній день спадкоємці не отримали свідоцтво про право на спадщину на належну їм частину квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з накладеним арештом на цю квартиру на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2003 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина, а саме: на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_5 , відповідно до ст. 1269 ЦК України, 16серпня 2017 року подала заяву про прийняття спадщини, прийняла спадщину та набула право на спадкове майно, однак не встигла його оформити шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину.
ОСОБА_6 склала заповіт від 24січня 2018 року за яким все своє майно вона заповіла сину, громадянину Німеччини, ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_6 . ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пінчук О.В.
9 листопада 2020 року заведено спадкову справу №9 щодо майна померлої ОСОБА_6 .. Отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 частину вказаної вище квартири ОСОБА_1 не може, оскільки на даний час арешт з даної квартири не знятий.
Відповідно до листа Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року цивільна справа №2-247/04 знищена за збігом терміну зберігання, а при перевірці нарядів ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2003 року відсутня.
Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, арешт на квартиру АДРЕСА_1 , був накладений 22 грудня 2004 року за №1563690 реєстратором Першої Київської державної нотаріальної контори. Підстава обтяження: ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2003 року б/н.
На адвокатський запит представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко О.В. від 5 липня 2021 року Перша Київська державна нотаріальна контора направила копію ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2003 року, якою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_7 , приватний нотаріус КМНО Смекаліна Л.Т. про визнання недійсним договору дарування квартири.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1, зазначив, що останній може пред'явити відповідний позов до суду, безпідставно пославшись на п.п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", який не є нормативно-правовим актом. При цьому суд не звернув уваги на норми матеріального права, які регулюють в даному випадку відповідні правовідносини, а саме ч.5 ст. 1268 ЦК України та ч. 1,3 ст. 1296 ЦК України
Накладений арешт на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2003 року про забезпечення позову перешкоджає ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про право на спадщину, скасування якого вирішується відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України, а ніяким чином шляхом подання окремого позову (наприклад скасування арешту, про що зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі), оскільки на даний час відсутня особа (фізична чи юридична), яка порушила права заявника ОСОБА_1 в набутті права власності на частину майна, яке він успадковує.
ОСОБА_6 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті своєї доньки ОСОБА_5 . Однак, незважаючи на той факт, що вона після спливу шестимісячного строку не отримала свідоцтво про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_1 , це не позбавляє права ОСОБА_1 отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 .
Враховуючи, що ОСОБА_1 є спадкоємцем та правонаступником після смерті ОСОБА_6 , яка у справі №2-247/04 мала статус позивача, окрім того, відповідач у даній справі ОСОБА_5 також померла, у заявника є перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину на належну йому частину спірної квартири в зв'язку з накладеним судом арешту, розгляд справи №2-247/04 закінчений, а отже необхідність в забезпеченні позову відпала, є всі підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2003 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Поздняков П.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 -адвокат Пономаренко О.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Поздняков П.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_7 , приватний нотаріус КМНО Смекаліна Л.Т. про визнання недійсним договору дарування квартири.
За заявою позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва 25грудня 2003 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.13).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2004 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19 травня 2004 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_7 , приватний нотаріус КМНО Смекаліна Л.Т. про визнання недійсним договору дарування квартири (а.с. 39-41; 42-43).
Ухвалою Верховного Суду України від 25лютого 2005 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19травня 2004 року залишено без змін (45-46).
Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, арешт на квартиру АДРЕСА_1 , був накладений 22 грудня 2004 року за №1563690 реєстратором Першої Київської державної нотаріальної контори. Підставою обтяження зазначена ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2003 року б/н. (а.с.19-20).
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з заявою про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що він є спадкоємцем та правонаступником після смерті ОСОБА_6 , яка у справі №2-247/04 мала статус позивача, окрім того, відповідач у даній справі ОСОБА_5 також померла, а тому у нього є перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину на належну йому частину спірної квартири в зв'язку з накладеним судом арешту. Розгляд справи №2-247/04 закінчений, а отже необхідність в забезпеченні позову відпала, є всі підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2003 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 14 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не був учасником справи, а тому відсутні підстави для розгляду такої заяви в порядку ст. 158 ЦПК України.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною 1 статті 42 ЦПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 не є учасником даної справи, та на момент постановлення оскаржуваної ухвали, у 2004 році, він не був власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно відсутні підстави вважати порушеними будь-які його права на зазначене нерухоме майно на час постановлення ухвали про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову у зв'язку зі зміною обставин, а саме смерті ОСОБА_6 , яка у справі №2-247/04 мала статус позивача та зміни її процесуальним правонаступником її сином ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки процесуальне правонаступництво в порядку ст. 55 ЦПК України застосовується в процесі розгляду справи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
У даному випадку розгляд справи закінчений, у справі прийнято остаточне рішення, а тому відсутні визначені законом підстави для застосування процесуального правонаступництва.
ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 , яка як спадкоємець після смерті ОСОБА_5 прийняла спадщину, але не оформила її шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, а тому відповідно у заявника, також виникли перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину на належну йому частину спірної квартири, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має право звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права в загальному порядку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,
суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пономаренко Ольгою Вячеславівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 14 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 21 червня 2022 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.С. Стрижеус