20 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/6393/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 р. (суддя Лазаренко М.С., повне судове рішення складено 10.01.2022 р.) в справі № 280/6393/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дня звернення до ГУ ПФУ в Запорізькій області - з 06.04.2021 р.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за призначенням пенсії, а саме - з 06.04.2021, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Хмельницькій області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На думку апелянта, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, оскільки при вирішенні питання про набуття позивачем права на пільгову пенсію застосуванню підлягали чинні на час звернення до органу Пенсійного фонду положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII.
Крім того, зазначає, що відсутність документів, які підтверджують пільговий стаж позивача, адже в трудовій книжці відсутні відомості про повний робочий день, пільговий характер роботи, а надані позивачем довідки про підтвердження пільгового стажу не можуть бути враховані. Так, в довідці № 930 Пролетарської дирекції з ліквідації шахт Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств не зазначена дата видачі довідки, тобто довідка не відповідає встановленій формі, а довідка № 1527 від 18.11.2020 р., видана ПАТ «Шахтоуправління Донбас» ДНР м. Донецьк, не може бути врахована як така, що видана органом, що знаходиться на тимчасово окупованій території та не підконтрольна українській владі.
Також вказує, що оскільки обчислення пільгового стажу роботи, призначення та виплата пенсії відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, тобто ці повноваження є дискреційними, тому суд не може втручатися в такі повноваження, перебираючи на себе функції органу Пенсійного фонду.
На думку апелянта, навіть за умови зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 08.08.1983 р. по 20.03.1989 р. та з 21.03.1989 р. по 13.04.1993 р., у позивача не виникає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, оскільки страховий стаж становить 19 років 26 днів, а не 23 роки 6 місяців, як цього вимагає стаття 114 Закону № 1058-IV, а позивач набуде право на призначення пенсії на пільгових умовах з 03.02.2030 р.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 26.10.2017 №0000269946/2326002989 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Фактичним місцем проживання/перебування є: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 06.04.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Станом на 06.04.2021 позивачу виповнилося 55 років.
При зверненні за призначенням пенсії позивачем надано, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 23.07.1983, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній (номер та дата видачі довідки не зазначена), видану Пролетарською дирекцією з ліквідації шахт Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1527 від 18.11.2020, видану ПАТ «Шахтоуправління ДОНБАСС» ДНР м. Донецьк.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від №084050007276 від 14.04.2021 відмовлено позивачу у призначення пенсії через відсутність у заявника необхідного загального та пільгового стажу роботи.
Листом відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.04.2021 №0800-0206-8/29194 сповіщено позивача про прийняте рішення.
Суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 55 років, маючи загальний страховий стаж більше 28 років, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому зазначив, що відсутність у відповідача можливості перевірити достовірність наданих позивачем документів, які підтверджують його право на пільгову пенсію, внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємств на тимчасово окупованій території, не може порушувати право позивача на отримання пенсії.
Ці обставини стали підставою для висновку, що не зараховуючи позивачу загальний та пільговий стаж згідно з наданими довідками, відповідач діяв необґрунтовано, а порушені права позивача підлягають захисту.
Поряд з цим, суд першої інстанції, врахувавши положення абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1), яким передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу, дійшов висновку, що оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, при цьому виплата пенсії буде здійснюватися після передачі засобами програмного забезпечення електронної пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, в даному випадку - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Приведені висновки суду першої інстанції обумовили часткове задоволення позову.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 26.10.2017 р. №0000269946/2326002989 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Фактичним місце проживання/перебування є наступна адреса: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 06.04.2021 р. звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, подавши наступні документи: трудову книжку серії НОМЕР_1 від 23.07.1983 р., довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (номер та дата видачі довідки не зазначена), видану Пролетарською дирекцією з ліквідації шахт Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1527 від 18.11.2020 р., видану ПАТ «Шахтоуправління Донбас» м. Донецьк.
За принципом екстериторіальності програмним забезпеченням Пенсійного фонду України визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу, - ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області №084050007276 від 14.04.2021 р. відмовлено ОСОБА_1 у призначення пенсії на пільгових умовах через відсутність страхового та пільгового стажу. В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 19 років 26 днів з необхідних 23 років 06 місяців, а пільговий стаж відсутній; до пільгового стажу не зараховано періоди з 08.08.1983 р. по 20.03.1989 р., з 21.03.1989 р. по 13.04.1993 р. через не підтвердження роботу на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Спірним в цій справі є питання права особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у разі існування двох закононів, які по різному регулюють питання права на такий вид пенсії, а також документального підтвердження страхового та пільгового стажу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом першим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Приведені правові норми дають підстави для висновку, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, із зменшенням пенсійного віку в період з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року у особи має досягнути віку 55 років, мати страховий стаж не менше 23 років 6 місяців та пільговий стаж за списком № 1 для чоловіків - не менше 5 років.
В цьому випадку на час звернення за пенсією 06.04.2021 р. позивач досяг 55-річного віку.
За відомостями трудової книжки страховий стаж позивача складає більше 28 років.
Приписами статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637, (далі - Порядок №637) встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
В спірному випадку для підтвердження стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, позивачем надано органу Пенсійного фонду довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (номер та дата видачі довідки не зазначена), видану Пролетарською дирекцією з ліквідації шахт Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1527 від 18.11.2020 р., видану ПАТ «Шахтоуправління Донбас» м. Донецьк.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що у вказаних довідках містяться всі необхідні відомості, визначені Порядком №637, зокрема, періоди роботи, професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, номер списку, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначені довідки.
Форма довідок повністю відповідає формі, затвердженій Додатком №5 до Порядку № 637.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 р. №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок 383), який регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. за №442, (яка набула чинності 21.08.1992 р., далі - Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Оскільки постанова Уряду, якою затверджено Порядок № 442, набула чинності 21.08.1992 р., при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Відповідно до пункту 9 Порядку проведення атестації робочих місць підставою для зарахування пільгового стажу роботи після 21.08.1992 р. є наказ по підприємству, організації про результати атестації робочих місць.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній підтверджено, що атестація робочих місць проведена згідно з наказами №20 від 12.01.1994 р., №1718 від 30.12.1994 р., №1131 від 12.10.1999 р., №486-к від 12.09.2001 р., №528 від 04.04.2005 р., №529 від 04.04.2005 р., №700 від 16.05.2006 р., №528 від 20.04.2011 р., №336 від 15.04.2016 р., тобто атестація робочих місць за умовами праці проведена у строки, визначені чинним законодавством, що свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про наявність підставв для зарахування позивачу всього періоду роботи на відповідних посадах за Списком №1 в період з 08.08.1983 р. по 14.05.1987 р., з 15.05.1987 р. по 20.03.1989 р., з 21.03.1989 р. по 14.04.1993 р., з 02.08.2010 р. по 29.05.2017 р.
Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії досяг 55-річного віку, має страховий стаж більше 28 років, пільговий стаж за Списком № 1 не менше 5 років, то він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Законом № 1058-IV.
Також суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність неврахування при визначенні права позивача на пенсію на пільгових умовах стажу, який підтверджується довідками, виданими підприємствами, розташованими на тимчасово окупованій території України.
Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації визначає Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), який також встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону№ 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
За змістом частини другої статті 4 Закону № 1207-VII правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною першою статті 18 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Приписами частини другої статті 9 Закону № 1207-VII встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною третьою статті 9 Закону № 1207-VII визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відносно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
Статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 р. в справі №569/15943/16-а зроблено висновок, що відсутність у відповідача можливості перевірити достовірність наданих позивачем документів, які підтверджують його право на пільгову пенсію, внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємств на тимчасово окупованій території, не може порушувати його право на отримання пенсії.
Відтак, судом першої інстанції цілком обґрунтовано при вирішенні цієї справи застосовано вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, а також правові висновки з цього питання, викладені в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 р. в справі № 344/16404/16-а, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини, та зроблено правильний висновок, що всупереч гарантованому статтею 46 Конституції України праву громадян на соціальний захист ГУ ПФУ в Хмельницькій області безпідставно не враховано довідки, видані підприємствами, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, при вирішенні питання про право позивача на пенсію на пільгових умовах.
Посилання апелянта безпідставність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, є цілком безпідставними, адже судом першої інстанції при вирішення цієї справи не застосована ця правова норма.
Доводи апелянта про втручання суду першої інстанції у дискрецію органу Пенсійного фонду в частині обчислення пільгового стажу роботи, призначення та виплата пенсії, а також відсутність у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 навіть за умови зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 08.08.1983 р. по 20.03.1989 р. та з 21.03.1989 р. по 13.04.1993 р., оскільки страховий стаж становить 19 років 26 днів, а не 23 роки 6 місяців, як цього вимагає стаття 114 Закону № 1058-IV, а позивач набуде право на призначення пенсії на пільгових умовах з 03.02.2030 р., суд також визнає необґрунтованими.
Дійсно, саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення страхового стажу (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, зарахувати певні періоди трудової діяльності до страхового та пільгового стажу, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Стосовно відсутності у позивача права на призначення пенсії через недостатність страхового стажу суд вказує на те, що за відомостями трудової книжки позивача страховий стаж позивача складає більше 28 років, а не 19 років 26 днів, як стверджує апелянт.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 р. в справі № 280/6393/21 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 р. в справі № 280/6393/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 20.06.2022 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 20.06.2022 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко