Справа № 632/2571/21
провадження № 2/632/169/22
17 червня 2022 року м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач звернулася до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, який у встановлені у договорі позики строки заборгованість не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2022 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з призначенням першого судового засідання на 22 лютого 2022 року, проведення якого було двічі відкладено, востаннє на 17 червня 2022 року.
Станом на 17 червня 2022 року відзив на позовну заяву до Первомайського міськрайонного суду Харківської області не надійшов.
Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судове засідання належним чином повідомлена позивачка не з'явилася, однак надала суду заву з проханням розглянути справу у її відсутність на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, у судове засідання не прибув, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що 13 вересня 2020 року ОСОБА_2 під розписку у борг отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 8000,00 грн. на строк до 01 січня 2021 року, що підтверджується розпискою (а.с.23).
Відповідно до п. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від виконання зобов'язання, в силу положень ст. 525 ЦК України, не допускається.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Згідно вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У разі порушення зобов'язання згідно вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, у зв'язку з не виконанням зобов'язань за договором позики (розпискою) від 13 вересня 2020 відповідач ОСОБА_2 , має заборгованість перед позивачем на загальну суму 8000, 00 грн., тобто відповідач своїх зобов'язань за договором позики не виконав, позику не повернув.
Також, судом встановлено, що відповідачем не сплачувались і проценти за користування позикою. Згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Спеціальні положення ч. 1 статті 1048 ЦК України встановлюють цей розмір процентів, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Крім вищезазначеного, економічна сутність позики, як такої, відмінна від фінансового кредиту, де метою є одержання фінансовою установою прибутку (у вигляді процентів) від надання коштів. В той час, як позика відповідно до ст. 1048 ЦКУ, тільки надає право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з розміру отриманих відповідачем від позивача коштів, користування коштами, з огляду на ч. 2 ст. 1048 ЦК України, позику не можна вважати безпроцентною.
Отже, ОСОБА_3 , здійснюючи нарахування процентів за користування її коштами використовує своє право у відповідності до ст. 536 ЦК, ч.1 ст. 1048 ЦК України.
Розмір процентів розрахований позивачем у позовній заяві є правильним та складає: 791,91 грн.
Несплата відповідачем суми боргу з моменту отримання грошових коштів, 13 вересня 2020 року до 01.10.2021 року, є простроченням виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи правовий висновок, що міститься у постанові від 18 вересня 2013р. Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що позивач позбавлений можливості відновити своє порушене право на повернення грошових коштів у загальному порядку, окрім судового.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши всі надані докази, приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає повернення основної суми позики, та процентів за період з 14.09.20220 року по 09.12.2021 року на рівні облікової ставки НБУ, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9-13, 81, 200, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 207, 526, 530, 549, 551, 625, 1046,1047,1048, 1049,1050 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 13 вересня 2020 року у сумі - 8 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України, що становлять за період з 14 вересня 2020 року по 09 грудня 2021 року - 791,91 грн.
Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 21.06.2022 року.
Суддя:С. В. Библів