Справа № 145/344/22
Провадження № 33/801/478/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вальчук В. В.
Доповідач: Сало Т. Б.
21 червня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Мороза С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 496,20 грн судового збору.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В скарзі зазначає, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки він дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння та перебував в салоні автомобіля Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , однак, він не керував транспортним засобом, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 . Протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського не є належними та допустимим доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Мороза С.О., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У статті 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №243747, складеного поліцейським СРПП ВП №2 ВРУП старшим сержантом поліції Ломачинським В.В., 09.04.2020 о 23 год. 35 хв. в с.Рижавка по вул. Шевченка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився (а.с.2).
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У п. 2.5 Правил дорожнього руху зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з'ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на тому, що він не керував транспортним засобом, однак, такі доводи спростовуються наступним.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №243747 від 09.04.2022 будь-які пояснення (заперечення) ОСОБА_1 з приводу суті адміністративного правопорушення та опису установлених обставин, зокрема, щодо керування транспортним засобом, відсутні.
До протоколу додані письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких вказано, що останній рухався за кермом свого автомобіля в с. Рижавка по вул. Шевченка (а.с.3). У вказаних поясненнях ОСОБА_1 також не заперечував щодо того, що саме він був за кермом автомобіля та не вказував про наявність інших осіб, які були за кермом.
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається як на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, підтвердивши, що причиною відмови від проходження огляду є факт вживання алкогольних напоїв. У подальшому ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції його не зупиняли, а він сам зупинився.
Тобто, ОСОБА_1 не заперечував факту зупинки та що саме він був за кермом.
Письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , які наявні в матеріалах справи, на підтвердження факту не керування ОСОБА_1 транспортним засобом не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки про вказаного свідка ОСОБА_1 не зазначав під час складання протоколу і клопотання про виклик та його допит в судовому засіданні не заявляв.
Твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою є фактично процесуальним рішенням працівників поліції, а не джерелом доказів відхиляються апеляційним судом, оскільки як визначено статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, і протоколом про адміністративне правопорушення,
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає також про те, що оскільки відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не проводився у безперервному стані (зокрема, відсутні обставини зупинки транспортного засобу та обставини, які вказують, що автомобілем керував ОСОБА_1 ), він є неналежним та недопустимим доказом.
Однак, ненадання безперервного відеозапису не змінює відомостей та даних в тій частині, які були надані для дослідження суду та узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності. Апелянт не заперечує зафіксованих на відеозаписі обставин та не зазначає, що такі обставини не відповідають дійсності.
Не беруться до уваги також доводи апелянта з приводу неналежності та недопустимості рапорту працівника поліції як доказу у справі, оскільки суд першої інстанції не посилався в своєму рішенні на рапорт поліцейського.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно з'ясовано фактичні обставини справи, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало