справа №759/18672/21 Головуючий у 1 інстанції: Ул'яновська О.В.
провадження №22-ц/824/3325/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І.
15 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М.,
при секретарі: Панчошній К.О.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туркменістану, РНОКПП НОМЕР_1 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Києва.
Зобов'язано Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у
м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису №2463 від 03.11.2020 року, вчинений Святошинським відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в книзі реєстрацій народжень, про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Туркменістану, РНОКПП НОМЕР_1 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки
м. Києва, при цьому прізвище, ім'я та по-батькові дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено без змін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скаргу обґрунтовано тим, що задовольняючи позов, суд першої інстанції взяв до уваги виключно факт народження дитини та нібито наявний в матеріалах справи експертний висновок №32132 від 18.08.2021 року про біологічне батьківство, проте такий доказ не є належним, доступним та достатнім.
Вказувала, що позивач ніколи не брав біологічний матеріал у дитини, адже навіть якщо допустити, що він бачив дитину, він ніколи не залишався з нею сам на сам, так як він не є її біологічним батьком, що не спростовано представником позивача.
Обставини, за яких було відібрано біологічний матеріал представник позивача пояснити не зміг. Водночас, відомо, що позивач має іншу дитину (дівчинку), у якої він міг отримати біологічний матеріал.
Крім того, як вбачається з документу, який суд назвав експертним висновком, однак це є аналіз на батьківство, оскільки забір матеріалу відбувався без дотримання процедури ідентифікації особистостей, даний документ видається виключно для особистого користування і не може мати сили в суді. Зазначений документ складений всупереч вищевикладеним нормам ЦПК та не може бути взятий до уваги як доказ батьківства Позивача.
Вказує, що як вбачається з матеріалів справи, суд взагалі не перевірив достовірність жодного документу, які надані в матеріали справи, є незрозумілим звідки позивачем (сторонньою особою) отримала всі документи відповідачки, а саме: паспорти, свідоцтво, код.
Можливо зробити висновок, що позивач - особа, законність перебування в Україні якої є сумнівна, з метою отримання посвідки на проживання, подав позов до колишньої дівчини, яка народила дитину, водночас батьком якої він не є, в незаконній спосіб отримав її особисті документи та документи на її дитину, виключно з метою узаконити своє перебування в Україні.
Відповідно до п.6 cт.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, однак відповідачка наголошує, що позивач не є біологічним батьком її дитини. Батьком її дитини є особа на ім'я громадянин Франції ОСОБА_6 , докази чого надаються разом з апеляційною скаргою, а саме: аналіз ДНК на батьківство №33856 від 14.12.2021 року.
Вказує, що узв'язку з тим, що батько дитини іноземець, відповідачка з дитиною наразі знаходяться за межами України, зазначений аналіз не можливо було зробити під час розгляду справи в суді першої інстанції, адже суд перейшов до розгляду справи по суті практично не перериваючи підготовче засідання.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Зазначає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем до суду було надано достатні та допустимі докази, щодо підтвердження його батьківства відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Києва їх мені, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Вказує, що доводи апелянта щодо невиконання судом першої інстанції норм ч.6 ст.187 ЦПК України при розгляді справи, яке вплинуло на право на захист відповідачки є безпідставним з огляду на те, що місце реєстрації відповідачки зазначене позивачем у позовній заяві та на яку судом першої інстанції надсилалися всі матеріали та повідомлення щодо розгляду справи є тотожним місцю реєстрації зазначеним самою відповідачкою у процесуальних документах, які вона направляла до суду.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги, що адреса реєстрації позивача та адреса перебування позивача різнилися і позивач відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ №207 від 02.03.21016 року не повідомив орган реєстрації про своє місце перебування, жодним чином не спростовує законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, які вплинули на неможливість надати відповідачем до суду докази на спростування доводів викладених в позовній заяві зазначає, що 29 вересня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва по справі №759/18672/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, постановив заочне рішення, яким задовольнив позов.
У жовтні 2021 року відповідачка звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просила суд скасувати заочне рішення Святошинського районного суду
м. Києва від 29.09.2021 року та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року зазначене вище заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.
Вказує, що згідно чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за наявності таких умов, як поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити та зазначення доказів, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Таким чином, докази, щодо спростування доводів позивача, відповідач мав би надати разом з заявою про перегляд заочного рішення. Більше того, змога заявити клопотання про витребування будь-якого доказу судом, або надати такий доказ до суду на спростування доводів позивача у відповідача була під час надання до суду відзиву на позовну заяву, але відповідачем не було надано до суду першої інстанції, жодних доказів на спростування доводів позивача, про що в своєму рішенні і зазначив суд першої інстанції.
Крім того, зазначає, що апелянтом, всупереч вимогам ст.ст.12, 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів та не доведено обставин, які б спростовували доводи позивача.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що в апеляційній скарзі апелянт не послався на жоден достатній та допустимий доказ.
Щодо надання до суду апеляційної інстанції, разом з апеляційною скаргою, як доказу результату дослідження №33856 (Аналіз ДНК на батьківство) зазначає наступне.
Відповідь до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, вважає, що відповідачка мала змогу надати цей доказ до суду першої інстанції, або заявити про нього, а тому втратила право на подачу зазначеного доказу до суду апеляційної інстанції.
Разом з відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 подав клопотання, в якому просить призначити у справі судову молекулярно-генетичну експертизу.
На розгляд та вирішення експерта поставити наступне питання: - чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Туркменістану, посвідка на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_2 , біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ?
Також просить зобов'язати ОСОБА_4 , разом з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з'явитись до експертної установи у визначені експертом місце та час з метою відбору необхідних зразків для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Клопотання обґрунтовує тим, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами для підтвердження чи спростування факту оспорюваного батьківства.
Вважає, що проведення судової молекулярно-генетичної експертизи має значення для обґрунтованого вирішення питання щодо встановлення факту біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 , а проведення такої експертизи потребує спеціальних знань у галузі генетики.
Вислухавши думку представників учасників справи, суд вважає, що подане представником ОСОБА_2 клопотання про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог пункту 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з положеннями частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою вищевказаної норми передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами першою та другою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За правилами частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Частиною 1 статті 104 ЦПК України передбачено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, підстави проведення експертизи, питання з яких експерт має надати висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Так, згідно положень частини другої статті 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
У розумінні статті 128 СК України та пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» підставою для визнання батьківства можуть бути будь-які відомості, зокрема висновки судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації №3451/05,§ 34,від 07 травня 2009 року).
Відповідно до вимог частини сьомої статті 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до абзацу 12 частини другої пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року
№ 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 КК України або за відмову від надання висновку за статтею 385 КК України.
Отже законодавець визначає, що обов'язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність.
З урахуванням викладеного, враховуючи предмет спору, характер спірних правовідносин, зокрема, що обставина встановлення біологічного батьківства, яка може бути підтверджена експертизою, є істотною і її з'ясування обов'язкове для правильного вирішення справи, суд вважає обґрунтованим клопотання позивача про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи. Саме висновок такої експертизи є одним із доказів, що може засвідчити походження дитини від певної особи, а для з'ясування цих обставин, необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідну обставину об'єктивно неможливо.
При цьому, вбачаючи наявними підстави для призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, апеляційний суд виходить із наявності визначених статтею 103 ЦПК України умов для її призначення, а саме необхідності спеціальних знань у галузі молекулярної генетики.
Відповідно до вимог частини третьої статті 103 ЦПК України при призначенні експертизи суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Згідно положень частин першої та третьої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Реалізуючи надане суду у частині четвертій статті 103 ЦПК України право визначення питань, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, колегія суддів з урахуванням конкретних обставин справи, а також запропонованого у клопотанні про призначення експертизи питання, для повного та всебічного з'ясування обставин справи, вважає, що на вирішення експертів слід поставити таке питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Туркменістану, посвідка на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_2 , біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ?
Крім того, згідно з пунктом 45 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне оплату за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи покласти на ОСОБА_2 .
Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити сторонам у справі, що відповідно до вимог статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Згідно пункту 5 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку призначення судом експертизи.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу, на час проведення експертизи.
З огляду на викладене та враховуючи, що для проведення експертизи потрібен час, суд вважає за необхідне провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.103, 104, 252, 253 ЦПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задовольнити.
Призначити у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центруМВС України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, фактична адреса та адреса для листування: 08130, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4).
На розгляд та вирішення експерта поставити наступне питання:
- чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Туркменістану, посвідка на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_2 біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ?
Зобов'язати ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ), разом з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з'явитись до експертної установи у визначені експертом місце та час з метою відбору необхідних зразків для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
На час проведення судової молекулярно-генетичної експертизи провадження у справі зупинити.
У розпорядження експерта надати матеріали цивільної справи №759/18672/21, провадження 22-ц/824/3325/2022.
Оплату за проведення експертизи покласти на ОСОБА_2 .
Роз'яснити сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.
Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної негайно після її проголошення, і оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Повний текст ухвали складено 20 червня 2022 року.
Головуючий:
Судді: