Справа № 9407 Головуючий у 1 інстанції Нікіфоров М.Ю.
Категорія 27 Доповідач Лук'янова С.В.
Іменем України
19 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Лук'янової С.В.
суддів Принцевської В.П., Баркова В.М.
при секретарі Сирота Д.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, відповідачки і її представника, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 травня 2010 року і ухвалення нового рішення про задоволення його позову через порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими (а.с.71-72).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що він не довів наявність договору позики між ним і відповідачкою. Він вважає, що надав суду належний доказ у підтвердження наявності договору позики: розписку відповідачки про отримання від нього 11 тисяч гривень. Відповідачка в судовому засіданні підтвердила, що отримала від нього 11 тисяч гривень і склала про це розписку.
Відповідачка не надала письмових доказів у підтвердження наявності між нею і ним грошового зобов'язання, у виконання якого він повернув відповідачці 11 тисяч гривень.
Із змісту розписки випливає, що відповідачка брала у нього гроші у борг. Відповідачка не оспорила у судовому порядку договір позики (а.с.71-72).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги; відповідачка і її представник не визнали апеляційну скаргу і просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 14 травня 2010 року відмовлено у задоволенні позову (а.с.61-64).
Цим рішенням встановлено, що згідно з розпискою від 16 жовтня 2008 року відповідачка отримала від позивача 11 тисяч гривень; розписка не містить зобов'язання відповідачки повернути зазначену суму, не встановлений строк повернення цієї суми. Ця розписка має дописки та виправлення, зокрема, в частині отримання вказаної суми у борг.
Суд прийшов до висновку, що позивач не надав доказів того, що між ним і відповідачкою був укладений договір позики (а.с.61-64).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно вимогам ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч.1). На підтвердження укладання договору позики на його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2).
У підтвердження укладення договору позики позивач надав розписку відповідачки (а.с.43).
Згідно з висновком судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи у розписці від 16 жовтня 2008 року від імені відповідачки на ділянці розташування слова «займ» відбувалося виправлення шляхом дорисовки додаткових елементів та дописка букви «й»; встановити первісний рукописний запис, який піддавався дорисовці та дописці до читає мого слова «займ» не надалося можливим; неможливо встановити і ким були виконані дописки; дописки і виправлення у розписці виконані пастою відмінною від тієї, якою виконаний текст розписки (а.с.55-58).
У відповідності до вимог ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України саме на позивача покладений обов'язок доказувати факт укладення з відповідачкою договору позики 16 жовтня 2008 року. Апеляційний суд вважає, що позивач таких доказів не надав. Надана позивачем розписка не підтверджує факту отримання відповідачкою 11 тисяч гривень у борг.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність доказів укладення між сторонами 16 жовтня 2008 року договору позики і відмовив у задоволенні позову.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування або зміни рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді