Справа 22ц-8201 Головуючий у 1 інстанції Мірошкін О.І.
Категорія 57 Доповідач Біляєва О.М.
22 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 квітня 2010 року,
19 березня 2010 року ОСОБА_1 пред'явила в суд даний позов до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в м. Єнакієве, посилаючись на те, що вона перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком та віднесена до категорії «діти війни». Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року. Проте така допомога не виплачувалась в установленому законом розмірі, чим порушено її права.
Позивач просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити вказану доплату з 01 січня 2006 року; а також здійснювати нарахування і виплату такої доплати на майбутнє.
Рішенням Єнакіївського міського суду від 19.04.2010 року позов задоволено частково: зобов'язано УПФУ у м. Єнакієве здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року з урахуванням здійснених виплат, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. В решті позову відмовлено.
ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни з 31 жовтня 2009 року по 19 березня 2010 року, а також на майбутнє; звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в зазначеній частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування скарги позивач зазначає, що суд не навів в рішенні жодних мотивів щодо відмови в позові про зобов'язання відповідача здійснювати належні нарахування та виплати на майбутнє, оскільки пенсія призначається довічно. Крім того, відмовляючи в задоволенні вимог за період з 31 жовтня 2009 року до дати звернення 19 березня 2010 року, суд також не навів відповідних мотивів.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 віднесена до категорії «діти війни»; перебуває на обліку в УПФУ в м. Єнакієве та отримує пенсію за віком. Позивач протягом 2007-2009 років мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність. Порушене право підлягає поновленню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року. В решті позову відмовлено.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог, відмови в позові за 2006 рік, з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року сторонами не оскаржується.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині в межах апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що повністю погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату підвищення до пенсії як дитині війни, починаючи з 01 листопада 2009 року, не можна.
Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зміст рішення суду регламентується статтею 215 ЦПК України.
В мотивувальній частині, зокрема, зазначаються мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначенні в рішенні нормативно-правові акти.
Проте в ідмовляючи в задоволенні вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та відповідні доплати, починаючи з 01 листопада 2009 року, суд першої інстанції на порушення вимог статті 215 ЦПК України не навів мотивів, з яких він дійшов такого висновку.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, не може бути скасовано чи звужено. Правовою гарантією забезпечення державою права на пенсійне забезпечення є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії за віком діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн. Відповідно до вимог ст.1 закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, встановлено 573 гр., з 01 січня 2010 року - 695 гр.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає неправильними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з 1 листопада 2009 року по 19 березня 2010 року, тобто по день пред'явлення позову.
Проведення виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильним.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Таким чином, при вирішенні позовних вимог з 01.11.2009 року застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дія якої не зупинена та не скасована.
Недоплата передбаченої чинним законодавством надбавки призвела до порушення передбаченого Конституцією України права позивача на соціальний захист.
За таких підстав апеляційний суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01 листопада 2009 року по 19 березня 2010 року.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року апеляційним судом розгляд справи здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачкою заявлені вимоги про зобов'язання здійснити нарахування щомісячної надбавки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року. В апеляційній скарзі позивач просила задовольнити вимоги по 19.03.2010 року.
Вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання здійснювати нарахування щомісячної надбавки на майбутнє задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Докази про те, що права позивачки в майбутньому будуть порушуватися, відсутні. В разі, якщо позивачка буде вважати порушеними свої права, вона не позбавлена права звернутися до суду за їх захистом.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові за період з 01 листопада 2009 року по 19 березня 2010 року, порушив норми матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині. Апеляційний суд ухвалює нове рішення про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як дитині війни недоотриманої доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної у відповідності зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 листопада 2009 року по 19 березня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє відмовити.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.2, ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 квітня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання здійснити певні дії, починаючи з 01 листопада 2009 року, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про зобов'язання здійснити певні дії, починаючи з 01 листопада 2009 року, задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01 листопада 2009 року по 19 березня 2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
В позові про зобов'язання відповідача вчинити певні дії на майбутнє відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді