Справа № 580/6946/21
20 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.295, 296 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку, не додано документ про сплату судового збору.
Зазначена ухвала отримана скаржником 01.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням.
На виконання вимог ухвали суду скаржником подано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
До апеляційної скарги було додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції отримано скаржником 29.11.2021.
З метою підтвердження вказаної обставини скаржником подано до суду копію першої сторінки рішення суду першої інстанції, на якому наявна відмітка про його реєстрацію 29.11.2021 за №17570/7.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною 1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що норми процесуального законодавства не звільняють державний орган від обов'язку подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної її подачі.
Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №810/3131/17, від 05 лютого 2019 року у справі №826/11314/17, від 23 липня 2020 року у справі №560/3519/18 та від 16 березня 2021 року у справі №640/7145/19 який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.
Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведена позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі №400/2226/19.
Досліджуючи обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів звертає увагу, що встановлений законом строк на апеляційне оскарження у даній справі слід обраховувати з 19.10.2021, тобто з дати доставлення копії судового рішення до електронного кабінету ГУ ПФ України в Черкаській області, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.38).
Таке направлення копії судового рішення відповідає вимогам ч.5 ст.18 КАС України, враховуючи, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, має офіційну електронну адресу з доменом gov.ua, а саме gu@ck.pfu.gov.ua та вказана електронна адреса наведена як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі.
В силу п.2 ч.6 ст.251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про фактичне отримання судового рішення скаржником 29.11.2021 з посиланням на дату реєстрації вхідного документа, оскільки, враховуючи положення Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55, номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції, проставленої самим органом в односторонньому порядку, самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до відповідного органу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №640/23728/19 та підлягає застосуванню при вирішенні спірного питання.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.2 ч.6 ст.251 КАС України, за наявності інформації про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу, штамп вхідної кореспонденції відповідача не може вважатись належним доказом дати отримання копії судового рішення.
Таким чином, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Текст оскаржуваного рішення складено 12.10.2021 та його копію отримано скаржником 19.10.2021 (а.с.38), а з даною апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 08.12.2022, що підтверджується штампом ВПЗ на конверті, отже апеляційну скаргу подано скаржником після закінчення строків, установлених ст.295 КАС України.
Строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 12.02.2022.
У встановлений судом строк та в період до 20.06.2022 вимоги ухвали суду в частині наведення належних підстав для поновлення строку скаржником виконано не було, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено, у зв'язку з чим наявні підстави, визначені п.4 ч.1 ст.299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі відмови у відкритті апеляційного провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст.169, 299 КАС України, колегія суддів
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма