справа №758/16835/17 головуючий у І інстанції: Якимець О.І.
провадження 22-ц/824/4666/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
14 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Суханової Є.М.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В грудні 2017року ОСОБА_1 звернувся із вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що сторони перебувають у договірних відносинах.
У 2007 році він придбав нерухоме майно у Донецької області, в подальшому здавав його в оренду, а від отриманих орендних платежів сплачував кредит за спірним договором.
Вказує, що з серпня 2014 року обставини, якими керувався при укладенні спірного договору істотно змінились у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території України.
Зазначена нерухомість знаходилась у селі Спартак, що розташовано поблизу Донецького міжнародного аеропорту, та внаслідок бойових дій була знищена. Таких обставин не міг передбачити при укладенні кредитного договору. Знищення нерухомого майна призвело до несвоєчасної сплати кредиту.
Просив розірвати кредитний договір від 21 червня 2005 року, який укладений між сторонами.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що місцевий суд помилково не звернув уваги на істотні зміни обставин, якими він керувався при укладенні кредитного договору, а саме військові дії в місцевостиі де знаходилась та була знищена комерційна нерухомість позивача, що позбавляє його можливості виконувати зобов'язання за спірним договором.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «УкрСиббанк»вказує, що відсутність у боржника необхідних коштів, на виконання умов укладеного договору, не являється підставою для його розірвання, тому підстав для задоволення позову не вбачає.
В судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що знищення нерухомості позивача, яка знаходилось на території проведення антитерористичної операції не є істотною зміною обставин, яка дає право на зміну умов договору за рішенням суду в розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки відсутня одночасна наявність умов, передбачених частиною 2 цієї статті.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2005 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (правонаступником якого є відповідач) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір. Предмет договору 45 000 дол. США. Процентна ставка 11,5 % річних. Термін кредитування по 20 червня 2026 року. Сума щомісячного платежу 179 дол. США, згідно з графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору.
13 серпня 2007 року позивачем придбано 2599/10000 частини будівлі 2-х корпусного корівника з вигульним двором, що знаходиться за адресою - Донецька область, село Спартак. Відтак, позивачу належить на праві спільної часткової власності. Вказане приміщення. Дані обставини підтверджено договором купівлі-продажу та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
22 січня 2014 року зазначену нерухомість позивач передав в оренду, що підтверджено договором оренди нежитлового приміщення № 1. Розмір орендної плати 13500 грн./місяць.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У даному випадку, надаючи оцінку доводам позивача, суд вважає, що розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.
Необхідно звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено те, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.
Суд вважає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування наявності підстав для розірвання спірного договору в порядку ст.652 ЦК України.
Доводи позивача про те, що він не має можливості виконувати свої зобов'язань у зв'язку із втратою нерухомого майна, у розумінні вимог ст. 652 ЦК України не є підставою для розірвання спірного договору у судовому порядку.
Колегія суддів зауважує, що сторони договору, при його укладенні, жодним чином не пов'язували його виконання із наявністю нерухомого майна та виплатою коштів позивачем на виконання умов договору за рахунок платежів від передачі його в оренду, та як вірно вказав місцевий суд, позивач не довів, що виконання спірного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, тобто в даному випадку відсутні умови передбачені ч.2 ст. 652 ЦК України, що унеможливлює розірвання спірного договору в порядку ст.652 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «15» червня 2022 року.
Головуючий
Судді: