79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" червня 2022 р. Справа №914/2143/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Гунька О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» б/н від 13.12.2021 (вх.№01-05/4191/21 від 15.12.2021)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 (повний текст ухвали виготовлено 03.12.2021, суддя Синчук М.М.)
у справі №914/2143/21
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина», м. Дрогобич
до відповідача-1: MONTMONTAZA INZENJERING d.o.o, Загреб, Республіка Хорватія
до відповідача-2: MONTMONTAZA INZENJERING d.d., Загреб, Республіка Хорватія
до відповідача -3: MONTMONTAZA Energetika d.o.o, Загреб, Республіка Хорватія
про: визнання зобов'язання припиненим, визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від апелянта: Воробець С.І. - адвокат
від інших учасників апеляційного провадження: не з'явились
Учаснику процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі №914/2143/17 закрито провадження у справі №914/2143/21 за позовом Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» до MONTMONTAZA INZENJERING d.o.o, MONTMONTAZA INZENJERING d.d., MONTMONTAZA Energetika d.o.o. про визнання зобов'язання припиненим, визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги та зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі №914/2143/21 та направити справу №914/2143/21 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2021 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі №914/2143/21; встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали; призначено розгляд справи на 20.04.2022.
Також у вказаній ухвалі було встановлено з матеріалів справи факт припинення юридичної особи MONTMONTAZA INZENJERING d.o.o, Загреб, Республіка Хорватія, що є відповідачем-1 у справі, та постановлено звернутися до Міністерства юстиції України для передачі судового доручення Центральному органу Республіки Хорватія з метою повідомлення відповідача-2 та відповідача-3 у справі про розгляд апеляційної скарги; зупинено провадження у справі №914/2143/21 до надходження відповіді від компетентного органу Республіки Хорватія на судове доручення.
28.01.2022 на адресу суду надійшла заява апелянта на виконання вимог ухвали від 10.01.2022 щодо надання засвідчених перекладів документів на хорватську мову. Листом Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 вказані документи направлено Західному територіальному управлінню Міністерства юстиції України (м.Львів).
21.02.2022 на адресу суду надійшов лист Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) №1763/0/1-22/09-09 про надсилання Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України доручення Західного апеляційного господарського суду про вручення судових документів відповідачу відповідно до умов Конвенції про вручення судових та позасудових документів у цивільних і комерційних справах (1965).
21.02.2022 на адресу суду надійшов відзив Компанії MONTMONTAZA Energetika d.o.o. (представник - адвокат Скирда В.Є., АО «Мітракс») на апеляційну скаргу, в якому відповідач-3 просить залишити оскаржену ухвалу без змін та стягнути з ПАТ «НК «Галичина» на користь MONTMONTAZA Energetika d.o.o. понесені витрати у зв'язку з апеляційним розглядом справи.
У відзиві відповідач-3 також повідомляє суд про те, що 26.08.2021 між Адвокатським об'єднанням «Мітракс» та MONTMONTAZA d.d. було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до п.4.1. якого сторони домовилися, що в процесі надання юридичних послуг АО «Мітракс» має право на отримання поштової коремпонденції, листів та іншої документації, яка адресується MONTMONTAZA d.d. Копію вказаного договору долучено до відзиву.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 провадження у справі поновлено, розгляд справи відкладено на 11.05.2022.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 розгляд справи відкладено на 08.06.2022.
19.05.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача-2 на адресу суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні 08.06.2022 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2022 вказане клопотання було задоволено, судове засідання у справі №914/2143/21, призначене на 08.06.2022, ухвалено провести за участю представника відповідача-2 (адвоката Пономаренко К.П.) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (https://easycon.com.ua).
Судове засідання 08.06.2022 не проводилось в режимі відеоконференцзв'язку через виявлення неналежного функціонування системи відеоконференцприйому «EasyCon», що підтверджується відповідним актом суду від 08.06.2022.
В судове засідання в приміщенні суду з'явився представник апелянта, інші учасники апеляційного провадження явки уповноважених представників не забезпечили.
Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку з неявкою представників відповідачів, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідачів.
Представник апелянта, присутній в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав, надав суду пояснення щодо викладених у скарзі доводів, просив оскаржену ухвалу скасувати та направити справу в місцевий господарський суд для продовження розгляду.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс - Галичина» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o (представництво фірми «Монтмонтажа - інженіринг» в Україні, ідентифікаційний код 13797717524) (відповідач-1), MONTMONTAZA-INZENJERING d.d. (відповідач-2), MONTMONTAZA-Energetika d.o.o. (відповідач-3), про: 1) визнання припиненими з 22.07.2002 зобов'язання Публічного акціонерного товариства «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА» по оплаті конфіскованого в дохід держави майна відповідно до постанови Галицького районного суду м.Львова від 22.07.2002; 2) зобов'язання представництва фірми «Монтмонтажа - інженіринг» (податковий номер 20063971) провести звірку взаємних розрахунків із Публічним акціонерним товариством «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА» у зв'язку із конфіскацією в дохід держави майна відповідно до постанови Галицького районного суду м.Львова від 22.07.2002; 3) визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 15.04.2013 згідно зі ст.ст.512-519 ЦК України, між юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o (особистий ідентифікаційний номер: 13797717524) та юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA d.d. (особистий ідентифікаційний номер: 48696032271); 4) визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 01.10.2018 згідно зі ст.ст.512-519 ЦК України, між юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA d.d. (особистий ідентифікаційний номер: 486960З2271) та юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-Energetika d.o.o. (особистий ідентифікаційний номер: 36390497269).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2021 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач-3 заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позивач в обґрунтування підсудності позову за вибором позивача посилається на положення частини третьої ст.29 ГПК України - за місцезнаходженням представництва фірми «Монтмонтажа-інженіринг» в Україні, проте, юридичну особу MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o було припинено у 2016 році, що підтверджується витягом з судового реєстру Господарського суду в місті Загреб, а представництво фірми в Україні не є окремою юридичною особою, що виключає можливість розгляду спору за місцезнаходженням такого представництва.
Позивач в суді першої інстанції заперечував щодо заявленого клопотання у зв'язку з тим, що позовні вимоги у справі заявлено до кількох відповідачів, тому припинення однієї юридичної особи - відповідача-1, не є підставою для закриття провадження у справі.
Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу про закриття провадження у справі, встановив факт припинення відповідача-1 - MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o, відповідно і представництва відповідача-1 - Представництва фірми «Монтмонтажа-Інженерінг», врахував, що позивачем не обґрунтовано інших підстав для визначення підсудності заявленого спору Господарському суду Львівської області, аніж наявність в Україні представництва іноземної юридичної особи відповідача-1, а з матеріалів справи не вбачається наявність угоди сторін про підсудність справи з іноземним елементом судам України, та дійшов висновку, що позовна заява не підлягає розгляду у Господарському суді Львівської області.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд допустив порушення норм процесуального та матеріального права, що у сукупності призвело до постановлення помилкової ухвали про закриття провадження у справі.
Так, скаржник зазначає, що у справі №914/2143/21 в тому числі було заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 15.04.20123 згідно із ст.512-519 ЦК України, між юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o (відповідач-1) та юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA d.d. (відповідач-2) та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 01.10.2018 згідно зі ст.512-519 ЦК України, між юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA d.d. (відповідач-2) та юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-Energetika d.o.o. (відповідач-3). Зокрема, відповідач-3 стверджує (а також вчиняє відповідні процесуальні дії в межах виконавчих проваджень), що внаслідок укладення спірних договорів до відповідача-3 перейшли права вимоги до позивача, які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.04.2013, контракту на будівництво і монтаж, укладеного між ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» та фірмою «Монтмонтажа-Інженіринг ТОВ» від 11.011.1994, додаткових угод та актів виконаних робіт, арбітражного рішення Міжнародного центру Австрійської Федеральної економічної палати від 15.09.2004 у справі №SCH-4823; виконавчого листа №2-2465/2006, виданого 06.07.2007 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області; ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.11.2006 у справі №2-2465/2006; інших правочинів, укладених фірмою «Монтмонтажа-Інженіринг ТОВ» з третіми особами з питань, пов'язаних зі стягненням коштів з позивача (п.1.1. договору про відступлення права вимоги від 01.10.2018).
Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до п.6 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо припинено юридичну особу, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, проте суд першої інстанції не врахував, що передання відповідачем-1 своїх прав іншим особам за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом.
Відтак апелянт вважає, що закриття провадження у справі з огляду на заявлені позовні вимоги до кількох відповідачів - оскарження позивачем укладених між відповідачами договорів про відступлення права вимоги (яке від первісного кредитора - відповідача-1 внаслідок укладених договорів передане до відповцідача-3), внаслідок припинення одного з відповідачів, який внаслідок укладення оскаржуваних договорів передав (відступив) іншим відповідачам у справі право вимоги до позивача - не відповідає приписам п.6 ч.1 ст.231 ГПК України та порушує право позивача на судовий захист.
У зв'язку із закриттям провадження у справі позивач позбавлений права на судовий захист та можливості оскарження договорів, які з огляду на презумпцію правомірності правочину, використовуються відповідачем-3 як докази для подання в суди на території України, а також вчинення виконавчих дій на території України, спрямованих на стягнення з позивача коштів.
Окрім того, винесення оскарженої ухвали про закриття провадження у справі до завершення підготовчого провадження є передчасним, оскільки позбавило позивача можливості остаточно визначити предмет спору, позовні вимоги та склад учасників судового процесу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-3 заперечує проти задоволення вимог скарги та зазначає, що вимоги апеляційної скарги не вмотивовані та не містять посилань на невірне застосування судом першої інстанції положень ГПК України у їх взаємозв'язку із конкретними обставинами справи та висновками суду першої інстанції. При цьому вважає таким, що не відповідає дійсності твердження скаржника про те, що його було позбавлено права на судовий захист та можливості оскарження договорів, адже суд закрив провадження у справі через непідсудність позовних вимог скаржника саме Господарському суду Львівської області, тому скаржник має право звернутись із позовними вимогами до компетентного суду в Хорватії.
Відповідач-3 вважає, що позивач з метою штучної зміни підсудності свідомо приховав від суду факт припинення відповідача-1 та звернувся з позовом начебто до представництва останнього, і саме для визначення підсудності за місцезнаходженням філії MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o заявляються вимоги про визнання зобов'язання припиненим, оскільки такі вимоги за формулюванням прохальної частини позовної заяви стосуються саме MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o. Проте, така позиція суперечить раніше повідомленій позиції ПАТ «НК «Галичина» у справі №442/1841/19, у якій 10.01.2021 було подано клопотання про витребування документів на підтвердження правосуб'єктності, обґрунтоване тим, що представник ПАТ «НК «Галичина» отримав інформацію про видалення юридичної особи за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o. з реєстру 01.09.2016.
Враховуючи те, що представництво юридичної особи не є окремою юридичною особою, а юридичну особу MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o. було припинено, неможливим є розгляд справи за місцезнаходженням представництва припиненої юридичної особи. Окрім того, заявлений спір виник не з діяльності представництва, оскільки положення контракту, які є предметом спору укладені між позивачем та компанією MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o.
Відповідач-3 також звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.06.2021 у справі №760/32455/19, відповідно до якої філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною в судовому процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у господарському процесі, до якої пред'явлено позов, а отже, неможливістю вирішення спору. Тобто навіть якщо б компанія MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o. не була б припиненою, розгляд даної справи був би не належним за місцезнаходженням представництва цієї компанії.
Відповідач-3 вважає, що предметом спору у справі є тлумачення та застосування конкретних положень контракту, відповідно до яких було встановлено виключну компетенцію розгляду спору за правилами арбітражу та примирення сторін Центром Федеральної Економічної Палати у Відні із застосуванням австрійського законодавства.
Також, відповідач-3 просить стягнути з ПАТ «НК «Галичина» на користь MONTMONTAZA-Energetika d.o.o. понесені витрати у зв'язку з апеляційним розглядом справи. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 58 000,00 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правила підсудності за вибором позивача визначено у статті 29 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю виданою нею ж у встановленому порядку. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 904/5530/20.
Як вбачається з позовної заяви, підсудність спору Господарському суду Львівської області обґрунтована позивачем наявністю зареєстрованого на території України 27.01.1996 представництва відповідача-1 (MONTMONTAZA INZENJERING d.o.o), що підтверджується копією довідки від 24.10.1996, а також інформацією, наданою Головним управлінням статистики у Львівській області станом на 03.03.2021.
Слід також зазначити, що позивач обґрунтовує свої вимоги наступними обставинами.
15.09.2004 арбітражним центром Австрійської федеральної економічної палати винесено арбітражне рішення, відповідно до якого з ВАТ «НК «Галичина» на користь фірми «Монтмонтажа-Інженіринг ТОВ» (відповідач-1) стягнуто кошти за контрактом від 11.11.1994 на будівництво і монтаж, який укладений між позивачем і відповідачем-1.
28.11.2006 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановив ухвалу, якою надано дозвіл на примусове виконання вказаного арбітражного рішення, а 27.02.2007 видав виконавчий лист №2-2465/2006.
Згодом, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 11.07.2018 задоволено заяву представника відповідача-1 про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі №2-2465/2006, а 07.05.2019 суд у справі №442/1841/19 замінив стягувача (відповідача-1) його правонаступником - юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія - MONTMONTAZA-Energetika d.o.o. (відповідач-3).
При ознайомленні 17.03.2020 представника позивача з матеріалами цивільної справи №442/3755/19 за заявою представника «Монтмонтажа-Інженіринг ТОВ» про видачу дубліката виконавчого листа, матеріалами справи №442/1841/19 за заявою MONTMONTAZA-Energetika d.o.o., за участю заінтересованих осіб: ПАТ «НК «Галичина», MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o. відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну сторони виконавчого провадження, стало відомо про укладення відповідачами оскаржуваних договорів про відступлення права вимоги, що додані до заяви представника відповідача-3 від 11.03.2019 про заміну сторони виконавчого провадження.
Так, 15.04.2013 між юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o (особистий ідентифікаційний номер: 13797717524) (відповідач-1) та юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA d.d. (особистий ідентифікаційний номер: 48696032271) (відповідач-2) було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого від відповідача-1 до відповідача-2 перейшли всі права вимоги, які виникли на підставі Контракту на будівництво і монтаж від 11.11.1994, додаткових угод та актів виконаних робіт, арбітражного рішення від 15.09.2004 у справі SCH-4803, виконавчого листа №2-2465/2006 від 06.07.2007, ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.11.2006 у справі №2-2465/2006 та інших правочинів, укладених фірмою «Монтмонтажа-Інженіринг ТОВ» з третіми особами з питань, пов'язаних із стягненням коштів із позивача. В преамбулі зазначеного договору сторони визначили його укладення відповідно до ст.512-519 ЦК України.
01.10.2018 між між юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA d.d. (особистий ідентифікаційний номер: 486960З2271) (відповідач-2) та юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-Energetika d.o.o. (особистий ідентифікаційний номер: 36390497269) (відповідач-3) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого від відповідача-2 до відповідача-3 перейшли всі права вимоги до позивача, які виникли на підставі договору відступлення права вимоги від 15.04.2013. В преамбулі зазначеного договору сторони визначили його укладення відповідно до ст.512-519 ЦК України.
Позивач вказує, що у ч.3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор не може бути замінений у зобов'язанні, якщо це не встановлено договором або законом, а в ст.14 контракту на будівництво і монтаж від 11.11.1994 прямо передбачено, що будівельно-монтажній організації (відповідачу-1) забороняється передавати платежі, що пов'язані з цим контрактом третій стороні. Якщо ж будівельно-монтажна організація має намір передати частину дорученої їй роботи або передати платежі, що їй виділено, третій стороні, вона повинна отримати на це письмову згоду замовника.
Таким чином, за обґрунтуванням позивача, відступлення права вимоги за контрактом на будівництво і монтаж від 11.11.1994 без письмової згоди замовника (позивача) є порушенням умов контракту та вимог чинного законодавства.
Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до постанови Галицького районного суду м.Львова від 22.07.2002 за результатами розгляду подання заступника начальника Західної регіональної митниці про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено, що на протязі 1995-1996 р.р. представництвом фірми «Монтмонтажа-Інженіринг ТОВ» було ввезено на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення тимчасові збірні будівельні конструкції для виробничих та офісних приміщень, меблі, обладнання для ресторану та кухні загальною вартістю 6 066 935,62 грн., однак, у встановлений термін відповідач-1 не вивіз з території України вказане майно, у зв'язку з чим керівника відповідача-1 визнано винним у правопорушенні за ст.113 МК України, а майно конфісковано в дохід держави.
У зв'язку з конфіскацією в дохід держави зазначеного майна, позивач вважає припиненими зобов'язання по оплаті конфіскованого з вини відповідача-1 майна з 22.07.2002. Також у зв'язку з наведеним між позивачем та відповідачем-1 не врегульовано в повному обсязі взаємні зобов'язання щодо належного виконання контракту на будівництво і монтаж від 11.11.1994, а укладення оскаржуваних договорів про відступлення права вимоги порушує право позивача як сторони контракту.
Отже, перші дві позовні вимоги заявлено до юридичної особи за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o (та відповідача-1) та його представництва із місцезнаходженням в Україні - (представництво фірми «Монтмонтажа-інженіринг», податковий номер 20063971) на підставі Контракту виконання контракту на будівництво і монтаж від 11.11.1994.
У долученій до позовної заяви відповіді Головного управління статистики у Львівській області на адвокатський запит представника позивача №03.3-09/214/11-21 від 03.03.2021 зазначено: «станом на 03 березня 2021 року в ЄДРПОУ значиться: ПРЕДСТАВНИЦТВО ФІРМИ «МОНТМОНТАЖА-ІНЖЕНЕРІНГ», ідентифікаційний код - 20063971; правовий статус суб'єкта - без права юридичної особи; місцезнаходження - 4610600000 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, буд. 82.
В матерілах справи також міститься супровідний лист Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (вх.№22378/21 від 24.09.2021, а.с.141-143, том 2) з поштовим відправленням (ухвала суду від 16.09.2021, що надсилалась судом на адресу представництва фірми «Монтмонтажа-Інженерінг»), у якому зазначено: «лист №7901414128630 був відкритий помилково. Фірми «Монтмонтажа - Інженерінг» за такою адресою немає».
В матеріалах справи наявне підтвердження (з наданим позивачем перекладом на українську мову) від Центрального Органу Республіки Хорватія (Ministry of Justice of the Republic of Croatia) з доказами про вручення документів відповідачу-2 MONTMONTAZA-INZENJERING d.d, Загреб, відповідачу-3 MONTMONTAZA-Energetika d.o.o, Загреб, Республіка Хорватія.
Щодо відповідача-1 MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o повідомлено, що компанія була виключена з Реєстру Комерційного суду м. Загреб Рішенням №Tt-16/23774-1 від 1 вересня 2016 року.
Відповідно до положень ч. 2-3, 5 статті 95 ЦК України, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 20063971 відсутні відомості про юридичну особу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Положеннями ст. 366 ГПК України врегульовано, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Таким чином, з огляду на пред'явлення позову до юридичних осіб - нерезидентів за нормами ГПК України, суд повинен визначити чи підсудна справа за участю іноземних осіб господарським судам України на підставі норм Закону України «Про міжнародне приватне право» та чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлений Законом України «Про міжнародне приватне право» (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено підстави визначення підсудності справ судам України, а статтею 77 цього Закону - виключну підсудність справ з іноземних елементом судам України.
Відповідно до п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи відповідача.
Враховуючи наведені норми законодавства, а також те, що матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами факт припинення відповідача-1 MONTMONTAZA - INZENJERING d.o.o, відповідно і представництва відповідача-1 - Представництва фірми «Монтмонтажа - Інженерінг», зважаючи, що позивачем не обґрунтовано інших підстав для визначення підсудності заявленого спору Господарському суду Львівської області, аніж наявність в Україні представництва іноземної юридичної особи відповідача-1, з матеріалів справи не вбачається наявність угоди сторін про підсудність справи з іноземним елементом судам України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна заява не підлягає розгляду у Господарському суді Львівської області.
Окрім того, варто зауважити, що відповідно до ст.21 Контракту на будівництво і монтаж від 11.11.1994, копію якого додано до позовної заяви, всі диспути, які виникають по відношенню до даного контракту будуть остаточно вирішуватись за нормами арбітражу і узгоджуючої процедури Арбітражного центру Федеральної Економічної Палати, Відень. Кількість арбітрів буде три. Мова, якою будуть користуватись під час арбітражних процесів, буде англійська. Буде застосоване незалежне австрійське право.
Апелянт у скарзі наголошує на тому, що у позові заявлено вимоги також до відповідачів 2 і 3 щодо визнання недійсними укладених ними правочинів.
Так, позивач просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 15.04.2013 згідно зі ст.ст.512-519 ЦК України, між юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o (відповідач-1) та юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA d.d. (відповідач-2) та визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 01.10.2018 згідно зі ст.ст.512-519 ЦК України, між юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA d.d. (відповідач-2) та юридичною особою за законодавством Республіки Хорватія MONTMONTAZA-Energetika d.o.o. (відповідач-3).
Проте, відповідно до п.4.1., п.4.2. договору про відступлення права вимоги від 15.04.2013, укладеного між MONTMONTAZA-INZENJERING d.o.o (відповідач-1) та MONTMONTAZA d.d. (відповідач-2), усі спори, пов'язані із цим договором, вирішуються шляхом переговорів, якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно з чинним законодавством Республіки Хорватія (переклад договору наданий позивачем).
Відповідно до п.4.1., п.4.2. договору про відступлення права вимоги від 01.10.2018, укладеного між MONTMONTAZA d.d. (відповідач-2) та MONTMONTAZA-Energetika d.o.o. (відповідач-3), усі спори, пов'язані із цим договором, вирішуються шляхом переговорів, якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно з чинним законодавством Республіки Хорватія (переклад договору наданий позивачем).
При цьому зазначення у преамбулі договорів про те, що такі укладаються згідно з вимогами ст.512-519 ЦК України, не впливає на визначення підсудності спорів з іноземним елементом судам України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
Приписами п.1, 6 ч.1 ст.231 ГПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Оскільки провадження у справі було закрито за результатами підготовчого засідання, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що винесення оскарженої ухвали про закриття провадження у справі до завершення підготовчого провадження є передчасним, оскільки позбавило позивача можливості остаточно визначити предмет спору, позовні вимоги та склад учасників судового процесу.
Апелянт також вказує, що у даній справі не підлягає застосуванню п.1, 6 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, а саме за оскаржуваними договорами перейшли права вимоги до позивача від припиненої юридичної особи (відповідача-1) до відповідачів 2 і 3.
Колегія суддів відхиляє вказаний аргумент, оскільки правонаступниками у спірних відносинах є іноземні юридичні особи, правила підсудності спорів з участю яких встановлені у ст.75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право», які вірно було застосовано судом першої інстанції.
При цьому не підсудність спору Господарському суду Львівської області за вибором позивача на підставі ч.3 ст.29 ГПК України жодним чином не позбавляє позивача права на судовий захист в цілому.
Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а ухвалу Господарського суду Львівської області 29.11.2021 у справі №914/2143/21 слід залишити без змін.
Щодо заявленого у відзиві відповідача-3 клопотання про стягнення з позивача судових витрат за здійснення апеляційного розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України.
У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтувати наявність та пов'язаність відповідних витрат.
У свою чергу, стягнення з позивача компенсації цих витрат у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №922/3422/18 викладено правовий висновок щодо необхідності надання оцінки діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частинах п'ятій та шостій статті 130 ГПК України.
Відповідно до положень частин п'ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у справі 914/2234/19.
В оскарженій ухвалі суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач, реалізовуючи процесуальне право на звернення до суду визначив підсудність заявленого позову з урахуванням власного розуміння та обґрунтування обраної підсудності, натомість обов'язком суду є визначення наявності чи відсутності підстав для розгляду заявленого позову відповідним судом, а відтак встановив відсутність в діях позивача ознак зловживання процесуальними правами.
Відповідач-3 у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити вказану ухвалу без змін як законну та обґрунтовану, таким чином, погодившись із встановленими обставинами щодо відсутності в діях позивача ознак зловживання процесуальними правами. В цій частині ухвала також не є предметом апеляційного розгляду за скаргою позивача. З огляду на наведене, відсутні підстави покладення судових витрат відповідача-3 на професійну правничу допомогу у справі на позивача.
В порядку ст.129 ГПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» б/н від 13.12.2021 (вх.№01-05/4191/21 від 15.12.2021) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі №914/2143/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 20.06.2022.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.