П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2022 р. Категорія 111030300м.ОдесаСправа № 400/2777/21
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
час і місце ухвалення: 13:27:58, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 00000810701, № 00000820701 від 13.04.2021 року, мотивуючи його тим, що висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства гуртуються на припущеннях та невірному застосуванні норм Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій підтверджена первинним документами.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 13.04.2021 р. № 00000810701, № 00000820701. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" судовий збір в розмірі 22 700 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «МГЗ» та ПП ФІРМА «СПЕЦСТРОЙТЕХМОНТАЖ» не підтверджено, надані до перевірки документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24.02.2021 р. по 17.03.2021 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з ПДВ за грудень 2020 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.03.2021 р. №194/32-00-07-01-02-27/33133003 (далі - акт).
Згідно висновків акту позивачем порушено пп.200.1., п.200.4 ст.200 Податкового кодексу (далі - ПК) України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2020 року в розмірі 35 922 895 грн.; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2020 року на суму 17 304 675 грн.
На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкові повідомлення- рішення:
- № 00000810701 від 13.04.2021 (за формою В1), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлену у поданій податковій декларації з цього податку за грудень 2020 року на 35 922 895 грн., а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17 961 447,50 грн.;
- № 00000820701 від 13.04.2021 (за формою В4), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за грудень 2020 року на суму 17 304 675 грн.
Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення належить скасувати.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.2 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування: та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно із п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірка та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України, приймається з урахуванням висновку про результати розгляд у заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПК України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
- завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України:
- заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначено заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Якщо за результатами перевірки, проведеної контролюючими органами, встановлено факт завищення платником податку від'ємного значення сум ПДВ, в тому числі від'ємного значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ, формується податкове - повідомлення рішення за формою "В4'' відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, із змінами і доповненнями.
Підпунктом 5 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 визначено, що сума від'ємного значення, шо узгоджена протягом звітного (податкового періоду за результатами контрольно - перевірочної роботи відображається в податковій декларації з ПДВ в рядку 16.3 з обов'язковим відображенням такої суми в таблиці *Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку.
При цьому узгодженим відповідно до статті 56 ПК України, вважається податкове повідомлення - рішення, по якому закінчились всі адміністративні або судові оскарження.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з ПДВ за листопад 2020 року (акт від 19.023.2020 № 134/32-00-07-01-02-27/33133003) відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення №00038320007 від 17.03.2021 (отримано позивачем 23.03.2020) про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за листопад 2020 на суму 14 010 569 грн.
Ця ж сума від'ємного значення була включена позивачем у рядок 16.1 декларації з ПДВ за грудень 2020 року.
Відповідно до п.56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
На момент складання акту перевірки від 19.03.2021 року № 194/32-00-07-01-02-27/33313003 строки оскарження податкового повідомлення - рішення № 00038320007 від 17.03.2021 року ще не закінчилися.
Більш того, на момент прийняття спірних рішень (13.04.2021 р.) відповідач був обізнаний про оскарження позивачем у судовому порядку податкового повідомлення рішення № 00038320007 від 17.03.2021 р., про що свідчать докази направлення 08.04.2021 відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі № 400/2082/21.
Оскільки, відповідно до змісту п. 56.18 ст.56 ПК України, оскарження рішення контролюючого органу до суду є юридичним фактом, з яким пов'язується неузгодженість визначених оскаржуваним рішенням сум, то включення податковою до спірного рішення про завищення бюджетного відшкодування за грудень 2020 р. у сумі 14 010 569 грн. з причини завищення від'ємного значення, що зменшено податковим повідомленням-рішенням № 00038320007 від 17.03.2021 є неправомірним.
Враховуючи зазначене, законодавством України чітко визначено порядок відображення в податковому обліку з ПДВ сум зменшеного від'ємного значення з ПДВ за результатами контрольно - перевірочної роботи, згідно якого сума зменшеного контролюючим органом від'ємного значення (значення рядка 21 декларації) згідно ППР за формою 'В4" включається платником до рядка 16.3 декларації з ПДВ в тому звітному податковому періоді, в якому відбулось узгодження такого податкового повідомлення- рішення і лише у випадку, коли платник самостійно не включив до рядка 16.3 декларації з ПДВ за відповідний період суму узгодженого від'ємного значення ПДВ зменшену контролюючим органом за ППР форми В4, контролюючий орган має право самостійно робити висновки про завищення такого від'ємного значення.
Оскільки, на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, повідомлення -рішення № 00038320007 від 17.003.2021 було оскаржене позивачем до суду, то це повідомлення - рішення вважалося неузгодженим, а отже відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем від'ємного значення у рядку 16 декларації з ПДВ за грудень 2020 р.
Щодо висновку відповідача про завищення бюджетного відшкодування грудень 2020 р, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.
Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Так, висновки акту про завищення позивачем податкового кредиту у декларації за грудень 2020 р. обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з ПП Фірма «Спецстроймонтаж» за договором підряду № НГЗ-Д-20-126/8310Т845 від 18.03.2020 не мали реального характеру.
Однак, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором надано до суду акти приймання виконаних будівельних робіт, на підтвердження факту ввезення на територію ТОВ «МГЗ» підрядником матеріалів для виконання цих робіт надано накладні на ввезення.
Суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відсутні підтверджуючі документи надання перепусток працівникам контрагента позивача, оскільки дані документи не є обов'язковими і сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 17.11.2020 р. у справі № 804/542/16, від 18.12.2018 р. у справі № 816/118/17.
Також, слід зазначити, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб'єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а, від 11.06.2018 р. у справі № 826/4565/14, від 18.05.2018 р. у справі № П/811/1508/16, від 03.04.2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 р. у справі № 804/3420/16.
Таким чином, виявлені відповідачем недоліки щодо відсутності необов'язкових документів не спростовують реальності господарської операції між позивачем та ПП Фірма «Спецстроймонтаж».
Щодо господарських правовідносин між позивачем та фірмою нерезидентом RS International GmbH згідно контракту №1-NAP-RSI-COR/2013 від 20/02/2013, слід зазначити таке.
Так, предметом зазначеного контракту було надання позивачем послуг з переробки в продукти переробки (глинозем, пісок, тригідрат). Реальність господарської операції підтверджена первинними документами, а саме копіями ВМД про реекспорт готової продукції.
Апеляційний суд, погоджується із судом першої інстанції, що висновок відповідача про безоплатне постачання товарів є безпідставним, оскільки контрактом чітко передбачено надання саме послуг контрагенту (п. 1.2 Контракту). Підтвердженням зазначеного, також є п. 1.6 Контракту, відповідно до якого товари та продукти їх переробки є власністю замовника (контрагента позивача).
Так, відповідно до п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, 14.1.202. продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари;
14.1.185. постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Таким чином, з огляду на вищезазначені норми та з умов контракту, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції щодо твердження позивача, що ним надавались саме послуги, адже під час виконання умов контракту позивачем не передавалось право власності на результат переробки, умовами контракту чітко визначено власника товарів та продуктів їх переробки, яким є контрагент позивача. Тому висновки відповідача про постачання товарів є необґрунтованими.
Тобто, відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення належить скасувати, а позов задовольнити.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року по справі № 400/2777/21, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
суддя-доповідач Семенюк Г.В.
судді Шляхтицький О.І. Домусчі С.Д.