Справа № 405/3418/20
Провадження №2-а/405/97/20
17 січня 2022 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Гаврилюк Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №405/3418/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Герасимчука Дениса Володимировича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до інспектора взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Герасимчука Д.В., Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №144882 від 28.05.2020 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 28 травня 2020 року близько 21 год. 00 хв. він (позивач) керував транспортним засобом JAC J5, державний номер НОМЕР_1 в м.Кропивницький по вул..Кропивницького (навпроти будинку №140) та був зупинений працівниками патрульної поліції, які їхали за ним позаду, після чого до автомобіля підійшов старший інспектор УПП в Кіровоградській області ДПП, старший лейтенант поліції Бурянський А.С. та повідомив, щоб він (позивач) надав йому посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що він (позивач) запитав правові підстави зупинки транспортного засобу та причину такої перевірки, на що працівником поліції було повідомлено, що він (позивач) керував транспортним засобом з непрацюючими фарами в режимі ближнього світла в темну пору доби, він, в свою чергу, запитав у інспектора, як він міг встановити даний факт, рухаючись позаду його (позивача) автомобіля та попрохав надати докази скоєння ним інкримінованого адміністративного правопорушення. Зазначив, що він повідомив інспектора про те, що має намір скористатися правовою допомогою адвоката, якому зателефонував, незважаючи на це, останній, застосовуючи до нього (позивача) фізичну силу, примусово витягнув його з водійського сидіння та кинув на проїжджу частину дороги, по якій рухалися транспортні засоби, спричинивши йому (позивачу) тілесне ушкодження у вигляді садна в області лівого ока, та, крім того, незаконно застосувавши до нього спецзасоби (кайданки), посадив його до свого службового автомобіля, де знаходився інший інспектор поліції - інспектор взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, лейтенант поліції ОСОБА_2 (посаду та прізвище якого він (позивач) з'ясував згодом в Кропивницькому ВП, так як він не представлявся), після чого його (позивача) у кайданках доставили до Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області для складання протоколу про адміністративне затримання, де інспектор поліції Бурянський А.С. складав протокол про адміністративне затримання, а інспектор поліції Герасимчук Д.В. складав відносно нього (позивача) постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №144882 від 28.05.2020 року. З зазначеною постановою, за змістом якої, він (позивач) рухався на автомобілі по вул.Кропивницького з непрацюючою лампою лівої фари в режимі ближнього світла, чим порушив п.31.4.3 ПДР, та на вимогу працівника поліції не надав для ознайомлення посвідчення водія та реєстраційні документи на т/з та страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1а, п.2.1б, п.2.1ґ ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП, не згоден, вважає, що остання винесена з порушенням інспектором поліції Герасимчуком Д.В. норм процесуального та матеріального права, зокрема, вимог ст.ст.251, 268, 280, 283 КУпАП та вимог ст.ст.14, 16 Закону України «Про дорожній рух», вимог ст.ст.32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», вимог ч.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Окрім того, зазначив, що при відсутності факту порушення водієм ПДР або участі водія в ДТП, вимоги працівника поліції пред'явити йому страховий поліс є незаконними, на підставі чого невиконання водієм незаконних вимог поліцейського свідчать про відсутність в таких діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, тобто сам лише факт не надання водієм страхового поліса на вимогу працівника поліції, при умові відсутності зафіксованого факту порушення водієм ПДР або ДТП за його участі, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Більш того, відносно нього (позивача) не виносилася постанова про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за порушення будь-яких ПДР, і не пред'являлась йому перед прийняттям оскаржуваної постанови. З огляду на викладене, позивач вважає, що так як відповідач належним чином не задокументував та не довів належними іф допустимими доказами факту порушення ним (позивачем) ПДР, у зв'язку з чим відсутні підстави для притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, на підставі чого просить скасувати оскаржувану постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою суду від 12 червня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним вище адміністративним позовом та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідачами УПП в Кіровоградській області ДПП та інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Герасимчуком Д.В. подано відзиви на позов, зареєстровані судом 03.08.2020 року за вх..№17301 та 04.08.2020 року за вх.№17456, за змістом яких просили відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову. При цьому, на обґрунтування заперечень щодо поданого позивачем ОСОБА_1 адміністративного позову у відзивах на позов, зміст яких є аналогічним, відповідачі зазначили, що 28.05.2020 року о 21 год. 05 хв. при здійсненні патрулювання екіпажем відповідачем інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Герасимчуком Д.В. спільно з напарником було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме: гр.. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом JAC J5, державний номер НОМЕР_1 , рухався в м.Кропивницькому по вул.Кропивницького, 183, з непрацюючою лампою лівої фари в режимі ближнього світла фар, та на вимогу працівників поліції, водій не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.31.4.3 «в», п.2.1»а», п.2.1 «б», п.2.1 «г» ПДР. Крім того, позивача було зупинено відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», а саме: п.1 ст.35 Закону, та після зупинки транспортного засобу позивача було повідомлено про інкриміноване йому правопорушення, та в порядку ст.16 Закону України «Про дорожній рух» для встановлення особи інспектором було запропоновано водію надати відповідні документи, на що останній відмовився, мотивуючи відмову незаконністю зупинки транспортного засобу, та в подальшому, на неодноразову вимогу пред'явити відповідні документи, - позивач відмовився, що зафіксовано відео реєстратором. Окрім того, при винесенні оскаржуваної позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення, яка складена у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, позивачу були роз'яснені його права і обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Те, що позивач був не згоден з діями поліцейського не звільняє його від обов'язку виконати законні вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. З огляду на зазначене, та, оскільки, доказів, які б мали спростовувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем не надано, вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Окремо, стосовно обставин проведення адміністративного затримання, застосування фізичної сили та спеціальних засобів у вигляді кайданок до позивача, відповідачі у відзивах зазначили, що працівники патрульної поліції мали обґрунтовані підстави зупинити транспортний засіб під керуванням позивача у зв'язку з наявною інформацією про порушення його водієм п.31.4.3 «в» ПДР, що, в свою чергу, зумовило виникнення в поліцейського права на реалізацію повноважень вимагати у позивача пред'явлення документів, які водій зобов'язаний мати та пред'явити на вимогу працівника поліції відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» та п.2.4 «а» та п.2.1 «а» ПДР та ст.32 Закону України «Про національну поліцію». Крім того, водія було належним чином повідомлено про причину зупинки його транспортного засобу, декілька разів висловлено законну вимогу щодо необхідності пред'явлення для перевірки у відповідності до п.2.4 та п.2.1 ПДР посвідчення водія відповідної категорії, яку (вимогу) позивач ігнорував, та, відтак, враховуючи факт ігнорування позивачем неодноразових законних вимог працівника поліції щодо пред'явлення документів на право керування транспортним засобом, наявності достатніх підстав вважати, що особа порушила п.п.2.4 «а», п.2.1 та п.16.2 ПДР, ігнорування нею законних вимог у відповідності до ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» позивача було затримано у порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства, при цьому, обраний захід примусу цілком відповідав вимогам до такого заходу, встановлених ст.29 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, був законним, необхідним в умовах, що склалися, пропорційним та ефективним, тим самим, проведення адміністративного затримання та застосування заходів примусу, винесення протоколу про адміністративне затримання відбувалося на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.
Крім того, до відзиву відповідачами додано як доказ по справі матеріали відео-фіксації з місця адміністративного правопорушення від 28.05.2020 року, що здійснювалась на відео реєстратор та нагрудний відеореєстратор, на носії інформації - DVD-R диску.
Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, яка зареєстрована судом 21.08.2020 року за вх.№18805, за змістом якої він (позивач) не визнає відзиви на позов з додатками з тих підстав, що з останніх не вбачається доказів порушення ним (позивачем) вимог ПДР, а саме: 28.05.2020 року о 21.05 год. керування ним (позивачем) транспортним засобом з непрацюючою лампою лівої фари в режимі ближнього світла, та доказів притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за дане правопорушення, оскільки, як вбачається як з його адміністративного позову, так і з відзивів на позов, дана обставина стала для працівника поліції правовою підставою для зупинки транспортного засобу та перевірки його (позивача) документів. Крім того, з даних відзивів залишається незрозумілим питання про те, чому зупиняв транспортний засіб один працівник поліції, а розгляд справи про адміністративне правопорушення провів інший працівник поліції, що є порушенням чинного законодавства з урахуванням практики Верховного Суду.
Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, враховуючи заперечення відповідачів проти позову, викладені у відзивах на позовну заяву, дослідивши докази по справі в їх сукупності, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 травня 2020 року інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Герасимчуком Д.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №144882 від 28.05.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Вказана постанова мотивована тим, що 28 травня 2020 року о 21 год. 05 хв. в м.Кропивницький по вул.Кропивницького, 183, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом J-5, державний номерний знак НОМЕР_1 з непрацюючою лампою лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби та на вимогу працівника Національної поліції, водій не надав для ознайомлення посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.31.4.3 «в», п.2.1а, п.2.1б, п.2.1ґ ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позивачем ОСОБА_1 оскаржується правомірність винесеного відповідачем інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Герасимчуком Д.В. як суб'єктом владних повноважень рішення у формі постанови серії НК №144882 від 28.05.2020 року.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В свою чергу, конкретні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху.
Частиною першою статті 126 КУпАП, в редакції Закону, чинного на час винесення оскаржуваної постанови, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (п.п.а); реєстраційний документ на транспортний засіб (п.п.б); чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п.п.ґ).
Відповідно до п.п. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху, порушення якої не ставиться у вину позивачу, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, крім іншого, пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 Правил.
Крім того, відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», в редакції Закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху . При цьому, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Крім того, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Сукупний аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що право (повноваження) вимагати від водія, який керує транспортним засобом пред'явлення для перевірки, зокрема, поліса (сертифіката, договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів мають посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції лише у випадках, передбачених законодавством, а саме: при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Так само й обов'язок водія, який керує транспортним засобом пред'явити на вимогу посадової особи відповідного підрозділу Національної поліції для перевірки документи, визначені в п.2.1 ПДР, виникає лише у випадках складання відносно даного водія протоколу щодо порушення правил дорожнього руху чи при оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю даного водія.
Зміст постанови серії НК №144882 від 28 травня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка є предметом оскарження, свідчить про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідачем - інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Герасимчуком Д.В. було інкриміновано ОСОБА_1 , що на вимогу працівника Національної поліції водій не надав для ознайомлення посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
При цьому, судом відзначається, що позивача ОСОБА_1 було зупинено іншим працівником поліції, який представився як інспектор поліції Бурянський А.С., яким в подальшому було затримано позивача та складено протокол про адміністративне затримання за ч.1 ст.126 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП можливе за наявності факту адміністративного правопорушення, яке стало підставою для законної вимоги поліцейського про пред'явлення документів, визначених п. 2.1 ПДР України та їх непред'явлення винною особою, що підтверджено належними доказами.
Крім того, те, що водій не згоден з діями поліцейського не звільняє його від обов'язку виконати законні вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 464/1470/17 та від 18.04.2018 року у справі № 682/2232/16-а.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
При цьому, окремо слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС Україниу справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надаючи оцінку належності і допустимості наданим відповідачами в якості доказу відео-файлам, які містяться на цифровому носії інформації DVD-R диску, позначеному написом «Ю/ ОСОБА_1 », судом відзначається, що зазначені файли містять запис з реєстратора службового автомобіля та нагрудних відеореєстраторів працівників поліції №№DSJX30010_BA0010, DSJX300119_BA0119, на яких (записах) з нагрудних відеореєстраторів зафіксована процедура оформлення матеріалів з адміністративного затримання позивача у відділі поліції, та оголошення інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Герасимчуком Д.В. позивачу оскаржуваної ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП.
При цьому, достатніх та належних доказів відмови позивачем ОСОБА_1 пред'явити на вимогу працівника поліції документи, визначені п.п.а, б, ґ п.2.1 ПДР зазначені докази (відео фіксація) не містять.
Більш того, з наданого в якості доказу відео файлу «video_2020-07-29_15-37-32.mp» щодо порушення позивачем вимог п.31.4.3 «в» ПДР, що стало підставою для зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, та подальшої вимоги для перевірки документів, визначених п.2.1 ПДР, який досліджений судом під час судового розгляду справи, не зафіксовано належним чином порушення позивачем вимог п.31.4.3 «в» ПДР, крім того, відповідачем також додатково після зупинки транспортного засобу в присутності позивача та свідків не було перевірено роботу технічних пристроїв транспортного засобу, яким керував позивач. Окрім того, судом також відзначається, що відповідачем не притягнуто позивача до відповідальності за порушення останнім вимог п.31.4.3 «в» ПДР.
З огляду на зазначене, судом не встановлено, з яких саме міркувань виходив відповідач - інспектор взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенант поліції Герасимчук Д.В., визнаючи позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та у порушенні ним (позивачем) вимог п.2.1 (а, б, ґ) Правил дорожнього руху, яким передбачено обов'язок водія механічного транспортного засобу мати при собі документи, визначені п. 2.1 ПДР, оскільки відповідачем не встановлено, що зазначених документів позивач не мав при собі, а так само встановлюючи достатність підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке стало підставою для вимоги про пред'явлення вказаних документів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з цим та за наведених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача про безпідставність винесеної відповідачем відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення за відсутності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, оскільки відповідач інспектор взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенант поліції Герасимчук Д.В., не довів порушення позивачем як п.31.4.3 «в» ПДР, так і п.2.1 (а, б, ґ) ПДР України, а відтак і безпосередньо своєї вимоги (відповідача - інспектора взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Герасимчука Д.В.) про пред'явлення водієм (позивачем) документів, визначених п. 2.1 ПДР України.
Таким чином, судом встановлено відсутність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для висунення вимоги посадовою особою Національної поліції щодо пред'явлення для перевірки документів, передбачених п. 2.1 (а, б, ґ) ПДР України, враховуючи відсутність: події адміністративного правопорушення, складання протоколу щодо порушень Правил дорожнього руху чи оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди в ході яких висунення відповідачем вимоги про пред'явлення позивачем зазначених документів було б правомірним, та, поряд з цим, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності обставин, зазначених у наведених вище нормах закону, які б підтвердили правомірність такої вимоги, а так само, що саме ним така вимога про надання документів, визначених п.2.1 ПДР, пред'являлася позивачу.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що постанова серії НК №144882 від 28.05.2020 року в справі про адміністративне правопорушення, винесена суб'єктом владних повноважень - інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Герасимчуком Д.В., не містить достатніх та беззаперечних доказів порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п. 31.4.3 «в», п.2.1 (а, б, ґ) Правил дорожнього руху, та, як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, більш того, вина позивача не підтверджується будь-якими іншими, передбаченими процесуальним законом доказами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Герасимчуком Д.В., при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не проведено всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, на підставі чого адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова в справі про адміністративне правопорушення серії НК №144882 від 28.05.2020 року в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 як така, що винесена суб'єктом владних повноважень в порушення вимог ст.ст. 245, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Також, відповідно до вимог ст. 139 КАС України з УПП в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, ч. 1 ст. 126, ст.ст. 251, 254, 256, 283, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Герасимчука Дениса Володимировича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №144882 від 28 травня 2020 року, винесену
інспектором взводу №1 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП лейтенантом поліції Герасимчуком Денисом Володимировичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі - Управління патрульної поліції у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції (вул. Юрія Бутусова, буд. 22-Б, м. Кропивницький, 25030) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Третій апеляційний адміністративний суд.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова