вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" червня 2022 р. Справа№ 910/11011/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 07.06.2022,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 (повний текст складено 01.11.2021)
у справі №910/11011/21 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Парк Мар'янське»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 49 356 548,37 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Парк Мар'янське» (далі, позивач або ТОВ «Солар Парк Мар'янське») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі, відповідач або ДП «Гарантований покупець») 49 356 548,37 грн, з яких: 39 183 210,76 грн основного боргу, 2 437 961,57 грн пені, 2 742 824,75 грн штрафу, 3 927 229,99 грн інфляційних втрат та 1 065 321,30 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №679/01 від 12.09.2019 в частині повної оплати отриманої в червні - липні 2020 року електричної енергії, та своєчасної оплати електричної енергії, спожитої у червні - листопаді 2020 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Парк Мар'янське» заборгованість у розмірі 39 183 210,76 грн, пеню у розмірі 2 430 985,37 грн, штраф у розмірі 2 742 824,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 927 229,99 грн, 3% річних у розмірі 1 065 321,30 грн та судовий збір у розмірі 740 243,59 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт неналежного виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої позивачем у червні - липні 2020 року електричної енергії, з огляду на що вимоги про стягнення вартості такої енергії у сумі 39 183 210,76 грн є обґрунтованими. Також суд встановив факт прострочення виконання відповідачем свого обов'язку зі своєчасної оплати поставленої позивачем у червні - листопаді 2020 року електричної енергії.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Водночас, оскільки позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період, за який здійснюється нарахування пені та 3% річних, суд здійснив перерахунок пені та 3% річних, встановивши, що сума пені становить 2 430 985,37 грн та 3% річних становить 1 065 321,30 грн, у зв'язку із чим частково задовольнив позов у цій частині.
За наслідками розгляду поданого відповідачем клопотання про зменшення неустойки суд відмовив у його задоволенні, оскільки зменшення розміру неустойки до 1 гривні нівелюватиме саме значення неустойки як відповідальності за порушення зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасну сплату коштів (відповідно до строків, передбачених договором).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 22.11.2021 Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 39 183 210,76 грн, пені у розмірі 2 430 985,37 грн, штрафу у розмірі 2 742 824,75 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 927 229,99 грн та 3% річних у розмірі 1 065 321,30 грн прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме статей 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 196 Господарського кодексу України, частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, статей 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, статей 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 та параграфів 2-4 Глави 6 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на специфіку правовідносин в частині способу та порядку розрахунків відповідачем з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом та відсутність вини відповідача у невиконанні зобов'язання з оплати спірної енергії.
Крім того, апелянт послався на те, що судом першої інстанції не враховано строки виникнення у відповідача зобов'язання з оплати теплової енергії, оскільки за умовами спірного договору (пункт 3.3.) та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (пункт 10), обов'язок відповідача з оплати 100% вартості відпущеної позивачем електричної енергії попереднього розрахункового місяця виникає після настання двох обов'язкових умов (отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі продажу електроенергії та затвердження Регулятором розміру вартості Послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці), проте наявність в матеріалах справи підписаних актів купівлі-продажу жодним чином не підтверджує виникнення зобов'язання відповідача з оплати електричної енергії, оскільки акт купівлі-продажу складається та підписується відповідачем і в подальшому направляється позивачеві для підписання з його сторони та підлягає поверненню, а обов'язок з оплати у відповідача виникає лише після отримання ним акту з підписом позивача. Однак, позивачем в позовній заяві не наведено та не підтверджено доказами дати надходження на адресу відповідача акту купівлі-продажу електричної енергії спірного періоду після підписання його позивачем, а відтак, позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії, придбаної у спірному періоді, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання з оплати електричної енергії спірного періоду, що не взято до уваги судом першої інстанції.
Суд безпідставно не застосував положення статті 614 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності ДП «Гарантований покупець».
Із урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану Гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов'язана із отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов'язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання прибутку за рахунок державного підприємства, штрафні санкції підлягали зменшенню за клопотанням відповідача на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України до 1,00 грн.
Також відповідач наголосив на тому, що суд першої інстанції, зазначаючи про невірно розраховані позивачем суми пені та 3% річних, оскільки при розрахунку не враховано, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період, за який здійснюється нарахування пені та 3% річних, задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в повному обсязі.
Суд безпідставно не залучив до участі у справі Кабінет Міністрів України як третю особу без самостійних вимог.
У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі, мотивоване незадовільним фінансовим становищем Державного підприємства «Гарантований покупець».
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Позивач та третя особа відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» у справі №910/11011/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11011/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
12.01.2021 матеріали справи №910/11011/21 надійшли до Північного апеляційного господарського та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 залишено без руху. Роз'яснено Державному підприємству «Гарантований покупець», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, сплативши судовий збір у сумі 794 500, 00 грн.
28.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №47 від 25.01.2022 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 794 500, 00 грн.
Суддя Тищенко А.І. у період з 31.01.2022 по 04.02.2022 перебувала у щорічній основній відпустці.
У зв'язку із перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 31.01.2022 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/764/22 від 07.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М., призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 на 15.03.2022.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
У зв'язку з зазначеним судове засідання 15.03.2022 у справі №910/11011/21 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 на 07.06.2022.
02.06.2022 ДП «Гарантований покупець» подав до суду клопотання про закриття провадження в частині стягнення боргу в розмірі 39 183 210,76 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору. У клопотанні відповідач зазначив, що після прийняття оскаржуваного рішення ДП «Гарантований покупець» сплатило грошові кошти за електроенергію червня-липня 2020 року (копії платіжних доручень від 12.11.2021 №178 472 на суму 21 314 090,12 грн та №177 773 на суму 17 869 120,64 грн).
Також 02.06.2022 ДП «Гарантований покупець» подав до суду клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат до 1 гривні.
У судовому засіданні 07.06.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 07.06.2022 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, водночас, не заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу. До закінчення судових дебатів представник позивача заявив про намір подати до суду докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу протягом 5-ти днів після прийняття рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги та клопотання про закриття провадження в частині, рішення суду першої інстанції просив скасувати. Водночас, у разі залишення судового рішення без змін, просив зменшити розмір неустойки.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
12.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Парк Мар'янське» (продавець за «зеленим» тарифом, позивач) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець, відповідач) укладений договір №679/01 (далі, Договір), відповідно до умов якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок) (пункт 1.1. Договору).
31.03.2020 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №838/01/20 до Договору №679/01 від 12.09.2019.
Згідно із пунктом 2.3. Договору (у редакції додаткової угоди №838/01/20 від 31.03.2020), продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Відповідно до пунктів 2.4. та 2.5. Договору (в редакції додаткової угоди №838/01/20 від 31.03.2020) продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2. Договору у редакції додаткової угоди №838/01/20 від 31.03.2020).
Згідно із пунктом 3.3. Договору (у редакції додаткової угоди №838/01/20 від 31.03.2020) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
За змістом пункту 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди №838/01/20 від 31.03.2020) продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
29.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1472/01/20 до Договору №679/01 від 12.09.2019.
04.02.2021 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №189/01/21 до договору №679/01 від 12.09.2019.
Згідно з пунктом 10.1. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7. та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4. Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 3.1. Договору (у редакції додаткової угоди №838/01/20 від 31.03.2020) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 8.3. Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У пункті 7.4. Договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
На виконання умов Договору у період з червня 2020 року по листопад 2020 року позивачем вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію у загальному обсязі 17 849 489 кВт*год на суму 88 663 450,63 грн, про що між сторонами було складено та підписано акти купівлі-продажу електроенергії з червня 2020 року по листопад 2020 року (копії долучені до позовної заяви).
Відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань, станом на час звернення позивача до суду, заборгованість сплатив частково у розмірі 49 480 239,87 грн, у зв'язку із чим за розрахунком позивача у відповідача заборгованість становить 39 183 210,76 грн.
У зв'язку із викладеним позивач звернувся до суду з позовними вимогами у даній справі про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 39 183 210,76 грн за актами червня - липня 2020 року.
Водночас, враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором №679/01 від 12.09.2019 з оплати актів червня 2020 року - листопада 2020 року, позивачем нараховані до стягнення з відповідача пеня у розмірі 2 437 961,57 грн, штраф у розмірі 2 742 824,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 927 229,99 грн, 3% річних у розмірі 1 065 321,30 грн
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла наступних висновків.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Відповідно до частини 4 статті 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії «зеленого» тарифу, встановленого Законом України «Про альтернативні джерела енергії».
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - це суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється гарантованим покупцем, порядок затвердження Регулятором розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється постачальником універсальних послуг, визначається Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (далі, Порядок). Постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2802 у цей Порядок внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019.
Відповідно до пункту 1.3. вказаного Порядку виробник за «зеленим» тарифом - суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
Як зазначено у частині 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
Згідно з главою 7 Порядку адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за «зеленим» тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за «зеленим» тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору позивач виробив та продав відповідачу електричну енергію у червні 2020 року в загальному обсязі 3 630 625,00 кВт*год на суму 18 531 871,80 грн, у липні 2020 року в загальному обсязі 4 082 723,00 кВт*год на суму 22 105 495,42 грн, у серпні 2020 року в загальному обсязі 4 016 161,00 кВт*год на суму 18 483 336,80 грн, у вересні 2020 року в загальному обсязі 3 081 568,00 кВт*год на суму 14 182 115,51 грн, у жовтні 2020 року в загальному обсязі кВт*год на суму 1 338 076,66 грн, у листопаді 2020 року в загальному обсязі 795 682,00 кВт*год на суму 4 022 554,44 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за період з червня по листопад 2020 року, які підписано та скріплено печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Парк Мар'янське» та Державним підприємством «Гарантований покупець».
Відповідач, натомість, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату поставленого позивачем товару здійснив частково у розмірі 49 480 239,87 грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення основного боргу позивач посилався на те, що відповідачем не оплачено вартість відпущеної позивачем електроенергії у червні - липні 2020 року у розмірі 39 183 210,76 грн.
Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
У пункті 10.1. глави 10 Порядку зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7. та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до пункту 10.4. глави 10 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Згідно пунктів 12.3., 12.6. Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.
Акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 30.06.2020.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у червні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 22.07.2020 №1435.
Акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 31.07.2020.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у липні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 19.08.2020 №1600.
Акт купівлі-продажу електроенергії за серпень 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 31.08.2020.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у серпні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 23.09.2020 №1740.
Акт купівлі-продажу електроенергії за вересень 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 30.09.2020.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у вересні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 21.10.2020 №1937.
Акт купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 31.10.2020.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у жовтні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 20.11.2020 №2138.
Акт купівлі-продажу електроенергії за листопад 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 30.11.2020.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у листопаді 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 23.12.2020 №2682.
З огляду на встановлені Договором строки оплати та враховуючи норми чинного законодавства, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату відпущеної електричної енергії, з урахуванням авансових платежів, за червень 2020 року у строк до 24.07.2020, за липень 2020 року у строк до 21.08.2020, за серпень 2020 року у строк до 25.09.2020, за вересень 2020 року у строк до 23.10.2020, за жовтень 2020 року у строк до 24.11.2020, за листопад 2020 року у строк до 25.12.2020.
Отже, погоджений сторонами строк оплати за відпущену електричну енергію є таким, що настав.
Враховуючи встановлені судом вище обставини, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не довів настання строку виконання зобов'язань щодо повної оплати є помилковими.
Доводи скаржника про порушення Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» зобов'язань щодо оплати вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом, що виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків відповідача з виробниками також судом відхиляються, оскільки з огляду на частину 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, та відповідно до статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором №679/01 від 12.09.2019 саме на відповідача покладено обов'язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленою продавцем за «зеленим» тарифом, а також відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.
Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за «зеленим тарифом».
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача та не приймає доводи відповідача.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, із матеріалів справи вбачається, що станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення у позивача перед відповідачем була наявна заборгованість за поставлену у червні - липні 2020 року електроенергію у розмірі 39 183 210,76 грн.
Разом з цим, під час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у даній справі, апелянтом подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 39 183 210,76 грн, оскільки після прийняття оскаржуваного рішення відповідачем сплачено грошові кошти за електроенергію за спірний період.
На підтвердження вказаних обставин стороною надано платіжні доручення від 12.11.2021 №178 472 на суму 21 314 090,12 грн та №177 773 на суму 17 869 120,64 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2020 не заперечував обставини оплати спірної заборгованості у цій справі.
Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмета спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Враховуючи те, що внаслідок сплати ДП «Гарантований покупець» коштів у розмірі 39 183 210,76 грн основна заборгованість по Договору №679/01 від 12.09.2019 за спірний період зменшилась на відповідну суму, тобто має місце відсутність предмета спору, судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення в цій частині та закриття провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 39 183 210,76 грн.
У даному контексті судом враховано, що відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду, а відтак залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу, якого не існувало на момент прийняття такого рішення, свідчить про невиправдане втручання у право особи на мирне володіння його майном. Незважаючи на те, що суд першої інстанції в межах наданих доказів прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову в частині стягнення основного боргу, зайвий формалізм не повинен створювати надмірний тягар для сторін.
Аналогічна правова позиція щодо необхідності закриття провадження у справі за подібних обставин викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04 та постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18.
Крім суми основного боргу позивачем були заявлені до стягнення із відповідача 2 437 961,57 грн пені, 2 742 824,75 грн штрафу, 3 927 229,99 грн інфляційних втрат та 1 065 321,30 грн 3% річних.
Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів встановила наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена у пункті 4.6. Договору (у редакції додаткової угоди №838/01/20 від 31.03.2020), відповідно до якого сторони погодили, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачем при розрахунку пені та 3% річних не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період, за який здійснюється нарахування пені та 3% річних.
Колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки, виключивши день фактичної сплати заборгованості із розрахунку, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що до стягнення із відповідача підлягає сума пені у розмірі 2 430 985,37 грн та 3% річних у розмірі 1 065 321,30 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції, зазначаючи про невірно розраховані позивачем суми пені та 3% річних, задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в повному обсязі, колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних зазначає, що сума 3% річних, на стягнення якої має право позивач у спірному періоді (без урахування у розрахунку дня оплати) є більшою, ніж заявлена позивачем. А тому, враховуючи, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 065 321,30 грн.
Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 2 742 824,75 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Щодо заявленого відповідачем під час розгляду даної справи у суді першої інстанції та під час розгляду справи апеляційним господарським судом клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат до 1 гривні колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, значених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
Виходячи з матеріалів справи, враховуючи як те, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, так і ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, наявність на момент прийняття рішення судом першої інстанції заборгованості в розмірі 39 183 210,76 грн, проти сплати якої відповідач заперечував, і яка існувала тривалий період, оцінюючи співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, досліджуючи обґрунтованість доводів ДП "Гарантований покупець", суд першої інстанції правомірно відмовив у зменшенні суми неустойки до 1 грн, оскільки це не буде забезпечувати балансу інтересів сторін.
За встановлених обставин справи апелянтом (відповідачем) не доведено правомірності вимог про зменшення 3% річних до 1 гривні, оскільки це також не буде забезпечувати балансу сторін. Водночас, законодавством не передбачена можливість зменшення заявлених сум інфляційних втрат.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 430 985,37 грн, штрафу у розмірі 2 742 824,75 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 927 229,99 грн та 3% річних у розмірі 1 065 321,30 грн.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з незалученням до участі у справі як третьої особи Кабінету Міністрів України суд відхиляє, оскільки відповідачем не доведено, а колегія суддів не вбачає, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Кабінету Міністрів України в контексті позовних вимог та правовідносин, що виникли на підставі спірного договору №679/01 від 12.09.2019.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі неповного з'ясування усіх обставин справи з невірним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, однак у зв'язку з наявністю підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскаржуване судове рішення у відповідній частині скасовується та закривається провадження у справі щодо вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 39 183 210,76 грн. В іншій частині рішення про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат підлягає залишенню без змін. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції в цій частині.
Апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у даній справі підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтею 129, пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 269, 270, пунктами 1, 4 частини 1 статті 275, статтями 278, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 в частині стягнення 39 183 210,76 грн основного боргу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про закриття провадження.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/11011/21 залишити без змін.
Матеріали справи №910/11011/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2022.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка