вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" червня 2022 р. Справа№ 910/21840/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Попікової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022
за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви
у справі № 910/21840/21 (суддя Босий В.П.)
особи, які можуть отримати статус учасників справи:
позивач: ОСОБА_2
відповідач: Міністерство юстиції України
треті особи:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси"
2. ОСОБА_3
3. ОСОБА_4
4. ОСОБА_5
5. ОСОБА_1 ,
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 у справі № 910/21840/21 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви задоволено. Заборонено Міністерству юстиції України здійснювати виконання наказу Міністра юстиції України №4254/5 від 09.12.2020 «Про задоволення скарги», яким частково задоволено скаргу ОСОБА_1 від 21.09.2020, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 14.09.2020 №1003279950047001067 Скасування реєстраційної дії, №1003279950048001067 Скасування реєстраційної дії, №1003279950049001067 Скасування реєстраційної дії, №1003279950050001067 Скасування реєстраційної дії та №1003271070051001067 Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, проведені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Тетяною Олександрівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональні ресурси шляхом внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси».
Суд визнав частково обґрунтованими і доведеними мотиви заяви та, керуючись приписами статей 136, 137 ГПК України, дійшов висновку про задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційнмх скарг та узагальнення їх доводів.
Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 у справі №910/21840/21 скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви.
Також із оскарженою ухвалою не погодилося Міністерство юстиції України, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 у справі №910/21840/21 скасувати.
Підставами для скасування ухвали у справі скаржники зазначають неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, зокрема ст. 136, 137, 139, 140 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суттями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 18.01.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21840/21 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/21840/21. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою від 09.02.2022 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 у справі №910/21840/21; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.03.2022.
Окрім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 у справі №910/21840/21 залишено без руху.
02.03.2022 розгляд справи не відбувся.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022) в Україні введено воєнний стан, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У зв'язку із загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 2, 6 Європейської 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Ради суддів України №9, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Ради оборони міста Києва, судові справи призначені у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 були зняті з розгляду.
Наказом Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022, у зв'язку з можливістю здійснення повноважень суддів безпосередньо у приміщенні суду, відновлено здійснення судочинства.
Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 у справі №910/21840/21. Об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 у справі №910/21840/21 в одне апеляційне провадження. Повідомлення учасників справи про призначення апеляційних скарг до розгляду на 30.05.2022 о 14:00 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України в письмовій формі до 18.05.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 18.05.2022. Запропонувано учасникам справи повідомити суд про можливість розгляду справи без участі їх представників або участю у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 задоволено клопотання третьої особи-2 - ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи. Повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 у справі №910/21840/21 до 13.06.2022 о 11 год. 40 хв. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відхилити та оскаржену ухвалу залишити без змін, як правильну та обґрунтовану.
Представник ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України просив останню відхилити та оскаржену ухвалу залишити без змін, як правильну та обґрунтовану.
Явка представників сторін.
В судове засідання 13.06.2022 з'явився представник ОСОБА_2 (позивача), Міністерства юстиції України (відповідача), ОСОБА_1 (третьої особи-5).
Інші представники учасників справи до судового засідання від 13.06.2022 не з'явились. Про призначення розгляду справи на 13.06.2022 учасників справи було додатково повідомлено шляхом надсилання ухвали суду від 30.05.2022 на електронні адреси вказані у матеріалах справи, а також про призначення судового засідання на 13.06.2022 у вказаній справі судом було розміщено оголошення на сайті «Судова влада України».
При цьому, суд зауважує, що учасникам було відомо про відкриття апеляційного провадження у справі, оскільки ухвали суду про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи неодноразово надсилались сторонам засобами поштового зв'язку. Однак, процесуальні документи суду, надіслані на адресу учасників, яка відповідає адресі вказаній у ЄДРПОУ, а також адреси які відомі згідно матеріалів справи, були повернуті з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінчення терміну зберігання» тощо.
Суд зазначає, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).
Отже, судом вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення усіх учасників справи.
Зважаючи на викладене, про час та місце судового засідання учасники справи належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 13.06.2022 від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку апеляційні скарги залишити без задоволення, ухвалу суду у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Наказом Міністра юстиції України №4254/5 від 09.12.2020 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 від 21.09.2020, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 14.09.2020 №1003279950047001067 «Скасування реєстраційної дії», №1003279950048001067 «Скасування реєстраційної дії», №1003279950049001067 «Скасування реєстраційної дії», №1003279950050001067 «Скасування реєстраційної дії» та №1003271070051001067 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Тетяною Олександрівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (ідентифікаційний код юридичної особи 33960377).
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України здійснювати виконання наказу Міністра юстиції України №4254/5 від 09.12.2020 про задоволення скарги, яким частково задоволено скаргу ОСОБА_1 від 21.09.2020, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 14.09.2020 №1003279950047001067 «Скасування реєстраційної дії», №1003279950048001067 «Скасування реєстраційної дії», №1003279950049001067 «Скасування реєстраційної дії», №1003279950050001067 «Скасування реєстраційної дії» та №1003271070051001067 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Тетяною Олександрівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (ідентифікаційний код юридичної особи 33960377) шляхом внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (ідентифікаційний код юридичної особи 33960377).
Заявник вказує, що має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №4254/5 від 09.12.2020.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 вказує, що з 18.08.2020 він, а також ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси». Частки в статутному капіталі товариства (12,5%,12,5%, 25% та 50% відповідно) були придбані у ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу від 18.08.2020.
Попри це, 04.09.2020 ОСОБА_6 без відома учасників, зокрема і заявника, підписала рішення про зміну керівника товариства, а також акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, відповідно до якого передала частку в розмірі 100% статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_5 , яка 12.09.2020 продала частку в розмірі 100% статутного капіталу товариства ОСОБА_1 , про що внесено зміни до відомостей ЄДР.
Також заявник зазначає, що ОСОБА_5 звернулася з позовами окремо до ОСОБА_4 (справа №911/2787/20), ОСОБА_3 (справа №911/2797/20), ОСОБА_2 (справа №911/2796) про визнання недійсними укладених договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» від 18.08.2020 та актів приймання-передачі часток від 18.08.2020. У задоволенні цих позовів судами було відмовлено.
Рішеннями Господарського суду Київської області від 03.02.2021 у справі №911/2787/20, від 28.12.2020 у справі №911/2797/20 та від 24.02.2021 у справі №911/2796/20, які набрали законної сили, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено повністю.
Заявник вказує, що в межах вказаних справ було встановлено правомірність набуття ним, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_3 часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» та протиправність відчуження ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 частки у розмірі 100%.
В той же час, 21.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг у сфері державної реєстрації щодо скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації прав на частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси».
Наказом Міністра юстиції України №4254/5 від 09.12.2020 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 від 21.09.2020, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 14.09.2020 №1003279950047001067 «Скасування реєстраційної дії», №1003279950048001067 «Скасування реєстраційної дії», №1003279950049001067 «Скасування реєстраційної дії», №1003279950050001067 «Скасування реєстраційної дії» та №1003271070051001067 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Тетяною Олександрівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (ідентифікаційний код юридичної особи 33960377).
Заявник вважає вказаний наказ Міністерства юстиції України протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розгляд та часткове задоволення Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_1 відбулись за наявності судового спору про розподіл і належність частки (часток) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», тобто всупереч вимогам п.4 ч.8 ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Зокрема, станом на момент розгляду Колегією Міністерства юстиції України зазначеної скарги, в провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №911/2780/20 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення учасника, визнання недійсним правочину, визнання недійсним рішення, скасування записів про державну реєстрацію, витребування часток у статутному капіталі, визначення розміру статутного капіталі та розмірів часток учасників у такому товаристві.
На думку заявника, у разі невжиття заходів забезпечення позову, на підставі оспорюваного наказу можуть бути внесені зміни до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», а саме: про належність ОСОБА_1 частки у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» та про ОСОБА_7 як керівника зазначеного товариства. Це, в свою чергу, означатиме не лише необхідність у подальшому скасуванні таких записів, а й можливість вчинення ОСОБА_1 подальшого відчуження часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», його ліквідації, або відчуження майна цього товариства, що порушить права заявника, як власника частки у розмірі 25% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси».
При цьому, в разі набуття часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» іншими особами він буде змушений звертатись за захистом своїх прав з позовом до таких осіб, а з урахуванням приписів ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» подальше оспорення таких протиправних дій може стати неефективним, що буде означати неможливість поновлення порушеного права позивача за результатами розгляду та вирішення даної справи.
Отже, за доводами заявника, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Суд виходить з того, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення. Згідно з положеннями статей 136, 137 ГПК України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного конкретного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі № 911/2930/17.
Зважаючи на наявний судовий спір стосовно суб'єктного складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», розподілу і належності часток у статутному капіталі цього товариства, суд приходить до висновку про те, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Суд відзначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Так у разі, якщо на підставі оспорюваного наказу будуть внесені зміни до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», а саме: про належність ОСОБА_1 частки у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» та про ОСОБА_7 , як керівника зазначеного товариства, то до закінчення розгляду справи частка позивача у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» може бути відчужена на користь інших осіб, а державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будуть вчинені нові реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В такому випадку захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду заявник не зможе, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду з позовом.
Крім того, застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не має наслідком будь-яке перешкоджання господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» та спрямовано на запобігання ймовірним порушенням прав заявника і забезпечує збалансованість інтересів сторін.
Отже, за висновком суду, у даному випадку заходи забезпечення позову є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими, і вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони виконання оспорюваного наказу не може свідчити про вирішення спору сторін по суті. Зважаючи на обставини, встановлені судом, аргументи скаржників про те, що фактично з прийняттям цієї ухвали спір вирішено по суті, не заслуговують на увагу.
Посилання скаржників на те, що заявником не наведено достатніх та допустимих у розумінні ст.ст. 73, 77, 78, 79 ГПК України доказів вчинення відповідачами дій, на порушення його прав суд відхиляє. В даному випадку вжито заходи забезпечення позову, які є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими і досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на викладені обґрунтування заяви про забезпечення позову, наслідки виконання спірного наказу суттєво ускладнять чи зроблять неможливим виконання рішення суду, а відтак і захист прав позивача у разі задоволення позову, зважаючи на наявний між сторонами спір щодо зокрема визначення розміру та належності часток у товаристві.
Суд вкотре наголошує, що виходячи із спірних правовідносин, у даному випадку вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті. Вжиті заходи забезпечення позову безпосередньо пов'язані із предметом розгляду по даній справі, оскільки спір стосується визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.
Щодо посилання скаржника - ОСОБА_1 на те, що наказ Міністра юстиції України №4254/5 від 09.12.2020 Міністерство не може виконати, оскільки ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2020 у справі №911/2780/20 також вжито заходи забезпечення позову стосовно виконання означеного наказу, колегія суддів зауважує, що вжиття заходів забезпечення до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили можливе лише щодо справи, в межах якої подано заяву про забезпечення позову, а не до вирішення будь-якої іншої справи.
Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.
Крім того, суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, заява ОСОБА_2 про забезпечення позову є обґрунтованою, тому правомірно задоволена судом першої інстанції.
Усі інші доводи та міркування скаржників, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Заявником наведено достатньо обґрунтовані доводи та фактичні обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 у справі № 910/21840/21.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 20.06.2021
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
О.В. Попікова