П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 481/1833/20
Головуючий в 1 інстанції: Янчук С.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Баштанського районного суду Миколаївської області з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН №3535751 від 09.12.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 09.12.2020 року рухаючись на належному йому автомобілі CITROEN BERLINGO д.н. НОМЕР_1 , був зупинений інспектором ПП УПП в Дніпропетровській області, де під час перевірки документів просив назвати причину зупинки, так як жодних правил дорожнього руху не порушував. Будь-яких постанов про відсутність у нього страховки не складалося, у тому числі постанова від 09.12.2020 року. За таких умов, з позиції позивача, йому незрозуміло яким чином інспектор поліції не використовуючи фото чи відео фіксацію міг встановити факт порушення правил дорожнього руху.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволений.
Постанова серії ЕАН №3535751 від 09.12.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. - скасована.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрито.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції наданих відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.
Вказує апелянт також про відсутність доказів чи посилання на докази, що спростовують факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАН №3535751 від 09.12.2020 року водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом CITROEN BERLINGO д.н. НОМЕР_1 керував т/з не маючи поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 ПДР. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги норм закону щодо дослідження обставин справи поліцейським не були дотримані, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення позивачем ПДР України, яке б підтверджувало правомірність зупинення позивача поліцейським, та як наслідок правомірність перевірки документів, зокрема наявності полісу обов'язкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За таких умов, суд першої інстанції дійшов висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.126 КУпАП, у даному випадку відсутній.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, всі сумніви про доведеність провини особи трактуються на її користь.
Згідно зі статтею 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 4) зупинення транспортного засобу.
Статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено причини для зупинення транспортних засобів серед яких:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати від особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Згідно з ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відтак притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Верховний Суд у постанові №686/11314/17 від 15.03.2019 року зазначив, що поліцейський вправі вимагати від водія пред'явити документи на ТЗ у випадку, якщо водій порушив ПДР із обов'язком задокументувати та довести факт порушення ПДР. Якщо при цьому відносно водія не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР та поліцейський не задокументував та не довів факту порушення водієм ПДР, то його вимоги щодо пред'явлення документів на ТЗ є неправомірною.
Відповідно до матеріалів справи, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції посилається на порушення позивачем ПДР України, що зафіксовано нагрудною камерою поліцейського, та на надання до суду першої інстанції відеофайлу із фіксацією порушення позивачем ПДР України.
Так, апелянт послався на порушення позивачем п. 2.3 «б» ПДР України відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Вказане порушення стало підставою для зупинки позивача, та в подальшому у позивача, на законних підставах вимагались документи, зокрема і пред'явлення страхового полісу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке.
Поліцейський має право вимагати страховий поліс від водія в разі порушення останнім ПДР, що передбачено ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», п п. 2.1 «ґ», п. 2.4 ПДР.
При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оскаржувана постанова не містить відомостей про причини зупинення позивача, а лише констатує факт відсутності у водія страхового полісу, не містить і посилання на наявність відеозапису з фіксацією вчинення позивачем порушення ПДР. Також матеріали справи не містять відеофайлу, на який посилається апелянт, та такий відеофайл не доданий до апеляційної скарги.
Додатково, враховуючи приписи абзацу 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, апеляційний суд зазначає про неможливість розгляду відеофайлу, на який посилається апелянт, як допустимого доказу, оскільки на такий доказ відсутнє посилання при прийнятті оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності вимоги поліцейського до позивача про пред'явлення страхового полісу, оскільки порушення позивачем п. 2.3 «б» ПДР не доведено належними та допустимими доказами.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 2-12, 72-78, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2021 року у справі №481/1833/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 21.06.2022 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.