вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2022 р. Справа№ 910/10412/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.06.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.11.2021 (повний текст складено 30.11.2021)
у справі № 910/10412/21 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)
за позовом Південно - східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
про стягнення 58 590,00 грн пені,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про стягнення 58 590, 00 грн пені за несвоєчасну сплату штрафу.
Позовні вимоги мотивовані обставинами оплати відповідачем штрафу, накладеного рішенням Територіального відділення АМК за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з порушенням двомісячного строку, встановленого частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/10412/21 позовні вимоги задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача в дохід загального фонду Державного бюджету України пеню у сумі 58 590,00 грн.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2270,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та правомірністю нарахування пені в сумі 58590,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення не з'ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано та розтлумачено норми матеріального права.
Скаржник фактично не погоджується з періодом, за який нараховано пеню, а саме, апелянт вказує, що за період з 20.11.20196 по 19.01.2020 (час з дати прийняття 19.11.2019 рішення Господарським судом Запорізької області у справі №908/2323/19 до дати відкриття апеляційного провадження за скаргою банку по цій справі), а також з 12.12.2020 по 13.02.2020 (час з дати прийняття постанови апеляційним судом до сплати штрафу) нарахування штрафу є необґрунтованим.
Крім того, відповідач зазначає, що оскільки Закон України «Про захист економічної конкуренції» не регулює питання строку давності щодо стягнення пені, то підлягають застосуванню положення частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України - для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність становить один рік.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 31.07.2019, за результатами розгляду справи № 02/09-19 Адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, прийнято рішення № 15-рш, яким визнано, що Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу голови Запорізького обласного територіального відділення від 13.12.2018 № 58-02/14-2621 у встановлений ним строк.
За вчинення вказаного порушення на АТ «Банк Кредит Дніпро» накладено штраф у розмірі 62 000, 00 грн.
Рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 15-рш від 31.07.2019 було направлено відповідачеві супровідним листом від 31.07.2019 № 58-02/14-1816 та отримано останнім 05.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6910703704660.
За розрахунком позивача, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 07.10.2019, оскільки 05.10.2019 та 06.10.2019 припали на вихідні дні.
Водночас, не погодившись з рішенням № 15-рш, Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось із позовною заявою до Господарського суду Запорізької області про визнання недійсним зазначеного рішення, 30.08.2019 провадження за позовом відповідача було відкрито.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі № 908/2323/19 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" відмовлено повністю, вказане рішення оскаржувалося в апеляційному порядку (апеляційне провадження було відкрите 20.01.2020), та було залишено без змін 11.02.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем штраф було сплачено 14.02.2020, про що відділення було повідомлене листом від 17.02.2020 вих. № 16-1041.
15.04.2020 було відкрито касаційне провадження у справі № 908/2323/19 та 05.05.2020 Верховним судом касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі № 908/2323/19 - без змін.
У зв'язку із сплатою штрафу поза межами двомісячного строку з моменту отримання рішення, визначеного чинним законодавством, позивачем нараховано пеню за кожен день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотки від суми штрафу за періоди з 20.11.2019 до 19.01.2020 та з 12.02.2020 до 13.02.2020 - 63 дні в сумі 58590, 00 грн (62 000, 00 *1,5%) * 63 = 58590, 00).
Листом від 25.05.2020 вих. № 58-02/06-410 відділення повідомило відповідача про необхідність сплати пені у розмірі 58590, 00 грн і надало відповідний розрахунок.
Відповідач, у листі від 28.02.2020 погодився з наявністю підстав для нарахування пені тільки за 3 дні, у розмірі 2790, 00 грн.
Таким чином, матеріали позовної заяви свідчать, що предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 58 590, 00 грн пені за порушення двомісячного строку сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За доводами позивача, викладеними в позовній заяві, відповідач прострочив двомісячний строк на оплату штрафу, а відтак зобов'язаний сплатити пеню у розмірі, розрахованому позивачем. Тривалість прострочення відповідача становить 63 календарні дні, з 20.11.2019 до 19.01.2020 та з 12.02.2020 до 13.02.2020, адже в силу положень частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупиняється лише на час розгляду чи перегляду справи про визнання недійсним рішення Комітету або рішення (постанови) господарського суду. Тривалість зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався розгляд справи в суді чи перегляд судового рішення в апеляційному чи то касаційному порядку.
Відповідач в свою чергу проти позовних вимог заперечує та зазначає, що позивачем невірно розраховані періоди прострочення відповідача. Відповідач зазначає, що Банк, не зволікаючи, звернувся до суду із позовом від 21.08.2019 про визнання рішення Комітету недійсним, і 19.11.2019 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, у тексті судового рішення, а саме в кінці мотивувальній частині було зазначено, що «…виконання рішення …відділення …зупиняється до набранням у даній справі № 908/2323/19 законної сили». Повний текст рішення був виготовлений 27.11.2019, оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.11.2019, та отриманий банком 03.12.2019. У встановлені строки (16.12.2019) банк подав апеляційну скаргу на рішення суду від 19.11.2019, апеляційне провадження було відкрите 20.01.2020, і 11.02.2020 постановою апеляційного суду рішення від 19.11.2019 було залишене без змін. Відповідно рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі № 908/2323/19 набрало законної сили 11.02.2020.
З урахуванням зазначеного, на думку відповідача, виконання рішення № 15-рш від 31.07.2019 Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було зупинено за фактом його оскарження до суду та поновлено лише 11.02.2020, і відповідач сплатив штраф 14.02.2020. Відповідно нарахування пені за період з 20.11.2019 до 19.01.2020 необґрунтовано та суперечить рішенню Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі № 908/2323/19 щодо зупинення дії рішення позивача.
Також відповідач зазначає про подання позивачем позову щодо стягнення пені поза межами строку позовної давності та зробив заяву про застосування судом позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Статтею 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
Отже, строк рахується з наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Таким чином, строк для сплати штрафу, накладеного Рішенням територіального відділення АМК, розпочався 06.08.2019 та закінчився 07.10.2019.
Відповідно до пункту 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач оплатив штраф в повному обсязі 14.02.2020.
Таким чином, відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", сплатив, накладений на нього позивачем штраф з порушенням встановленого Законом терміну.
За правилами частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
В силу вимог закону, нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Також нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Із матеріалів справи вбачається, що рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржувалося в судовому порядку Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", відповідно нарахування пені зупинялося, в силу положень закону, з 30.08.2019 до 19.11.2019 (період розгляду судом першої інстанції справи № 908/2323/19) та з 20.01.2020 до 11.02.2020 (період розгляду судом апеляційної інстанції справи № 908/2323/19).
Тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/11550/18, від 11.06.2019 у справі №914/3050/14 та від 11.06.2019 у справі №910/9272/18.
Згаданими положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв'язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено лише зупинення примусового виконання Рішення АМК у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, цей строк є присікальним і відновленню не підлягає. Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2022 у справі №910/4585/19.
Доводи відповідача щодо зупинення виконання рішення відділення до набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/2323/19 (11.02.2020), не ґрунтується на законі і спростовується наведеним вище.
Зазначення в тексті судового рішення у справі № 908/2323/19 про зупинення виконання рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до набрання рішення у справі № 908/2323/19 законної сили, не є рішенням суду про зупинення виконання, оскільки рішення суду викладаються у резолютивній частині рішення, а не у мотивувальній. При цьому, суд у мотивувальній частині лише повторив норми статей спеціального закону, вказаного вище.
Крім того, як зазналось вище, положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв'язку з оскарженням такого рішення до суду, тобто зупинення виконання рішення органу АМК не зупиняє нарахування пені.
Отже, на підставі вимог частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу (62 000 грн * 1.5% = 930 грн).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що сума пені за період з 20.11.2019 до 19.01.2020 та з 12.02.2020 до 13.02.2020 (день, що передує дню погашенню повної суми штрафу) - загалом 63 календарні дні за розрахунками становить 58590,00 грн, що не перевищує розміру штрафу, накладеного рішенням Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Водночас, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності у даній справі.
Колегія суддів зазначає, що відносини сторін, пов'язані із дотриманням антимонопольного законодавства, не є цивільно-правовими у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, а тому й позовна давність, як інститут саме цивільного права до цих відносин не застосовується, оскільки у випадку притягнення особи до відповідальності за недотримання вимог економічної конкуренції застосовуються строки давності, визначені спеціальними нормами, що регулюють відповідні правовідносини, а саме, приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Даний закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Названий Закон не регулює цивільно-правові відносини.
Стаття 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу АМК штрафу та нарахованої за його несплату пені. Крім того, зазначена стаття Закону встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон України "Про захист економічної конкуренції" відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ ІХ Закону).
Чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів АМК, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №923/175/18 та від 20.03.2018 у справі № 922/4706/16, від 11.07.2019 у справі № 911/9/19.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, встановивши те, що рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у встановленому порядку не скасовано і недійсним не визнано та є обов'язковим до виконання, дослідивши перебіг судового розгляду позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" у справі № 908/2323/19, з'ясувавши факт виконання АТ "Банк Кредит Дніпро" рішення № 15-рш щодо сплати штрафу, перевіривши правильність нарахування територіальним відділенням АМК пені (підстави, тривалість, розмір), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог територіального відділення АМК в повному обсязі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/10412/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро".
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/10412/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/10412/21 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/10412/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 16.06.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська