Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6516/21 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 37 Доповідач Павицька Т. М.
21 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Миніч Т.І., Коломієць О.С.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/6516/21 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. в м. Житомирі,
У травні 2021 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № А1/7620314, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 забезпечено транспортний засіб марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 18 лютого 2018 року в місті Житомир сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . Автомобіль Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_2 зазнав механічних ушкоджень, в загальному на суму 33 049,82 грн.
Відповідно до постанови Богунського районного суду міста Житомира від 06.03.2018, провадження щодо ОСОБА_5 було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. На підставі чого, а також звернення ОСОБА_5 , ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування і 06.05.2018 було виплачено на користь ОСОБА_1 33 049,82 грн.
Проте, в подальшому, 13.07.2018 Апеляційний суд Житомирської області встановив у діях ОСОБА_5 склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, скасував постанову суду від 06.03.2018 та закрив провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, щодо ОСОБА_5 . Крім того, 28.09.2018 постановою Богунського районного суду міста Житомира закрито провадження по адміністративній справі, порушеній відносно ОСОБА_4 , за ст. 124 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в результаті закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 , цивільно-правова відповідальність останнього в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди не настала, відповідно, підстави з яких ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування - відпали.
Позивач стверджував, що відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язана повернути ПАТ «СК «ПЗУ Україна» грошові кошти в розмірі 33 049,82 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2022 року позов ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 33 049,82 грн та 2270,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що здійснення позивачем страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 відбулося 06.04.2018, а з позовом товариство звернулося у травні 2021 року, тобто поза межами трирічного строку, установленого законом для вимог регресного зобов'язання. Крім того, позивач виконав свій обов'язок з відшкодування шкоди внаслідок ДТП, здійснивши страхове відшкодування на підставі постанови суду першої інстанції, яка у подальшому була скасована, а тому у позивача виникло право подати регресний позов, згідно ст. 1191 ЦК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.02.2018 ОСОБА_5 , керуючи автомобілем Subaru Legacy реєстраційний номер НОМЕР_3 на перехресті з вул.Сосновою у м. Житомирі, за відсутності знаків пріоритету не вважав, що перебуває на другорядній дорозі та не надав перевагу в русі автомобілю Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 та рухався по вул. Сосновій, скоївши зіткнення з вказаним автомобілем.
Зі змісту довідки про дорожньо-транспортну пригоду встановлено, що страховий поліс на транспортний засіб марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 видано ПАТ «СК «ПЗУ Україна», власником транспортного засобу є ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобі серії НОМЕР_4 .
Страховий поліс на транспортний засіб марки Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_2 видано ПАТ «СК «Брокбізнес», власником транспортного засобу є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 06.03.2018 провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 за ст.124 КУпАП - закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення.
20 березня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку, в якій просив виплатити страхове відшкодування.
05 квітня 2018 року ПАТ «СК «ПЗУ Україна» було виконано розрахунок страхового відшкодування до страхового акту №UA 2018021800020/L01/01 та встановлено розмір збитку в сумі 33 049,82 грн.
05 квітня 2018 року ПАТ «СК «ПЗУ Україна» було складено страховий акт №UA 2018021800020/L01/01, згідно якого дорожньо-транспортну пригоду від 18.02.2018 року кваліфіковано як страховий випадок та вирішено нарахувати ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 33 049,82 грн та провести його виплату.
Відповідно до платіжного доручення №14445 від 06.04.2018 ПАТ «СК «ПЗУ Україна» перераховано ОСОБА_1 кошти в розмірі 33 049,82 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «СК «ПЗУ Україна» суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних відносин підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України, так як, судовим рішенням встановлено вину ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому підстави, за яких у ПАТ «СК «ПЗУ Україна» виник обов'язок, як страховика здійснити страхову виплату, а у ОСОБА_1 право на отримання страхового відшкодування у розмірі 33 042,82 грн - відпали.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною першою ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вбачається, що станом на 20.03.2018 (на день звернення ОСОБА_5 із заявою про виплату страхового відшкодування), з урахуванням наявних заподіяних механічних пошкоджень транспортному засобі марки Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 18.02.2018, постанови суду від 06.03.2018, якою встановлено відсутність у діях ОСОБА_5 порушень Правил дорожнього руху, у ОСОБА_1 виникло право на отримання страхового відшкодування.
13 липня 2018 року постановою Апеляційного суду Житомирської області скасовано постанову Богунського районного суду м.Житомира від 06.03.2018 та встановлено, що ОСОБА_5 порушив вимоги п.16.15 Правил дорожнього руху, скоївши зіткнення з автомобілем марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження, тобто ОСОБА_5 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
28 лютого 2020 року ПАТ «СК «ПЗУ Україна» направлено ОСОБА_1 письмову вимогу про відшкодування отриманих коштів в сумі 33 049,82 грн.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені статтею 1212 ЦК України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для застосування до спірних правовідносин у справі ст.1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Матеріалами справи підтверджено факт набуття ОСОБА_1 коштів у розмірі 33 042,82 грн.
Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1191 ЦК України, згідно яких, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
За своєю суттю регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі.
Регресне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов'язання. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.
В даному випадку, підстава для виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування відпала у зв'язку з винесенням постанови Апеляційним судом Житомирської області від 13.07.2018 року.
Відтак, виключаються підстави для виплати позивачем певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди, що є обов'язковою умовою для пред'явлення позову про відшкодування шкоди в порядку регресу. Крім того, передумовою виникнення регресних зобов'язань є наявність: страховика, заподіювача шкоди та третьої сторони - потерпілого, який на законних підставах має право на виплату страхового відшкодування. Правовідносини, що склались між сторонами, ознаки виникнення зворотності вимоги не мають.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування строку позовної давності, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
ПАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулось до суду з даним позовом 21.05.2021 року.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує, що перебіг трирічного строку, в рамках якого позивач мав право звернутись до суду з позовом, розпочався 06.04.2018 - з дня виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування.
Проте, право на повернення безпідставно набутого ОСОБА_1 майна (коштів) виникло ПАТ «СК «ПЗУ Україна» після того, як судом було встановлено вину ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, тобто після винесення Апеляційним судом Житомирської області постанови від 13.07.2018 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню або зміні, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2022 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2022 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді