Справа № 370/1226/15-ц Головуючий в суді І інстанції Косенко А.В.
Провадження № 22-ц/824/2326/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
09 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у справі за скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Наконечного Ігоря Михайловича,
У вересні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Наконечного І.М. від 26 серпня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 59353196.
Ухвалою Макарівського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року скаргу повернуто без розгляду (провадження № 6/370/97/21).
Не погоджуючись із цією ухвалою, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовував доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд не врахував, що він подав скаргу через Електронний суд, а тому за законом міг подавати скаргу без надання доказів направлення її сторонам, оскільки пункт 29 підрозділу 2 розділу III Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ще не набрав законної сили.
Також вказує, що в системі Електронний суд не передбачено можливість додавати інших учасників справи окрім стягувача та виконавця.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що у скарзі не зазначено боржника, його поштової адреси та засобів зв'язку, та скаржник не долучив докази на підтвердження направлення скарги іншим учасникам справи, а тому згідно вимог ч.4 ст.183 ЦПК України скарга підлягає поверненню.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз'яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Враховуючи викладене, суд в порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
При цьому розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» є окремим видом судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.
Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
За таких обставин застосування судом положень ч.2 ст.183 ЦПК України, згідно якої до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) є помилковим.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 січня 2021 року в справі № 569/13154/20.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, якщо скарга на рішення приватного виконавця за формою і змістом не відповідає загальним вимогам процесуального законодавства, а саме у ній не зазначено всіх учасників виконавчого провадження, їх поштової адреси та засобів зв'язку і не додано копії скарги з додатками, то в цьому випадку суду першої інстанції слід було вирішити питання про залишення скарги без руху на підставі положень статті 185 ЦПК України з наданням строку для усунення її недоліків, а не повертати скаргу без розгляду відразу особі, яка її подала.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд вказаних обставин не врахував дійшов необґрунтованого висновку про повернення скарги без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Макарівського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: