Постанова
Іменем України
14 червня 2022 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/5286/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О.В., Кравець В.А.,
за участю секретаря судового засідання Ратушного А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
в складі судді Ковальчук Л.М.
від 29 листопада 2021 року
у справі №369/3330/21 Києво-Святошинського районного суду Київської області
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У квітні 2021 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернувся до суду з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з останньої заборгованість у розмірі 603 531 грн 39 коп.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ОСОБА_2 , з метою отримання банківських послуг, підписавши Анкету-заяву №б/н від 07.10.2011 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак відповідач не надала своєчасно Банку кошти внаслідок чого утворилась заборгованість.
Вказував, що підписавши Додаткову угоду від 29.12.2018 ОСОБА_2 погодилася на анулювання Банком частини заборгованості за умови здійснення нею платежів у розмірі та строки, визначені Додатковою угодою.
Внаслідок неналежного виконання умов Додаткової угоди в останньої утворилась заборгованість, яка станом на 14.12.2020 складає загальну суму 603531,39 грн, з яких: 1 882,76 грн - заборгованість за кредитом; 49 243,72грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 552 404,91 грн - заборгованість за пенею.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 882,76 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом проігноровано факт погодження з відповідачем умов кредитування та відповідальності за порушення зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та пені з посиланням на непогодження таких умов з відповідачем.
Суд належним чином не дослідив положення Додаткової угоди, якою передбачено, що у в разі прострочення виконання зобов'язань за угодою, умови про анулювання частини заборгованості та про зміну відсоткової ставки не поширюються.
Суд не врахував, що прощення боргу стає можливим виключно в разі виконання клієнтом належним чином зобов'язань, встановлених Додатковою угодою, однак відповідач не виконав належним чином умови Додаткової угоди, не вносив платежі в розмірах та строки, визначені в Додатковій угоді, тому прощення боргу не відбулося.
Крім того, вказав, що судом не враховано надану до позовної заяви банківську виписку, яка має статус первинного бухгалтерського документу.
Вказав, що підписавши Додаткову угоду, сторони узгодили суму наявного боргу, а також внесли зміни до договору, що сторонами не заперечувалося.
За вказаних обставин, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2021 року в частині відмовлених позовних вимог, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач, в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання в судове засідання свого представника не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження позовних вимог не надав доказів, що сторони погодили такі умови кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що умовами Анкети-заяви та Додаткової угоди, які підписані відповідачем, не передбачено обов'язку щодо сплати заборгованості за пенею, а Тарифи, Умови та Правила Банку, якими погоджено такі істотні умови, не підписані ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2011 ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву №б/н від 07.10.2011.
З 07.10.2011 відповідачкою отримано кредит у сумі 25 370,62 грн, які нею не повернуто Банку у пільговий період.
29.12.2018 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду до кредитного договору SAMDN51000085959525 від 29.12.2018, за умовами якої сторони погодили суму заборгованості в розмірі 712 286,11 грн та Банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, яка виникла з дати надання кредиту, а саме здійснює прощення відсотків у розмірі 44 287,08 грн, пені - 509 319,79 грн та штрафу - 8 369,22 грн, якщо Клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 Додатковій угоді, але не пізніше 25.06.2019.
Згідно з п. 1.5.1 п. 1.5.2 Додаткової угоди та додатку № 1 до неї ОСОБА_2 зобов'язалася здійснити платіж на погашення кредиту в розмірі не менше 22 546, 50 грн в строк не пізніше 29.12.2018.
Згідно п. 1.7.3 Додаткової угоди всі кошти, отримані від клієнта для погашення заборгованості за даним договором перш за все зараховуються на відшкодування тіла кредиту, далі процентів, далі - простроченої комісії, далі - пені, далі - судових витрат, далі - штрафів.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначив, що внаслідок неналежного виконання умов Додаткової угоди в останнього виникла заборгованість і станом на 14.12.2020 складає загальну суму 603 531,39 грн, з яких: 1 882,76 грн - заборгованість за кредитом; 49 243,72грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 552 404,91 грн - заборгованість за пенею.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то на нього покладено обов'язок надати докази на підтвердження видачі кредиту та його розміру, а також докази, коли виникла заборгованість.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. З ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач вважав, що надана суду виписка по рахунку в сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено вищевказану виписку по рахунку ОСОБА_2 , а саме за період з 29.12.2018 по 14.12.2020. З даної виписки вбачається рух коштів, в тому числі зарахування позивачем кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 .
Також, з даної виписки вбачається, що ОСОБА_1 отримано кредитні кошти за реструктуризацією договору на суму 25 370,62 грн.
Поряд з цим, у виписці містяться відомості про те, що на виконання Умов додаткового договору ОСОБА_1 внесено кошти у розмірі112 253,25, з яких 23 487,86 грн зараховано Банком на погашення тіла кредиту. Кошти в розмірі 4 727,51 грн зараховані Банком в рахунок погашення нарахованих відсотків, а внесені ОСОБА_1 кошти у сумі 84 037,88 грн - на погашення пені.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками у сумі 49 243, 72 грн.
Як зазначалося вище, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність погодження положень щодо пені в анкеті-заяві та в Додатковій угоді, підписаній ОСОБА_1 . Крім того, додатковою угодою визначено черговість зарахування платежів на погашення заборгованості, а саме: першочергове зарахування відбувається в рахунок погашення тіла кредиту, далі відсотків, далі - простроченої комісії, далі - пені.
Таким чином, враховуючи що положеннями Додаткової угоди не передбачено сплату пені за порушення виконання зобов'язання, а кошти в сумі 84 037,88 грн, внесені ОСОБА_1 мали бути зараховані Банком в рахунок погашення відсотків, як то передбачено Додатковою угодою.
З наведеного слідує, що сума внесена ОСОБА_1 на погашення відсотків у розмірі 88 765,39 грн (84 037,88 грн + 4 727,51 грн) перевищує суму нарахованих процентів, що свідчить про відсутність заборгованості за відсотками.
Оскільки належними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується відсутність заборгованості за відсотками, доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
Посилання позивача, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.07.2019 у справі №923/760/18, від 20.10.2020 у справі №456/3643/17, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 22.07.2020 у справі №189/2109/18 не заслуговуючи на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається скаржник, встановлені різні фактичні обставини.
Доводи апеляційної скарги, що суд фактично звільнив відповідача від сплати відсотків, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Дійсно, Банк, відповідно до умов кредитного договору, має право на отримання відсотків за користування кредитом. Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що суд звільнив відповідача від обов'язку сплати відсотків, оскільки відсотки нараховуються за умовами договору або на підставі закону. Оскільки позивачем не доведено наявність заборгованості за відсотками, суд першої інстанції правомірно відмовив в їх стягненні.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування рішення суду.
Оскільки апеляційна скарга позивача не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, а також рішення суду в цій частині не оскаржувалося відповідачем, колегія суддів у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України не переглядає рішення суду в цій частині.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та пені є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 20 червня 2022 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді О.В. Желепа
В.А. Кравець