Справа № 449/51/22
"30" травня 2022 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого: судді Борняк Р.О.,
секретаря: Вовк О.С.,
представника позивача: адвоката Репака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ “Львівська Мрія” про захист прав споживача, стягнення коштів,
Позивач просить стягнути із ТзОВ “Львівська Мрія” кошти в розмірі - 63 974 грн., штраф у розмірі - 248 329,59 грн. Свої позовні вимоги аргументує тим, що 27.12.2018 року між ТзОВ “Львівська Мрія” та позивачем було укладено попередній договір купівлі-продажу паркомісця. Попередній договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. та зареєстровано в реєстрі за №2845. Відповідно до пункту 1.1 вищевказного Попереднього договору, сторони зобов'язуються в майбутньому укласти в належній формі Договір купівлі-продажу паркомісця, предметом Основного договору, є продаж ОСОБА_1 ТзОВ “Львівська Мрія” паркомісця площею 18 кв.м., №89, що розсташовано на 5 поверсі 5-ти поверхового паркінгу 23 по АДРЕСА_1 . У пункті 2.1 Попереднього договору сторонами цього Договору погодженого, що ОСОБА_1 зобов'язується сплатити ТзОВ “Львівська Мрія”, забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів, яка у національній валюті України гривні складає 218 142,30 грн., що за курсом НБУ на день укладання Договору становить 8 000 доларів США. Позивач свої зобов'язання за договором виконав і сплатив кошти в розмірі 218 142,30 грн. Відповідач ухилився від взятих на себе зобов'язань щодо укладення Основного договору протягом ІІІ кварталу 2019 року та не передав ОСОБА_1 паркомісце за відповідним Актом прийому-передачі
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів викладених у позовній заяві, просив їх задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Вислухавши представника позивача, дослідивши інші матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).
Статтею 1 ЗУ Про захист прав споживача встановлено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Судом встановлено, що 27.12.2018 року між ТзОВ “Львівська Мрія” та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу паркомісця площею 18 кв.м., №89, що розсташовано на 5 поверсі 5-ти поверхового паркінгу 23 по АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. та зареєстровано в реєстрі за №2845.
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до пункту 1.1 попереднього Договору, сторони зобов'язуються в майбутньому укласти в належній формі Договір купівлі-продажу паркомісця (Основний договір), предметом якого є продаж ОСОБА_1 ТзОВ “Львівська Мрія” паркомісця площею 18 кв.м., №89, що розсташовано на 5 поверсі 5-ти поверхового паркінгу 23 по АДРЕСА_1 .
Пунктом 2.1 Попереднього договору сторони погодили, що покупець ( ОСОБА_1 ) зобов'язується сплатити продавцю (ТзОВ “Львівська Мрія”), забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів, яка у національній валюті України гривні складає 218 142,30 грн., що за курсом НБУ на день укладання Договору становить 8 000 доларів США.
Згідно п 1.3. Договору сторони зобов'язалися укласти Основний договір протягом ІІІ кварталу 2019 року. П.3.3.2 Договору передбачено, що продавець (ТзОВ “Львівська Мрія”) зобов'язаний укласти з покупцем ( ОСОБА_1 ) Основний договір у термін, місці та з дотриманням умов, встановлених цим договором.
ОСОБА_1 свої зобов'язання перед ТзОВ “Львівська Мрія” виконав у повному обсязі сплативши забезпечувальний платіж, у сумі 218 142,30 грн., що за курсом НБУ на день укладання Договору становить 8 000 доларів США, а в свою чергу ТзОВ “Львівська Мрія” свої зобов'язання перед ОСОБА_1 не виконало та не уклало основний договір протягом ІІІ кварталу 2019 року та не передало паркомісце за відповідним Актом прийому-передачі.
Необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладання основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (частина друга статті 635 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно п.5.4.3 у разі не укладення Основного договору через невиконання Продавцем своїх зобов'язань Продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 7 % від розміру вартості, встановленої відповідно до п.2.1 цього Договору.
Враховуючи що ТзОВ “Львівська Мрія” ухилилася від виконання своїх зобов'язань за Договором, вона повинна сплатити ОСОБА_1 штраф у розмірі 15 269,96 грн. ( 218 142,30 /100%*7%)
За умовами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 37 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10156/17 здійснено наступний висновок щодо застосування норм права в разі порушення позадоговірного зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України, наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
П. 41 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10156/17 зазначено, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно розмір 3 % річних простроченої суми становить 14 917,33 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611, 629 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 263, 265, 280, 282, 284, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія» на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання Попереднього Договору купівлі- продажу паркомісця від 27.12.2018 р. кошти в розмірі 218 142, 30 грн., штраф в розмірі - 15 269, 96 грн., 3% річних в розмірі - 14 917,33 грн., а всього разом - 248 329, 59 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська Мрія» в користь Держави судовий збір в розмірі 2481 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р. О. Борняк