20 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/8268/21 пров. № А/857/4929/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідач - Кушнерика М.П.,
суддів - Курильця А.Р., Мікула О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року (суддя Сорока Ю.Ю., м.Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить постанову Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Луцького району Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції України в м.Львові про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2021 ВП №64638789 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 208958,00 грн скасувати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорена постанова винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню, оскільки з 22 лютого 2019 року державний виконавець не здійснював дій з примусового виконання рішення суду по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 2-6511/11, виданого 23 березня 2012 року. Закінчення виконавчого провадження про стягнення в примусовому порядку основного боргу за рішенням Луцького міськрайонного суду у цивільній справі № 2-6511/11 здійснив приватний виконавець 11 липня 2019 року, який отримав виконавчий збір. Також зазначила, що оскільки частина суми заборгованості не стягувалася з позивача у примусовому порядку за виконавчим документом Ківерцівського районного суду, то вказана сума коштів не підлягає примусовому стягненню.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що оскільки один із солідарних боржників по цивільній справі сплатив як всю суму боргу, так і виконавчий збір, то стягнення виконавчого збору з позивача є неправомірним .
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 28 вересня 2016 року державним виконавцем Ківерцівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52391584 щодо виконання виконавчого листа № 2-6511/11, виданого 23 березня 2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватної фірми «Еліанс» в користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» 2 088 972 грн 71 коп. заборгованості за кредитним договором № 10/21/08-кі від 01 жовтня 2008 року, укладеного між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватної фірми «Еліанс» в користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» судові витрати по справі в сумі 1820 грн; по 606,67 грн з кожного.
27 жовтня 2016 року на підставі ст.ст.68, 69, 70 та 74 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення з пенсії ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору 2 088 972 грн 71 коп. в розмірі 10%.
Державним виконавцем Ківерцівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області 25 квітня 2017 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 208 958 грн 00 коп.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 червня 2019 року у виконавчому провадженні № 52391584, яке перебувало на виконанні в Ківерцівському РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з виконання виконавчого документу Луцького міськрайонного суду у справі № 2-6511/11 замінено сторону стягувача з «Креді Аріколь Банк» на ТОВ «Фінансова компанія Укрфінстандарт».
У зв'язку з реформуванням системи органів примусового виконання та органів державної виконавчої служби, зміною підпорядкування та найменування відділів державної виконавчої служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 870 від 09 жовтня 2019 року «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції», наказу Міністерства юстиції України № 4053/5 від 17 грудня 2019 року «Про відділи державної виконавчої служби» Ківерцівський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області змінив назву на Ківерцівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Постановою від 10 січня 2020 року матеріали виконавчого провадження передано Ківерцівським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області до Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), який постановою від 11 січня 2020 року матеріали виконавчого провадження № 52391584 прийняв до виконання.
15 лютого 2021 року до Ківерцівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) надійшла заява стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінстандарт» про відсутність боргу.
24 лютого 2021 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову ВП № 52391584 про закінчення виконавчого провадження.
25 лютого 2021 року, на підставі статтей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64638789 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 208 958 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2021 № 64638789 про стягнення виконавчого збору з таких підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52391584 від 28 вересня 2016 року) (далі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до приписів частин першої, третьої статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень частин шостої, восьмої статті 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
Згідно з пунктом 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
У частині 5 статті 27 Закону № 1404-VIII наведені випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Згідно з частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 25 лютого 2021 року) передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції №512/5 (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 25 лютого 2021 року) у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що аналіз статей 27, 28 Закону № 606-XIV дає підстави для висновку, про те, що про стягнення виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначав у постанові, яку приймав після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду, за умови, що рішення не було виконано у цей строк. Розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від суми, що підлягала примусовому стягненню. Виконавчий збір стягувався незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Крім того, аналіз статті 27 Закону № 1404-VIII свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Тобто фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 480/1558/19, від 31.05.2021 року у справі № 160/7321/19.
Відповідно до частини 6 статті 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав передбачених, зокрема пунктом 1 частини 1 статті 47 (виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після закінчення такого виконавчого провадження був зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Законом № 606-XIV, так і Законом № 1404-VIII передбачено, що нестягнута сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.
Судом встановлено, що виконавче провадження № 52391584 було відкрито відповідно до Закону № 606-XIV. Позивач, яка є боржником у виконавчому провадженні № 52391584, у строк, встановлений у постанові державного виконавця Ківерцівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області від 28 вересня 2016 року (протягом семи днів з моменту відкриття виконавчого провадження) для добровільного виконання судового наказу, борг не сплатила.
У зв'язку з ненаданням у встановлений строк боржником документального підтвердження повного виконання рішення державним виконавцем розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору, як це передбачено частиною 1 статті 27 Закону № 606-XIV.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова державного виконавця від 25 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII є виконавчим документом, тому з метою примусового стягнення з боржника до державного бюджету залишку виконавчого збору, ця постанова була виділена із завершеного виконавчого провадження № 52391584, зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як новий виконавчий документ та звернута до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією № 512/5.
При цьому, суд зазначає, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду у добровільному порядку, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру, і підлягає перерахуванню до Державного бюджету. Виконавчий збір стягується відповідно до статті 26 цього Закону з боржника при відкритті виконавчого провадження, незалежно від добровільного виконання рішення суду.
А тому, стягнення виконавчого збору (крім випадків визначених законом, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Початком примусового виконання у розумінні Закону № 1404-VІІІ є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Щодо доводів апелянта, що виконавчий збір вже стягувався за рахунок солідарних боржників, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Положеннями Закону не передбачено жодних умов звільнення боржника за солідарним зобов'язанням від сплати виконавчого збору у разі повного виконання одним із боржників майнового зобов'язання усіх боржників перед кредитором.
Обов'язок сплати виконавчого збору виникає з моменту відкриття виконавчого провадження, крім випадків коли такий збір не стягується.
Відповідно до першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у справі № 140/8268/21, - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула