вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" червня 2022 р. Справа№ 910/8295/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Грека Б.М.
Полякова Б.М.
секретар судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників:
від позивача - Мамуня О.С. ордер АА №1160750 від 29.11.2021р., Болюбаш І.О. ордер АА №1172331 від 31.01.2022р.;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha)
на рішення господарського суду м.Києва від 28.10.2021р.
(повний текст складено 08.11.2021р.)
у справі №910/8295/21 (суддя Щербакова С.О.)
за позовом Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha)
до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності"
про визнання недійсною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії
Рішенням господарського суду м.Києва від 28.10.2021р. у справі №910/8295/21 відмовлено Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) у задоволенні позову.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 28.10.2021р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ДП "Український інститут інтелектуальної власності" просить відмовити Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду від 28.10.2021р. у справі №910/8295/21 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) на рішення господарського суду м.Києва від 28.10.2021р. по справі №910/8295/21 та призначено її до розгляду на 31.01.2022р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022р. апеляційну скаргу Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) на рішення господарського суду м.Києва від 28.10.2021р. по справі №910/8295/21 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022р. розгляд справи №910/8295/21 відкладено на 14.03.2022р. на підставі ст. 270 ГПК України; зобов'язано Компанію Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) надати суду до наступного судового засідання належним чином завірену копію платіжного доручення №301 від 20.05.2021р. про сплату судового збору за подання позовної заяви.
14.03.2022р., у зв'язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2022р. апеляційну скаргу Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся [Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha] на рішення господарського суду м.Києва від 28.10.2021р. по справі №910/8295/21 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду та призначено її розгляд на 06.06.2022р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022р. розгляд справи №910/8295/21 відкладено на 20.06.2022р.; клопотання представника Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся [Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha] про участь у наступному судовому засіданні у справі №910/8295/21 в режимі відеоконференції задоволено.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) звернулася до господарського суду м.Києва з позовом до ДП "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), в якому просила місцевий суд:
- визнати недійсною та скасувати відмову Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" від 23.11.2020 №22221/ПА/20 в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 107796;
- зобов'язати Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України № 107796 на винахід відповідно до клопотання компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) від 06.11.2020р. шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ та видати сертифікат додаткової охорони.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як власник патенту України № 107796, має визначене законодавством право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід за вказаним патентом.
У відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, зазначав, що редакція ч. 3 ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин передбачала подання до компетентного органу клопотання про додаткову охорону протягом шести місяців від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу або від дати першого дозволу компетентного органу, однак клопотання позивача надійшло 13.11.2020р., тобто пізніше встановленого строку, оскільки дата публікації відомостей про видачу патенту - 25.02.2015р., а дата видачі реєстраційного посвідчення - 02.11.2018р.
З матеріалів справи вбачається, що Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) є власником патенту України №107796 від 25.02.2015р. на винахід «Тетрациклічні сполуки» (зареєстрований на підставі заявки № а201200237 від 09.06.2010р. про що 25.02.2015р. в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 4 було здійснено відповідну публікацію). Патент України виданий на 20 років.
Як вказував позивач, 02.11.2018р. Компанією Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія було отримано в Україні реєстраційне посвідчення № UA /16997/01/01 на лікарський засіб «АЛЕКЕНЗА» капсули тверді по 150 мг (зареєстрований в України на 5 років), видане на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2018р. № 1979.
Термін дії реєстраційного посвідчення на території України до 31.10.2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме ліцензії, Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha), як власник патенту України № 107796, погодився надати Компанії Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія дозвіл на використання вказаного винаходу за патентом України № 107796 при виробництві, пропонуванні для продажу, продажу, імпорту та іншому введенні в цивільний оборот і зберіганні в зазначених цілях лікарського засобу «АЛЕКЕНЗА».
Дана ліцензія діє до завершення строку чинності патенту України № 107796 та поширює свою дію на відносини, що існували до її видачі, а саме в період з дати, наступної за датою державної реєстрації винаходу, тобто з 26.02.2015 року (п. 3.1. розділу 3 Ліцензії).
Позивач вказує, що "АЛЕКЕНЗА" є лікарським засобом з діючою речовиною алектиніб, що показаний як препарат першої лінії для лікування дорослих пацієнтів з АLК-позитивним поширеним недрібноклітинним раком легень. Назва алектиніб (alectinib) є міжнародним непатентованим найменуванням (INN), тобто міжнародно-визначеною офіційною назвою відповідної сполуки.
Також, позивач зазначав, що сполука із зазначеною вище назвою (9-етил-6,6-диметил-8-(4-морфолін - 4 - ілпіперидин - 1 - іл) - 11 - оксо - 6, 11 - дигідро - 5Н - бензо [b] карбазол-3-карбонітрил) безпосередньо наведена в пункті 6 формули винаходу за патентом - одинадцятою в переліку сполук цього пункту.
Тож, як вказував позивач, застосування винаходів за патентом було неможливим до державної реєстрації в Україні відповідного лікарського засобу. Державна реєстрація лікарського засобу «АЛЕКЕНЗА» - 02.11.2018р., надала можливість застосовувати винаходи позивача за патентом № 107796.
З урахуванням викладеного вище, позивач звернувся до ДП "Український інститут інтелектуальної власності" з клопотанням б/н від 06.11.2020р. про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності - патенту № 107796 та видачу сертифікату додаткової охорони, в якому зазначає, що оскільки застосування винаходів за патентом № 107796 було неможливо до державної реєстрації в Україні лікарського засобу на основі нової сполуки або її солі, або сольвату за пп. 1-6 формули винаходу, що потребувало державної реєстрації такого лікарського засобу, в свою чергу, державна реєстрація препарату «АЛЕКЕНЗА», що містить алектиніб у формі солі цієї сполуки (алектинібу гідро хлориду) вперше уможливила застосування винаходів за патентом № 107796 - 02.11.2018р., при цьому між датою подання заявки на видачу патенту № 107796 - 09.06.2020р. та датою оформлення реєстраційного посвідчення на лікарський засіб «АЛЕКЕНЗА» спливло більше 5 років. У зв'язку з цим Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) просила Укрпатент видати сертифікат додаткової охорони для патенту № 107796 на три роки, чотири місяці та двадцять чотири дві на такі винаходи, з урахуванням обмежень, передбачених третім абзацом п. 1 ст. 27-1 Закону України «Про охороу прав на винаходи і корисні моделі»:
Формула винаходу для Сертифікату додаткової охорони:
1)9-етил-6,6-диметил-8-(4-морфолін-4-ілпіперидин-1-іл)-11-оксо-6,11-дигідро-5Н- бензо[b]карбазол-3-карбонітрил або її сіль чи сольват.
2) Лікарський засіб, який містить як активний інгредієнт сполуку за п. 1 або її сіль чи сольват.
3) Інгібітор кінази анапластичної лімфоми (ALK), який містить як активний інгредієнт сполуку за п. 1 або її сіль чи сольват.
4) Фармацевтичний препарат для профілактики або лікування раку або ракових метастазів, який містить як активний інгредієнт сполуку за п. 1 або її сіль чи сольват.
5) Фармацевтична композиція, яка містить сполуку за п. 1 або її сіль чи сольват та фармацевтично прийнятний носій(ї).
Листом № 22221/ПА/20 від 23.11.2020р. ДП «Український інститут інтелектуальної власності» за результатами розгляду клопотання позивача про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності - патенту № 107796 та видачу сертифікату додаткової охорони, повідомило, що за даними Державного реєстру України винаходів датою публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу є дата публікації відомостей про видачу патенту, а саме 25.02.2015р., а дата видачі реєстраційного посвідчення - 02.11.2018р., в свою чергу, клопотання позивача надійшло 13.11.2020р., тобто пізніше строку, встановленого абзацом першим частини третьої статті 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», у зв'язку з чим клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч.3 ст.418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать винаходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України, суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 425 Цивільного кодексу України, особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Відповідно до ст. 459 Цивільного кодексу України, винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання. Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології.
Відповідно до частини 1-2 ст. 462 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент (патент на винахід, патент на секретний винахід, патент на корисну модель, патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і права на винахід (корисну модель).
Статтею 464 Цивільного кодексу України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: - право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; - виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); - виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; - інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до приписів ст. 465 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Законом можуть бути встановлені умови тимчасової чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід до набрання ними чинності відповідно до частини першої цієї статті.
Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу.
Як зазначалось вище, позивач - Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) є власником патенту України №107796 від 25.02.2015р. на винахід «Тетрациклічні сполуки» (зареєстрований на підставі заявки № а201200237 від 09.06.2010р. про що 25.02.2015р. в офіційному бюлетені «Промислова власність» №4 здійснено відповідну публікацію). Патент України виданий на 20 років.
Проте, як вказував позивач, застосування винаходів за патентом України №107796 від 25.02.2015р. було неможливим до державної реєстрації в Україні відповідного лікарського засобу, а саме - «АЛЕКЕНЗА», державна реєстрація якого відбулася 02.11.2018р., реєстраційне посвідчення № UA /16997/01/01, видане на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2018р. № 1979, тож реєстрація вказаного лікарського засобу надала можливість позивачу застосовувати його винаходи за патентом № 107796.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби», лікарський засіб - будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» встановлено, лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Статтею 9 Закону України «Про лікарські засоби» також визначено, що для державної реєстрації лікарських засобів, що базуються або мають відношення до об'єктів інтелектуальної власності, на які відповідно до законів України видано патент, заявник подає засвідчену відповідно копію патенту або ліцензії, якою дозволяється виробництво та продаж зареєстрованого лікарського засобу, а також документ, що підтверджує чинність патенту в Україні. Заявники подають лист, в якому вказується, що права третьої сторони, захищені патентом або передані за ліцензією, не порушуються у зв'язку з реєстрацією лікарського засобу.
На зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.
Лікарський засіб може застосовуватись в Україні протягом п'яти років з дня його державної реєстрації. За бажанням особи, яка подала заяву про державну реєстрацію лікарського засобу, термін, протягом якого він дозволяється до застосування на території України, за рішенням реєструючого органу може бути скорочено.
Відповідно до ліцензії, Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha), як власник патенту України № 107796, погодилася надати Компанії Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія дозвіл на використання вказаного винаходу за патентом України № 107796 при виробництві, пропонуванні для продажу, продажу, імпорту та іншому введенні в цивільний оборот і зберіганні в зазначених цілях лікарського засобу «АЛЕКЕНЗА».
Термін дії реєстраційного посвідчення № UA /16997/01/01 на території України до 31.10.2023 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції, що діяла станом на момент отримання патенту та реєстрації лікарського засобу), строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи.
Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір.
Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту у цьому випадку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Вказаний порядок подання клопотання визначений Інструкцією про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затвердженою Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.2002р. № 298 (далі - Порядок).
Згідно п.п. 1.2., 1.5. Порядку, строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу (далі - патент), може бути продовжено на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки на винахід та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. Збір за подання клопотання має бути сплачено та клопотання має бути подано до Державної служби не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії патенту.
Як зазначав позивач, між датою подання заявки на винахід (09.06.2010р.) та датою одержання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб "АЛЕКЕНЗА" (02.11.2018р.) пройшло 5 років, а отже він мав право на продовження строку дії патенту. При цьому, відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції, що діяла станом на момент отримання патенту та реєстрації лікарського засобу) він мав право подати клопотання про продовження строку дії патенту у будь-який день на свій вибір, з одним єдиним часовим обмеженням: не пізніше, ніж за 6 місяців до закінчення строку дії патенту. У даному випадку строк дії патенту закінчується через 20 років з дня подання заявки (09.06.2010р.) - тобто 09.06.2030р., тож, на думку позивача, 09.12.2029р. - останній день для подання клопотання про додаткову охорону (півроку до закінчення строку дії патенту).
Як зазначалось вище, позивач звертався до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" з клопотанням б/н від 06.11.2020р. про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності - патенту № 107796 та видачу сертифікату додаткової охорони, в якому просив Укрпатент видати сертифікат додаткової охорони для патенту № 107796 на три роки, чотири місяці та двадцять чотири дні на такі винаходи, з урахуванням обмежень, передбачених третім абзацом п. 1 ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
Проте, листом № 22221/ПА/20 від 23.11.2020р. ДП «Український інститут інтелектуальної власності» за результатами розгляду клопотання позивача про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності - патенту № 107796 та видачу сертифікату додаткової охорони, повідомило, що за даними Державного реєстру України винаходів датою публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу є дата публікації відомостей про видачу патенту, а саме 25.02.2015р., а дата видачі реєстраційного посвідчення - 02.11.2018р., в свою чергу, клопотання позивача надійшло 13.11.2020р., тобто пізніше строку, встановленого абзацом першим частини третьої статті 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», у зв'язку з чим клопотання позивача не підлягає задоволенню.
У зв'язку з цим, позивач просив місцевий суд визнати недійсною та скасувати відмову ДП "Український інститут інтелектуальної власності" від 23.11.2020р. №22221/ПА/20 в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 107796
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п. 1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» № 02-5/35 від 26.01.2000р., акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
В той же час, лист відповідача від 23.11.2020р. № 22221/ПА/20, яким було відмовлено позивачу в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 107796, не є правовим актом індивідуальної дії, тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що лист Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 23.11.2020р. № 22221/ПА/20 не може бути визнаний недійсним. Тому дана вимога позивача законно була визнана місцевим судом такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ДП "Український інститут інтелектуальної власності" здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України № 107796 на винахід відповідно до клопотання компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) від 06.11.2020р. шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ та видати сертифікат додаткової охорони.
14.10.2020р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" від 16.06.2020р. № 703-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та визначено повноваження Національного органу інтелектуальної власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», Національний орган інтелектуальної власності (далі - НОІВ) - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.
Частиною 2 ст. 3-1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» встановлено, що до владних повноважень, делегованих НОІВ, належить: приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; здійснення державної реєстрації промислових зразків та видача свідоцтв; визнання прав на промисловий зразок недійсними повністю або частково у порядку, передбаченому законом; опублікування офіційних відомостей про промислові зразки, ведення Реєстру, внесення до нього відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі; здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на промислові зразки у Всесвітній організації інтелектуальної власності та інших міжнародних організаціях відповідно до законодавства; здійснення підготовки, атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); ведення Державного реєстру представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); інформування та надання роз'яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності", Національний орган інтелектуальної власності є функціональним правонаступником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, щодо окремих функцій та повноважень з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, визначених цим Законом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 1267-р «Про національний орган інтелектуальної власності» визначено: на виконання підпункту 1 пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 червня 2020 р. N 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" визначити, що Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
Тож, на момент звернення позивача - Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaish) до ДП "Український інститут інтелектуальної власності" з відповідним клопотанням б/н від 06.11.2020р. про видачу сертифіката додаткової охорони для патенту України № 107796 діяла нова редакція Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», а саме від 14.10.2020р.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (чинна редакція на момент виникнення спірних правовідносин щодо отримання додаткової охорони), володілець патенту на винахід, об'єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні надається відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони.
Сертифікат додаткової охорони видається за клопотанням володільця патенту. За подання клопотання сплачується збір.
Права на додаткову охорону обмежені продуктом (активним фармацевтичним інгредієнтом або сукупністю активних фармацевтичних інгредієнтів лікарського засобу), введення в обіг якого в Україні дозволено відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, та його застосуванням відповідно як лікарського засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у межах прав, що надавалися відповідним патентом на день подання клопотання про видачу сертифіката додаткової охорони, та є чинними за умови чинності такого дозволу.
Власник патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності у разі, якщо заяву на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарському засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у цивільний обіг в Україні було подано протягом одного року від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні.
Строк додаткової охорони дорівнює періоду між датою подання заявки до НОІВ та датою одержання володільцем патенту першого дозволу компетентного органу, зменшеному на п'ять років.
Строк додаткової охорони не може перевищувати п'ять років.
Для винаходу, об'єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, щодо якого були здійснені дослідження у сфері застосування для дітей, результати яких відображені в інформації про лікарський засіб, на який видано дозвіл відповідного компетентного органу, зазначені в абзацах першому і другому цієї частини строки додаткової охорони продовжуються на шість місяців.
Клопотання про додаткову охорону має надійти до НОІВ протягом шести місяців від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу або від дати видачі першого дозволу відповідного компетентного органу (залежно від того, яка з цих дат є пізнішою). До клопотання додаються документи, що підтверджують право володільця патенту на додаткову охорону.
Клопотання розглядається НОІВ в порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
У разі якщо подані документи підтверджують право володільця патенту на додаткову охорону НОІВ здійснює державну реєстрацію додаткової охорони шляхом внесення до Реєстру відповідних відомостей. Одночасно з державною реєстрацією додаткової охорони НОІВ здійснює публікацію в Бюлетені визначених нею відомостей про таку реєстрацію. Видача сертифіката додаткової охорони здійснюється НОІВ у місячний строк після державної реєстрації додаткової охорони.
Таким чином, чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» щодо набуття додаткової охорони чітко встановлює, що відповідне клопотання про додаткову охорону має надійти до НОІВ протягом шести місяців від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу або від дати видачі першого дозволу відповідного компетентного органу (залежно від того, яка з цих дат є пізнішою).
За даними Державного реєстру України винаходів датою публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу є дата публікації відомостей про видачу патенту, а саме 25.02.2015р., а дата видачі реєстраційного посвідчення - 02.11.2018р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.11.2020р. звернувся до Укрпатенту з клопотанням про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності, а саме патенту України № 107796 на винахід та видачу сертифікату додаткової охорони, яке надійшло до відповідача 13.11.2020р., тобто клопотання позивача надійшло пізніше строку встановленого абзацом першим ч. 3 ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».
У даному випадку ДП "Український інститут інтелектуальної власності", відмовляючи позивачу у наданні додаткової охорони прав на винахід № 107796, діяло у відповідності до чинної редакції Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».
Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» в чинній редакції не містить виключень щодо отримання додаткової охорони прав на винаходи власниками патентів, державна реєстрація яких здійснена до набрання чинності новою редакцією вказаного Закону, відповідні приписи в перехідних та прикінцевих положеннях Закону відсутні.
Листом Міністерства юстиції України від 30.01.2009р. № Н-35267-18 «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами» роз'яснено що закони мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Тому місцевий суд правильно визнав безпідставним посилання позивача на Інструкцію про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затверджену Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.2002р. № 298, оскільки Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» має вищу юридичну силу та відповідачем правомірно застосовано положення чинної редакції Закону щодо позивача.
Відповідачем було правомірно відмовлено позивачу в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 107796, оскільки останнім пропущено строк встановлений абзацом першим ч. 3 ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».
Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем не було доведено протиправності дій відповідача щодо відмови позивачу в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 107796.
Суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) у задоволенні позову.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся (Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha) залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 28.10.2021р. у справі №910/8295/21 - без змін.
Справу №910/8295/21 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 21.06.2022р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Б.М. Грек
Б.М. Поляков