вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" червня 2022 р. Справа№ 927/699/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Іоннікової І.А.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансвіт»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 (повний текст складено 06.12.2021)
у справі №927/699/21 (суддя Фесюра М.В.)
за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Пащенка Сергія Вікторовича
до Приватного підприємства «Трансвіт»
про стягнення 76 231,74 грн
за зустрічним позовом Приватного підприємства «Трансвіт»
до Фізичної особи-підприємця Пащенка Сергія Вікторовича
про стягнення 27 057,13 грн
Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог
Фізична особа-підприємець Пащенко Сергій Вікторович (далі, позивач за первісним позовом або ФОП Пащенко С.В.) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з первісним позовом до Приватного підприємства «Трансвіт» (далі, відповідач за первісним позовом або ПП «Трансвіт») про стягнення 76 231,74 грн, з яких 68 154,00 грн заборгованості за надані послуги відповідно до договорів-заявок №1712/20-06, №1712/20-07, №1712/20-08 від 17.12.2020 про здійснення перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні транспортними засобами перевізника, 4 346,92 грн пені, 969,00 грн 3% річних та 2 761,82 грн втрат від інфляції.
Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП Пащенко С.В. надав ПП «Трансвіт» послуги з перевезення згідно вищевказаних договорів-заявок, однак відповідач за первісним позовом вказані послуги позивачу за первісним позовом у передбачені договорами-заявками строки не оплатив.
ПП «Трансвіт», у свою чергу, подало до Господарського суду Чернігівської області зустрічну позову заяву до ФОП Пащенка Сергія Вікторовича про стягнення 25 000,76 грн збитків, 1 590,00 грн інфляційних втрат та 466,37 грн 3% річних.
Зустрічну позовну заяву обґрунтовано тим, що при здійсненні перевезення згідно договору-заявки №1712/20-09 частину вантажу було зіпсовано, внаслідок чого ПП «Трансвіт» понесло збитки, які і просить суд стягнути на його користь з відповідача за зустрічним позовом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21 первісний позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Трансвіт» на користь Фізичної особи-підприємця Пащенка Сергія Вікторовича 68 154,00 грн боргу, 4 290,90 грн пені, 2 761,82 грн інфляційних, 957,89 грн 3% річних та 2 268,00 грн судового збору.
У решті первісного позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення суду про часткове задоволення первісних позовних вимог мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом доведено, а відповідачем за первісним позовом не спростовано факту наявності у нього заборгованості за надані ФОП Пащенко С.В. послуги з транспортування зерна у сумі 68 154,00 грн. Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення ПП «Трансвіт» виконання обов'язку з оплати здійснених перевезень, суд дійшов висновку про правомірність заявлення позивачем за первісним позовом до стягнення із відповідача за первісним позовом інфляційних втрат, 3% річних та пені. Водночас, враховуючи наявність арифметичних помилок при здійсненні обрахунку, суд встановив, що вимога про стягнення з відповідача 4 346,92 грн пені та 969,00 грн 3% річних за період з 03.01.2021 по 22.06.2021 підлягають задоволенню частково в сумі 4 290,90 грн (пеня) та 957,89 грн (3% річних). Заявлені ФОП Пащенко С.В. первісні позовні вимоги про стягнення 2 761,82 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків мотивоване тим, що ушкодження вантажу відбулось не під час його транспортування (з вини перевізника), а внаслідок відвантаження відправником такого зерна.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 06.01.2022 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Приватне підприємство «Трансвіт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить частково скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21 та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити в частині стягнення 68 154,00 грн боргу, 2 145,45 грн пені, 1 380,91 грн інфляційних втрат, 478,94 грн 3% річних та 2 268,00 грн судового збору та повністю задовольнити зустрічний позов у справі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом зводяться до того, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що перевізник звільняється від відповідальності за належне збереження вантажу в ході перевезення у зв'язку із тим, що договір не містив застереження про закриття перевізником вантажу спеціальним тентом за для запобігання потрапляння у вантаж сторонніх об'єктів при верхньому навантаженні не узгоджуються із обов'язком перевізника щодо збереження вантажу, встановленим статтями 924 Цивільного кодексу України та 314 Господарського кодексу України.
Враховуючи положення пункту 57 Статуту автомобільного транспорту УРСР, водій перевізника не вжив заходів щодо забезпечення збереження вантажу в ході перевезення, прийняв вантаж до перевезення і приступив до транспортування, таким чином з того моменту прийняв на себе всі ризики щодо збереження вантажу. Посилання суду на положення пункту 8.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні щодо того, що саме замовником здійснюється укриття вантажу, не спростовує обов'язку перевізника перевірити належні умови транспортування вантажу перед перевезенням і відповідальності за пошкодження вантажу.
Висновки місцевого господарського суду про те, що перевізником було прийнято зерно для перевезення за масою, не спростовують доведеного факту того, що відвантажене зерно мало конкретні встановлені якісні показники відповідно до посвідчення №0076 про якість зерна від 19.12.2020, що було надано перевізнику разом із ТТН №35. Факт прийняття вантажу до перевезення за масою не усуває обов'язку перевізника вжити заходів по збереженню ввіреного вантажу та відшкодування шкоди у разі його пошкодження.
Суд безпідставно взяв до уваги суперечливий та невірогідний доказ позивача за первісним позовом - довідку ТОВ «Джи Пі Ес Інвест» від 12.08.2021.
Також суд першої інстанції залишив поза увагою доводи ПП «Трансвіт» щодо розміру стягнутих на користь ФОП Пащенко С.В. 4 290,90 грн пені, 2 761,82 грн інфляційних втрат та 957,89 грн 3% річних. Так, ПП «Трансвіт» просило суд зменшити удвічі стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних із причин неналежного виконання перевезення перевізником, що спричинило збитки замовнику, що у свою чергу призвело до тривалого вирішення спору та виникнення заборгованості за надані послуги перевезення.
У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Позивач за первісним позовом письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансвіт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/699/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства «Трансвіт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.
26.01.2022 матеріали справи №927/699/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у період з 31.01.2022 по 04.02.2022, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/510/22 від 31.01.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 справу №927/699/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансвіт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21 залишено без руху. Роз'яснено Приватному підприємству «Трансвіт», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням причин пропуску такого строку та доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 405, 00 грн.
22.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 поновлено Приватному підприємству «Трансвіт» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Трансвіт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21, зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21 на час апеляційного оскарження, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки ціна позову у справі не перевищує 227 000,00 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам строки для подачі відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2020 про відкриття провадження у справі, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси учасників справи, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі
Між Фізичною особою-підприємцем Пащенком Сергієм Вікторовичем та Приватним підприємством «Трансвіт» 17.12.2020 підписано Договори-заявки №1712/20-06, №1712/20-07, №1712/20-08, №1712/20-09 (далі, Договори-заявки).
Згідно умов Договорів-заявок, Перевізник (позивач за первісним позовом) зобов'язувався здійснити перевезення вантажу Замовника (Відповідача), а саме кукурудзи, а Замовник (відповідач за первісним позовом) оплатити послуги Перевізника.
Згідно розділу 2 Договорів-заявок обов'язками Перевізника (позивача) є, зокрема, забезпечення своєчасного прибуття транспортних засобів, придатних для перевезення вантажу, повідомлення Замовника про прибуття транспортного засобу під завантаження, забезпечення наявності товарно-транспортної накладної при здійсненні кожного перевезення. Контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їх маркування на предмет відповідності заявці і ТТН.
Марштут перевезення: м. Прилуки Чернігівська область - с. Мар'янівка, Гребінківський р-н Полтавська обл.; Дата та час завантаження та доставки з 18.12.2020 - 24.12.2020 Вантажоотримувач Філія «Мар'янівська» ТОВ СП «Нібулон», Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Мар'янівка; вартість та порядок розрахунків: 100 грн/тона (сто гривень за одну тону в т.ч. ПДВ 16,67 грн).
Одним із обов'язків Замовника є обов'язок оплатити Перевізнику за надані послуги перевезення (пункт 1.3.).
Договорами-заявками передбачено, що перевізник по закiнченню виконання перевезення надсилає на електронну пoшту Замовника сканкопію підписаного з боку Перевізника акта наданих послуг. Замовник після отримання на електронну пошту акта наданих послуг зобов'язаний на протязі 1 робочого дня затвердити та направити на електронну пошту Перевізника підписаний (узгоджений) з боку Замовника акт та здiйснити оплату протягом 7 (семи) банкiвських днiв з моменту надання Перевізником пакету оригіналів документів (рахунок-фактура, акт виконаних робіт, договір-заявка).
На підставі Договорів-заявок позивач за первісним позовом стверджує, що ним надано послуги на загальну суму 68 154,00 грн, у зв'язку з чим направлено на адресу відповідача за первісним позовом акти надання послуг: №63 від 24.12.2020 на суму 16 090,00 грн; №64 від 24.12.2020 на суму 24 330,00 грн, №65 від 24.12.2020 на суму 17 090,00 грн. № 6 від 24.12.2020 на суму 10 644,00 грн.
ПП «Трансвіт» не повернув ФОП Пащенко С.В. підписані примірники актів надання послуг разом із реєстрами товарно-транспортних накладних та не сплатив заборгованість за послуги перевезення у строки, визначені Договорами-заявками.
У відзиві на первісний позов ПП «Трансвіт» частково визнав основну заборгованість перед ФОП Пащенко С.В. в сумі 43 153,24 грн. Решту заборгованості ПП «Трансвіт» не визнав, зазначивши наступне.
На виконання умов Договору-заявки №1712/20-09 від 17.12.2020 ПП «Трансвіт» було замовлено, а ФОП Пащенко С.В. виконане перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) №35 від 19.12.2020. На підтвердження якості товару сертифікованою лабораторією ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» видано посвідчення №0076 про якість зерна від 19.12.2020, де окрім іншого була зазначена інформація про сміттєві домішки вантажу, що становила 1.9 %, а зернові домішки 6.5 % відповідно. Загальна вага нетто складала 34440 кг. кукурудзи 3 класу.
Після прибуття даного автомобіля до вантажоодержувача, зокрема до місця приймання та зберігання сільськогосподарської продукції ТОВ «Нібулон» філії «Мар'янівська» була перевірена якість перевезеного зерна та відповідно до Посвідчення лабораторії ТОВ «Нібулон» філії «Мар'янівська» від 20.12.2020 при розвантаженні вищевказаного автомобіля було виявлено, що зерно є смітне та встановлений попередній показник засміченості кукурудзи, який становив 12.00% та показник зернової домішки 15.00%, що значно відрізнялося від показників якості зерна після завантаження.
Зазначене зерно було прийнято ТОВ «Нібулон» філії «Мар'янівська» із вказаним застереженням для спроби доробки (очистки) та поставлено до відома ПП «Трансвіт». 21.12.2020 року директором ПП «Трансвіт» видано наказ № 21/20, яким створено комісією з числа працівників ПП «Трансвіт» та залученого працівника сертифікованої лабораторії для здійснено відібрання проб сільськогосподарської продукції для встановлення її якості після перевезення.
Цього ж дня у ТОВ «Нібулон» філії «Мар'янівська» було встановлено, що 3510 кг. кукурудзи від загальної кількості перевезеного 34440 кг за ТТН № 35 не підлягало доробці у наслідок знищення, що становило не ліквідні відходи.
Комісією було відібрано проби зерна із числа 3510 кг відходів кукурудзи для встановлення її якості. 22.12.2020 року сертифікованою лабораторією ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» по замовленню ПП «Трансвіт», за результатами дослідження на передодні відібраних зразків зерна, видано аналізну картку №4, відповідно до якої із загальної кількості перевезеного зерна, що становить 34440 кг відповідно до ТТН №35 від 19.12.2020, 3510 кг є відходами, тобто знищеними у результаті невірного транспортування.
Решта зерна у кількості 30930 кг була очищена та приведена до кондицій на виробничій базі вантажоодержувача ТОВ «НІБУЛОН» філії «Мар'янівська», за що ПП «Трансвіт» було виставлено рахунок №172-мар від 31.12.2020, який було оплачено відповідно до платіжного доручення №64 від 11.01.2021.
23.12.2020 відходи зерна, у т.ч. що виникли у результаті неправильного транспортування, згідно ТТН №35 від 19.12.2020 у кількості 3510 кг були відвантажені перевізнику та доставлені ПП «Трансвіт», згідно ТТН №10-0000314 від 23.12.2020, де були знищені 24.12.2020, про що складено відповідний акт.
Таким чином, ПП «Трансвіт» стверджує, що при неналежному перевезенні вантажу, що сталося із причин не накриття кузова після завантаження сільськогосподарської продукції тентом, та подання транспортного засобу на завантаження із забрудненим кузовом, кукурудза втратила свої якісні показники та частково була фактично знищена, а частково - пошкоджена, в результаті чого ПП «Трансвіт» понесло наступні збитки: загальна вартість знищеної кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року у кількості 3510 кг станом на 19.12.2020 визначено на рівні 23 769,72 грн з ПДВ; 686,64 грн. витратам на очищення 30930 кг кукурудзи на загальну суму з ПДВ з посиланням на акт надання послуг № 1158 від 31.12.2020, сплаченого відповідно до платіжного доручення №64 від 11.01.2021, збитки по відвантаженню 3510 кг. відходів - 544,40 грн з ПДВ. Всього ПП «Трансвіт» нараховано збитків на суму 25 000,76 грн.
Разом зі збитками на суму 25 000,76 грн ПП «Трансвіт» нарахував до сплати ФОП Пащенко С.В. 1 590,00 грн інфляційних втрат та 466,37 грн відсотків за користування коштами за період з 20.12.2020 по 03.08.2021, що в загальній сумі склало 27 057,13 грн і є позовними вимогами ПП «Трансвіт» за зустрічним позовом.
ФОП Пащенко С.В. у свою чергу, наполягав на тому, що транспорт був поданий під завантаження в придатному стані, обов'язок здійснення тентування кузова автомобіля при перевезенні жодним із документів не передбачено; зауваження до поданого під завантаження транспортного засобу були відсутні. Незважаючи на середню вологість повітря в 99% вологість зерна при транспортуванні не змінилась. Заявлена у зустрічній позовній заяві вимога, на думку ФОП Пащенко С.В., є безпідставною з огляду на те, що сміттєва домішка в посвідченні №0076 від 19.12.2020, яке зроблено перед перевезенням, встановлена на рівні 1,9%, зернова 6,5%, тобто ПП «Трансвіт» все одно довелось би вживати заходи по очищенню зерна, а тому такі витрати не є вимушеними і є такими, що розраховані з визначенням маси відходу в 3510 кг, яка включає вказані домішки 1,9%, зернова 6,5% та прирівнює до зерна кукурудзи належної якості, перекладаючи на перевізника вину за те, що на всі 34420 кг перевезеного вантажу не складались на 100% маси усього перевезеного зерна.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Правовідносини сторін при перевезеннях автомобільним транспортом регулюються главою 64 Цивільного кодексу України, главою 32 Господарського кодексу України, Законом України «Про транспорт» та Законом України «Про автомобільний транспорт», а також іншими нормативними актами.
Перевезення вантажу у внутрішньому сполученні (крім небезпечних, великовантажних, великогабаритних вантажів і пошти) також регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.
У пункті 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила) зазначено, що основним документом при перевезенні вантажу є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Пункт 8.4. Правил передбачає, що перед завантаженням автомобілів, причепів, напівпричепів з кузовом типу «фургон», автоцистерн і контейнерів Замовник повинен перевірити придатність рухомого складу та контейнерів для перевезення вантажу у комерційному відношенні. Якщо виявлене пошкодження, яке може вплинути на цілість або якість вантажу при перевезенні, Замовник повинен відмовитися від вантаження в такий рухомий склад або контейнери, про що складається акт установленої форми.
Згідно пункту 8.6. Правил вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.
Правила перевезень продукції сільського господарства визначаються розділом 19 Правил, яким передбачено, що зерно перевозять тарним або безтарним способом рухомим складом з бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами. Не допускаються до перевезення зернові вантажі в тарі: вологістю більше 15%; ті, що знаходяться у стані самозігрівання; заражені шкідниками, що водяться у коморі; недегазовані, якщо вони зазнали перед навантаженням газової дезінсекції; ті, що мають сліди підмочування; без належного відправницького маркування на мішках; у нестандартній або несправній тарі; без якісних посвідчень (пункти 19.1.1.- 19.1.2.).
Готуючи рухомий склад для перевезень зерна насипом, Перевізники або Замовники, згідно з Договором, забезпечують ущільнення в місцях з'єднання підлоги та бортів кузова, а також нарощування бортів кузова до висоти 1,0-1,1м. Рухомий склад для перевезення зерна від сільгоспвиробника на приймальні пункти має бути обладнаний запонами, які надаються Замовниками. Прикріплення запон до кузова рухомого складу до початку перевезень виконується Перевізниками (пункт 19.1.7.).
Відповідно до пункту 19.1.8. Правил приймання та здача зерна здійснюється Перевізниками за масою.
Згідно статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Як вірно встановив суд першої інстанції, у розділі «Особливі умови» Договорів-заявок №1712/20-06, №1712/20-07, №1712/20-08, №1712/20-09 вказаний спосіб завантаження - верхнє і даний розділ не містить застереження щодо закриття перевізником вантажу спеціальним тентом задля запобігання потрапляння у вантаж сторонніх об'єктів, у той час як пунктом 8.6. Правил встановлено, що закріплення, укриття вантажу, виконуються Замовником, тобто у даному випадку ПП «Трансвіт».
При цьому, згідно пунктів 1.2. вказаних договорів-заявок саме на замовника покладається обов'язок щодо забезпечення завантаження, розвантаження та закріплення вантажу відповідно до технічних умов і технічних параметрів рухомого складу, враховуючи габарити, вантажопідйомність, навантаження на вісь та інше.
Перевізник же, у свою чергу, згідно пунктів 2.1., 2.3. договорів-заявок забезпечує своєчасне прибуття транспортних засобів, придатних для перевезення вантажу, контролює процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їх маркування на предмет відповідності заявці і ТТН.
Кожна зі сторін несе відповідальність за якість і своєчасність виконання своєї частини зобов'язань (пункт 3.1. договорів-заявок).
Отже, враховуючи розподіл обов'язків між замовником та перевізником та покладення умовами договорів-заявок (у тому числі заявкою №1712/20-09) та чинним законодавством обов'язку щодо закріплення, укриття вантажу саме на замовника, безпідставними є твердження скаржника (ПП «Трансвіт») про порушення ФОП Пащенко С.В. правил перевезення вантажу у зв'язку з ненакриттям кузова після завантаження тентом.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на пункт 57 Статуту автомобільного транспорту УРСР не спростовують вищенаведених висновків суду, оскільки абзацом 1 вказаного пункту також передбачено, що вантаження вантажів на автомобіль, закріплення, укриття і зав'язування вантажів здійснюються вантажовідправником, а вивантаження вантажу з автомобіля, зняття кріплень і покриттів - вантажоодержувачем.
Абзацом 2 пункту 57 названого Статуту на шофера покладено обов'язок перевірки відповідності саме обраного замовником та погодженого сторонами кріплення і укладки вантажу на рухомому складі вимогам безпеки руху і забезпечення рухомого складу, який, як вбачається із умов договору-заявки №1712/20-09 та зазначено судом вище, не передбачав укриття вантажу тентом.
Також у матеріалах справи відсутній складений у замовником у відповідності до пункту 8.4. Правил акт про відмову від вивантаження зерна в зв'язку з тим, що поданий перевізником автомобіль був непридатний або мав пошкодження, які могли вплинути на цілість або якість вантажу при перевезенні.
Розділ «Супровідні документи» ТТН №35 від 19.12.2020, який є основним документом при перевезенні вантажу, не містить такого супровідного документу на вантаж, як посвідчення №0076 про якість зерна від 19.12.2020 ТОВ «Агрофірма «Лосинівська», на яке посилається скаржник.
У графі «Накладна №» вказаного посвідчення №0076 про якість зерна від 19.12.2020 ТОВ «Агрофірма «Лосинівська» також не зазначено, що воно відноситься до ТТН №35 від 19.12.2020.
У свою чергу, відповідно до пункту 19.1.8. Правил перевезення приймання та здача зерна здійснюється Перевізниками за масою.
Таким чином, як вірно наголосив суд першої інстанції, приймання вантажу до перевезення та його здача мали бути здійснені за масою, а отже у перевізника (позивача за первісним позовом) не було обов'язку, необхідності і об'єктивної можливості перевірити якість завантажуваного зерна кукурудзи.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про погодні умови 19-20.20.2020 (том 1, а.с. 264) 19.12.2020 пройшли невеликі опади у вигляді мокрого снігу (1,2мм), середня вологість повітря 99% мінімальна відносна вологість повітря 96%. 20.12.2020 без істотних опадів, туман середня вологість повітря 99% мінімальна відносна вологість повітря 94%.
Відповідно до акту ТОВ СП «Нібулон» філія «Мар'янівська» від 20.20.2020 (том 1, а.с. 263) під час вивантаження автомобіля постачальника ПП «Трансвіт» з показниками якості зерна: смітна домішка 4,70%, зернова домішка 9,20%, вологість 14,0% візуально помітили на дні транспорту великий вміст битих та проходу в кукурудзі. Після повторного відбору проб на автомобілезважувачі, показники якості становили смітна домішка 12,0%, зернова домішка 15,0%.
Водночас, претензій щодо маси перевезеного вантажу та вологості доставленого вантажу, яка могла змінитися в силу опадів 19.12.2020, вказаний акт не містить.
За змістом частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Виходячи із вищевстановлених обставин справи у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та вірогідні у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження того, що ушкодження вантажу відбулось під час його транспортування та з вини перевізника, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив ПП «Трансвіт» у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення збитків.
Оскільки відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з ФОП Пащенко С.В. на користь ПП «Трансвіт» збитків внаслідок доставки частково пошкодженого зерна - 25 000,76 грн, похідні зустрічні позовні вимоги про стягнення 1 590,00 інфляційних втрат та 466,37 грн відсотків за користування коштами за період з 20.12.2020 по 03.08.2021, що разом становить 27 057,13 грн, також задоволенню не підлягають.
Поруч із зазначеним, колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника про безпідставність посилання суду першої інстанції як на належний доказ на довідку ТОВ «Джи Пі Ес Інвест» від 12.08.2021, в якій зазначається, що згідно даних трекінгової системи, встановленої на автотранспорті перевезення від ПП «Трансвіт» до ТОВ СП «Нібулон» с. Мар'янівка автомобіль вирушив 19.12.2020 о 19:41 год та прибув 19.12.2020 о 23:06 год. за 79,11 км поїздки транспорт не зупинявся, максимальна швидкість руху не перевищувала 61 км/год, оскільки окрім копії договору №01/06-19/1 про надання послуг з диспетчеризації від 01.06.2019, укладеного між ТОВ «Джи Пі Ес Інвест» та ФОП Пащенко С.В., позивачем за первісним позовом не було надано суду доказів встановлення на підставі вказаного договору трекінгового обладнання саме на автомобіль, що здійснював перевезення вантажу за договором-заявкою №1712/20-09. Зазначене, втім, саме собі, жодним чином не спростовує вищенаведених висновків суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Щодо заявлених первісних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, а ПП «Трансвіт» не спростовано, що ФОП Пащенко С.В. на підставі договорів-заявок надав послуги на загальну суму 68 154,00 грн, у зв'язку з чим ним було направлено на адресу відповідача акти надання послуг: №63 від 24.12.2020 на суму 16 090,00 грн, №64 від 24.12.2020 на суму 24 330,00 грн, №65 від 24.12.2020 на суму 17 090,00 грн, №6 від 24.12.2020 на суму 10 644,00 грн.
Строк виконання зобов'язання з оплати вказаних послуг, виходячи із умов договорів-заявок, станом на дату подання первісного позову є таким, що настав.
Відповідно до відомостей з державного реєстру юридичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків на запит від 11.06.2021 ПП «Трансвіт» зареєструвало по відношенню до ФОП Пащенко С.В. зобов'язання на суму 68 154,00 грн нарахованого але не виплаченого доходу, що також є підтвердженням визнання наявності грошового зобов'язання ПП «Трансвіт» перед ФОП Пащенко С.В. за надані послуги з транспортування зерна.
З огляду на викладене, вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з ПП «Трансвіт» на його користь 68 154,00 грн основного боргу за надані послуги з транспортування зерна є обґрунтованими та такими, що були правомірно задоволені судом першої інстанції.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Пунктами 3.3 Договорів-заявок сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати Замовник оплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фрахту за кожен день прострочення, але не більше розміру плати за перевезення.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Матеріалами справи підтверджується прострочення ПП «Трансвіт» виконання обов'язку з оплати здійснених перевезень.
Враховуючи зазначене, перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача за первісним позовом на його користь 2 761,82 грн інфляційних втрат, та часткове задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 4346,92 грн пені та 969 грн 3% річних за період з 03.01.201-22.06.2021, а саме в сумі 4 290,90 грн (пеня) та 957,89 грн (3% річних) у зв'язку з арифметичними помилками, здійсненими під час їх обрахування.
Посилання скаржника на необхідність зменшення удвічі розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних із причин неналежного виконання перевезення перевізником, що спричинило збитки замовнику, судом відхиляються, оскільки судом під час розгляду справи не встановлено вини позивача за первісним позовом у заподіяння відповідачу за первісним позовом збитків неналежним перевезенням.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
У даному контексті судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення. Апеляційна скарга відповідача за первісним позовом є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансвіт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2021 у справі №927/699/21 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «Трансвіт».
Матеріали справи №927/699/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
І.А. Іоннікова