ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/3245/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників сторін у справі:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» - адвокат Дідик С.В.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» - адвокат Чорний О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду (суддя суду першої інстанції - Шаратов Ю.А., час і місце оголошення ухвали: 24.12.2021 (повний текст складено - 29.12.2021), м. Одеса, просп. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області)
по справі № 916/3245/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV»
про стягнення заборгованості за Контрактами від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V у загальному розмірі 185 649,00 доларів США, з якої 168 710,00 доларів США сума основного боргу, 16 939,00 доларів США 3 % річних
Описова частина
Короткий зміст вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт КV» про стягнення заборгованості за Контрактами від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V у загальному розмірі 185 649,00 доларів США, з якої 168 710,00 доларів США - сума основного боргу, 16 939,00 доларів США - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Контрактів від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V щодо оплати поставленої продукції.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 залишено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» про стягнення заборгованості за Контрактами від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V у загальному розмірі 185 649,00 доларів США, з якої 168 710,00 доларів США - сума основного боргу, 16 939,00 доларів США - 3 % річних - без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторони в пунктах 11.1 контрактів від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V дійшли згоди про вирішення спорів між ними по цим контрактам в Арбітражному суді сторони відповідача, відповідно до його регламенту, у випадку, коли місцезнаходженням відповідача є Україна, такий спір може бути розглянутий арбітражем - Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України згідно із його регламентом.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що вказівка на регламент, у даному випадку, означає здійснення розгляду спору саме міжнародним комерційним арбітражем, а не державним судом, який здійснює судочинство на підставі процесуального законодавства. А вказівка на Арбітражний суд є неточністю у найменуванні постійно діючої арбітражної установи.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду по справі №916/3245/21.
Апелянт зазначає, що в укладеному між сторонами договорі взагалі відсутня назва арбітражної установи, а суд в оскаржуваній ухвалі не зазначив за якими критеріями та на яких підставах оцінив помилки та неточності в назві арбітражної установи як незначні.
Апелянт вказав, що судом першої інстанції не було враховано висновків Верховного Суду у постановах від 28.08.2018 у справі №906/493/16 та від 12.05.2021 у справі №911/1110/20.
Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992
Керуючись викладеним вище, апелянт просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 скасувати і направити справу за позовом ТОВ «Вазіані Компані» до ТОВ «Укрімпорт KV» про стягнення грошових коштів для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
18.02.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт КV» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду по справі №916/3245/21.
Відповідач вказав, що арбітражне застереження, погоджене сторонами договору є альтернативним, тобто таким, яке визначає арбітражну установу в залежності від місцезнаходження відповідача в кожному окремому спорі, що може виникнути між сторонами, тому посилання апелянта на неточність арбітражної установи є безпідставним.
Відповідач вказує, що висновки суду першої інстанції щодо того, що спір може бути розглянутий арбітражем - Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України згідно із його регламентом у випадку, коли місцезнаходженням Відповідача є Україна є обґрунтованими.
Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 не ратифікована державою країни реєстрації Апелянта, тому її положення не застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами, а отже і терміни та визначення, які містяться у зазначеній Угоді, не можуть використовуватися сторонами.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 у справі №916/3245/21 залишити без задоволення.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/3245/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Будішевська Л.О., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/3245/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду по справі №916/3245/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/3245/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
19.01.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3245/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду по справі №916/3245/21; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.02.2022; призначено справу № 916/3245/21 до розгляду на 24 лютого 2022 о 14:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 297 від 23.02.2022, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/3245/21.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 справу № 916/3245/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Таран С.В., Філінюк І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2022 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду по справі №916/3245/21 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.; визначено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 призначено справу №916/3245/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 до розгляду на 16 червня 2022 року о 11:30 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» про проведення судового засідання по справі №916/3245/21 призначеного до розгляду на 16 червня 2022 року о 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» про проведення судового засідання по справі №916/3245/21 призначеного до розгляду на 16 червня 2022 року о 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено; надано можливість представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані», взяти участь у судовому засіданні за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою - partber@vig.legal; надано можливість представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV», взяти участь у судовому засіданні за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою - chornyi.lawyer@gmail.com.
16.06.2022 у судовому засіданні прийняли участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» - адвокат Дідик С.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» - адвокат Чорний О.В.
У зв'язку з введенням на території України воєнного стану справу №916/3245/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт КV» про стягнення заборгованості за Контрактами від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V у загальному розмірі 185 649,00 доларів США, з якої 168 710,00 доларів США - сума основного боргу, 16 939,00 доларів США - 3 % річних.
Відповідачем подано суду Заперечення проти вирішення спору у господарському суді (вхід. від 06.12.2021 № 32660/21) в яких, із посиланням на пункт 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, просив залишити позов ТОВ «Вазіані Компані» до ТОВ «Укрімпорт KV» про стягнення заборгованості без розгляду.
Позивач подав Відповідь на заперечення проти вирішення спору у господарському суді (вхід. від 24.12.2021 № 34942/21) у яких зазначив, що, на його думку, Господарський суд Одеської області має продовжити розгляд даної справи, оскільки підстави для залишення позовної заяви ТОВ «Вазіані Компані» без розгляду відсутні.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин розташований на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно з Законом України "Про міжнародне приватне право".
Положення статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначає випадки, коли суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом.
Відповідно до статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.58) кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі чи які-небудь спори, що виникли чи можуть виникнути між ними у зв'язку з яким-небудь конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження у договорі чи арбітражну угоду, підписану сторонами, чи таку, що міститься в обміні листами чи телеграмами. Суд Договірної Держави, якщо до нього надходить позов із питання, за яким сторони уклали угоду, передбачену цією статтею, повинен, на прохання однієї зі сторін, направити сторони в арбітраж, якщо не встановить, що згадана угода недійсна, втратила силу чи не може бути виконана.
Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: І) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та II) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.
Таким чином, суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражних установ, що передбачені в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв'язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи. Подібні висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено також правовий висновки про те, що:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі N 921/421/18, від 24.07.2019 у справі N 904/3096/18, від 13.06.2019 у справі N 913/488/18, від 25.06.2019 у справі N 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі N 911/1595/18, від 26.07.2021 у справі N 908/16/21, від 28.09.2021 у справі N 910/1022/21.
Відповідно до частини 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України допускається угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу). До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів, визначених у пункті 1 цієї статті. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
У пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Наведене дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 ГПК України господарському суду слід встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.
Тобто національний суд у разі надходження позову у правовідносинах з арбітражним застереженням надає оцінку такому застереженню, якщо від будь-якої сторони не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, і лише після визначення питання щодо дійсності/недійсності, втрати/не втрати чинності або можливості/не можливості бути виконаним третейського застереження, приймає рішення про залишення позову без розгляду і направлення сторін до арбітражу або розгляд справи по суті, відповідно до встановлених ним обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.12.2021 у справі № 910/9841/20.
У пунктах 11.1 контрактів від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V сторони дійшли згоди про те, що всі спори і розбіжності між ними по цим контрактам, їх дійсності або припинення вирішуються шляхом перемовин, а при недосягненні згоди - в Арбітражному суді сторони відповідача, відповідно до його регламенту. При вирішенні спорів між сторонами необхідно керуватися нормами матеріального права України і Грузії, у випадку суперечності яких небудь з наведених норм, сторони керуються загальними принципами права «Lex mercatoria» і Віденською Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-XII визначено, що цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-XII для цілей цього Закону: «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону); «третейський суд» - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; «суд» - відповідний орган судової системи держави.
Тобто вказаними нормами закону розмежовано поняття арбітражу та суду, як органу судової системи держави.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-XII визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Згідно із частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-XII, суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв'язання в суді.
Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-XII затверджені Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (Додаток № 1) і Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України (Додаток № 2).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.
Отже, норми частини першої статті 1, статті 2, частини першої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-XII, а також пункту 1 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, передбачають можливість здійснення міжнародного комерційного арбітражу постійно діючою арбітражною установою (арбітражем), зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.
При цьому спори передані на розгляд такої постійно діючої арбітражної установи розглядаються відповідно до Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Отже, оскільки сторони в пунктах 11.1 контрактів від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V дійшли згоди про вирішення спорів між ними по цим контрактам в Арбітражному суді сторони відповідача, відповідно до його регламенту, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у випадку, коли місцезнаходженням відповідача є Україна, такий спір може бути розглянутий арбітражем - Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України згідно із його регламентом.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказівка на регламент, у даному випадку, означає здійснення розгляду спору саме міжнародним комерційним арбітражем, а не державним судом, який здійснює судочинство на підставі процесуального законодавства. А вказівка на Арбітражний суд є неточністю у найменуванні постійно діючої арбітражної установи.
Посилання апелянта на те, що в укладеному між сторонами договорі взагалі відсутня назва арбітражної установи, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Арбітражне застереження, погоджене сторонами договору є альтернативним, тобто таким, яке визначає арбітражну установу в залежності від місцезнаходження відповідача в кожному окремому спорі, що може виникнути між сторонами.
Вирішальним критерієм під час погодження сторонами договору формулювання назви арбітражної установи саме у зазначеному вигляді - «арбітражний суд», слугувала саме альтернатива місцезнаходження, тобто те, що сторони договору мали намір передати спір на розгляд за місцезнаходженням відповідача, тому в договорі не було вказано назву конкретної арбітражної установи при конкретній торгово-промисловій палаті відповідної країни, а було зазначено арбітражний суд, як арбітражну установу, в залежності від того, хто із сторін буде відповідачем у кожному конкретному спорі.
Арбітражне застереження, яке зазначене у п. 11.1 договорів (арбітражна угода) містить вказівки, які дозволяють перейти до арбітражного розгляду, а саме: зазначено саме арбітраж (арбітражний суд), як арбітражну установу для розгляду справи; зазначено місцезнаходження арбітражної установи та регламент арбітражу в залежності від того, хто із сторін є відповідачем, а також вказівку на матеріальне право, яке підлягає застосуванню при розгляді. При цьому арбітражне застереження не містить назви неіснуючої арбітражної установи, тобто відсутня помилка у назві.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно враховано положення Нью-Йоркської конвенції 1958 року, яке передбачає обов'язок договірних держав визнавати арбітражні угоди та вимагає від суду тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітет та автономії арбітражної угоди).
Доводи апелянта щодо залишення судом поза увагою положень Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (у редакції 2007) в частині рекомендованого арбітражного застереження, яке містить чітке та конкретне формулювання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене в регламенті арбітражне застереження є рекомендованим, а не обов'язковим для визнання компетенції МКАС при ТПП України.
Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновку Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 у справі №911/1110/20, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що арбітражна угода у вигляді арбітражного застереження, викладеного у контракті не може бути виконана, з огляду на те, що вона містить недоліки, які не дають можливості реалізації арбітражного застереження та встановлення волевиявлення сторін щодо передачі спору до арбітражу, а саме: істотна помилка у назві арбітражу, вказівка на місцезнаходження арбітражу є неточною (недостатньою), відсутня вказівка на регламент, за яким має відбуватися арбітражний розгляд.
Як вже було встановлено вище, арбітражна угода, яка укладена між Апелянтом та Відповідачем у вигляді арбітражного застереження, не містить вказівки на неіснуючу арбітражну установу та разом не містить назви конкретної арбітражної установи, оскільки арбітражне застереження є альтернативним, в залежності від місцезнаходження сторони відповідача. Проте арбітражна угода містить визначення місцезнаходження арбітражної установи та регламент, за яким має здійснюватися розгляд справи.
Зазначені ознаки дозволяють встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи та свідчать про волевиявлення сторін щодо передачі спору саме до арбітражу.
Щодо доводів Апелянта про незастосування судом до спірних правовідносин Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 13 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (надалі - Угода) визначено, що ця Угода відкрита для підписання державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав і має бути ратифікована. Вона набуває чинності після її ратифікації не менше ніж трьома державами - учасницями Співдружності з дня подачі третьої ратифікаційної грамоти державі-депозитарію. Для держав, що ратифікували Угоду пізніше, вона набуває чинності з дня-здачі на зберігання їхніх ратифікаційних грамот.
Відповідно до статусу Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, який розміщено - на веб-сайті Верховної Ради України, держава Грузія не ратифікувала зазначену угоду, а отже не є державою-учасницею.
Оскільки зазначена Угода не ратифікована державою країни реєстрації апелянта, її положення не застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами, а отже і терміни та визначення, які містяться у зазначеній Угоді, не можуть використовуватися сторонами.
Ратифікація цієї Угоди Україною є недостатньою умовою для застосування її положень з іншими державами, які не є учасниками, як то Грузія або інша країна.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Висновки апеляційного господарського суду:
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду по справі №916/3245/21 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду по справі №916/3245/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вазіані Компані» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду по справі №916/3245/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 про залишення позову без розгляду по справі №916/3245/21 - залишити без змін.
Витрати на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2022.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: С.В. Таран
І.Г. Філінюк