Справа № 466/140/22
20 червня 2022 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого відшкодування у порядку регресу,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача в порядку регресу виплачене страхове відшкодування в розмірі 40954 грн. 86 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. та сплачений судовий збір у сумі 908 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 26.06.2020 року в м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Mitsubishi Pajero" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортного засобу "Renault" д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , в результаті якої автомобіль "Renault" д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Після скоєної ДТП відповідач не дочекався приїзду працівників поліції та покинув місце такої. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 28.07.2020 року у справі №462/4054/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №130734538, то на підставі страхового акту від 16.07.2020 року № 20.130734538-4146 ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" визнало вказану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком і виплатило потерпілій особі - ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 40954,86 грн. Оскільки відповідач порушив вимоги ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме самовільно залишив місце події, у страховика відповідно до ст. 1191 ЦК України виникло право зворотньої вимоги (регресу) до нього про стягнення виплаченого відшкодування. 14.05.2021 року між ФОП ОСОБА_4 та ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" укладено договір №1/АК про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до ФОП ОСОБА_4 перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 01.12.2021 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №1/1/АК від 01.12.2021 року про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 відступив ФОП ОСОБА_1 право грошової вимоги до боржників за договором про відступлення права вимоги №1/АК від 14.05.2021 року, в тому числі і до ОСОБА_2 . За наведеного, просить позов задоволити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзив на позовну заяву у визначений судом п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не подано.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 26.06.2020 року о 20 год. 10 хв. на вул. Луганській, 6 у м. Львові, керуючи автомобілем "Mitsubishi Pajero" д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Renault" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Крім цього, надалі ОСОБА_2 не повідомив працівників поліції про ДТП і залишив місце такої. За наведеного постановою Залізничного районного суду м. Львова від 28.07.2020 року у справі №462/4054/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4,124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення /а.с. 15-16/.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч.1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із приписами ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-ІУ від 01.07.2004 р. (надалі - Закон N 1961-ІУ), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до п. 38.1.1 (в) ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно п. 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З матеріалів справи /а.с. 6/ вбачається, що на момент даної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника автомобіля марки "Mitsubishi Pajero" д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №130734538 від 26.03.2020. Розмір франшизи становить 1000 грн. /а.с.6/.
ОСОБА_5 , відповідно до переданого йому реєстраційного документу, як правомірний користувачем пошкодженого автомобіля "Renault Grado Scenic" д.н.з. НОМЕР_2 , 30.06.2020 року звернувся до ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
ОСОБА_3 як власник автомобіля "Renault Grado Scenic" д.н.з. НОМЕР_2 , 30.06.2020 року звернувся до ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" із заявою про страхове відшкодування /а.с.9/.
Відповідно до звіту № 18325 від 21.08.2019 року про проведення незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, калькуляції № 18325 від 21.08.2019 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Grado Scenic" д.н.з. НОМЕР_2 становить 4691,51 грн. /а.с. 13-35/.
Відповідно до висновку № 115 експертного автотоварознавчого дослідження за зверненням ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" від 29.07.2020 року, проведеного судовим експертом Галамай Б.І., ринкова вартість автомобіля на момент ДТП становила 180280,00 грн., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, без врахування зносу деталей, що замінюється становить 77707,47 грн., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з врахуванням зносу деталей, що замінюються, становить 41954,86 грн. /18-38/.
З розрахунку страхового відшкодування від вбачається, що у зв'язку із визначенням у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №130734538 від 26.03.2020 франшизи у розмірі 1000 грн., сума страхового відшкодування зменшилась на суму такої і становить 40954,86 грн. (41954,86 грн. - 1000) /а.с.11/.
Відповідно до страхового акту від 16.07.2020 року № 20.130734538-4146, ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" визнало ДТП, яка мала місце 26.06.2020 року, страховим випадком та узгодила виплату потерпілій особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 40954,86 грн./а.с 10/.
З платіжних доручень № 20589 від 19 листопада 2020, №22779 від 20 листопада та № 22900 від 23 листопада 2020 року вбачається, що ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" провело виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 у розмірі 40954,86 грн. на підставі страхового акту № 20.130734538-4146 від 16.07.2020 року /а.с.12-14/.
Таким чином, оскільки ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" відшкодувало третій особі - потерпілій ОСОБА_3 шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої ОСОБА_2 , який самовільно залишив місце ДТП, то на підставі ст. 1191 ЦК України та п. 38.1.1 (в) ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» воно набуло право на стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 40954,86 грн.
Разом з тим, 14.05.2021 року між ФОП ОСОБА_4 та ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" укладено договір №1/АК про відступлення права вимоги та додаток №1, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" до ОСОБА_2 перейшло до ФОП ОСОБА_4 . Наведене також стверджується копією платіжного доручення / а.с. 39-46/.
01.12.2021 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №1/1/АК від 01.12.2021 року про відступлення права вимоги та додаток №1, відповідно до умов якого первісний кредитор ФОП ОСОБА_4 відступає (передає), а новий кредитор - позивач ФОП ОСОБА_1 , отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведено у додатку №1 до договору, в тому числі по договору страхування відповідача. Наведене також стверджується копією платіжного доручення/а.с. 47-53/.
У ч. 1 ст. 512 ЦК України вказано, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язані в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до позивача ФОП ОСОБА_1 перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми страхового відшкодування.
Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі 40954,86 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору 908 грн. 00 коп. /а.с. 3/.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VIпередбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Каплею А.С., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6115/10, виданого Радою адвокатів Київської області 07.07.2017 року та ордера серії АІ № 1180987 на надання правової допомоги від 06.12.2021 року, укладено договір про надання правової допомоги №2. Відповідно до умов розділу №5. "Гонорар" даного договору клієнт сплачує адвокатові гонорар за написання та подання позовної заяви у розмірі 3000 грн. /а.с. 4,5, 54-55/.
Відповідно до п. 5.5 умов договору про надання правничої (правової) допомоги №2 від 01.12.2021 року вбачається, що виплата винагороди за цим договором здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту про наданні послуги за цим договором.
Згідно з актом приймання-передачі від 06.12.2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №2 від 01.12.2021 року, що підписаний сторонами, замовник не має жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг, а вартість послуг виконавця за цим актом складає 3000,00 грн. /а.с. 56/.
Однак, позивачем не надано документів на підтвердження оплати (зарахування) послуг адвоката відповідно до умов вказаного договору, що підтверджено відповідними платіжними документами, а тому суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд-
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 40954(сорок тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 86 коп. та 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
При цьому, у відповідності до вимог п.3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Учасники справи:
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , IBAN НОМЕР_3 у "ПриватБанк", МФО 305299, РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН невідомий, проживає: АДРЕСА_2 .
Суддя Іванюк І.Д.