Іменем України
20 червня 2022 року м. Кропивницький
справа № 344/5374/20
провадження № 22-ц/4809/49/22
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючий суддя - Дуковський О.Л.
судді - Дьомич Л.М., Голованя А.М.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 .
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2021 року, у складі головуючого судді Замши О.В. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 30.01.2012 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Зазначав, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та вставлено початковий кредитний ліміт.
Позивач вказував, що банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач відповідно до пункту 2.1.1.12.3 договору зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту.
Проте, в порушення умов договору від 30.01.2012, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 допустив заборгованість за кредитом, яка станом на 22.03.2020 становить - 124 970,42 грн.
Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із вказаним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що банком надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами та невиконання відповідачем взятих за договором зобов'язань.
Позичальник висловив згоду на укладення кредитного договору, що засвідчено особистим підписом, чим підтвердив ознайомлення та погодження з умовами кредитування. Зобов'язувався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами.
Заборгованість за кредитним договором не повернув, а також розмір такої заборгованості не спростовував.
Оскільки підписана анкета-заява засвідчує, що відповідач повністю згоден з умовами кредитування та отримав кредит саме на таких умовах, у тому числі погоджувався на сплату процентів та штрафів у встановленому розмірі.
Також Банк вказує, що судом першої інстанції не перевірено належним чином розрахунок заборгованості та стверджує, що сторонами погоджено розмір процентної ставки у договорі.
Крім того зазначав про те, що якщо суд першої інстанції не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості ,суд повинен був надати свій розрахунок заборгованості, а тому вважає, що суд ухилився від прямого обов'язку, зокрема від здійснення правосуддя.
Вважає доведеним факт укладення договору між сторонами , який складається із заяви позичальника та Умов та правил надання банківських послуг та тарифів.
Просить врахувати постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц, від 28.03.2019 у справі №428/2873/17, від 06.02.2018 у справі №755/ 2720/16-ц , від 17.04.2019 №666/388/16-ц.
Відповідачем, було подано відзив на вказану апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Вважає, що позовні вимоги є недоведеними, а тому погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні позову.
Справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачем під час розгляду справи не було надано доказів того, що відповідач отримав кредит у розмірі та на умовах, зазначених позивачем у позовній заяві, а відповідач відповідно взяв на себе зобов'язання з повернення кредиту, сплати винагороди та неустойки у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, а також не доведено, що саме такі умови та правила надання банківських послуг і тарифи банку, як зазначені позивачем у позовній заяві, розумів відповідач підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції із таких підстав.
Звернувшись із даним позовом до суду першої інстанції банк вказував на те, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач в свою чергу зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до п.2.1.1.12.3 договору.
Разом із позовною заявою позивач надав розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість станом на 22.03.2020 в сумі - 124970,472 грн., яка складається із: 62393,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 62393,26 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; заборгованість за нарахованим відсотками та простроченим відсотками відсутня; 24952,68 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 31197,32 грн. - нарахована пеня; заборгованість по комісії відсутня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 5927,16 грн. - штраф (процентна складова).
В матеріалах справи міститься анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання, адреса реєстрації, номери засобів зв'язку (а.с. 54).
Також позивачем до позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», який передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold» (а.с. 55).
Суд апеляційної інстанції перевірив зазначені докази і встановив, що в заяві-анкеті відсутня інформація, що сторонами узгоджувався тип кредитної картки, кредитний ліміт, термін дії надання банківських послуг, зокрема термін дії картки та відсоткова ставка.
Встановлені обставини свідчать, що зазначений доказ не може бути визнаний як належний та допустимий на підтвердження позову.
Позивач на підтвердження позову надав копію довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої.
Суд апеляційної інстанції перевірив зазначений доказ і дійшов висновку, що зазначена довідка не є належним та допустимим доказом на підтвердження позову.
Відповідно до даної довідки, старт карткового рахунку розпочався 30.01.2012 в той час як анкета -заява з метою отримання банківських послуг підписана - 30.01.2020 (а.с. 54).
Встановлені обставини свідчать, що старт карткового рахунку розпочався раніше підписання заяви.
Крім того, усі надані документи на підтвердження позовних вимог не завірені відповідно до норм діючого законодавства.
Крім того, слід зазначити, що розрахунок не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження, що сторонами узгоджувалась відсоткова ставка за надані банківські послуги. Крім того, позивач по справі в односторонньому порядку змінив початкову відсоткову ставку за користування кредитними коштами, відповідно розрахунок не відповідає тим умовам договору на який посилається позивач.
Висновок щодо оцінки односторонніх документів банку відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 (справа №200/5647/18) касаційний суд зазначив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами.
На підтвердження позову позивач надав виписку за договором.
Колегія суддів не визнає належними та допустимими доказами у справі відповідно до ст. 81 ЦПК України рахунок та виписку, які надані позивачем, сформованих на підставі анкети-заяви від 30.01.2012, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи.
Позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв'язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л. М. Дьомич
А.М. Головань