20 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/32298/20
адміністративне провадження № К/990/13058/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року у справі №640/32298/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Києво-Святошинського районного суду Київської області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
30 травня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. (надіслано засобами поштового зв'язку 27 травня 2022 року).
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській, Києво-Святошинського районного суду Київської області, в якому просив:
- стягнути з Києво-Святошинського районного суду Київської області на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1019974,93 грн;
- визнати протиправною відмову відповідачів у наданні позивачу щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 30 робочих днів з виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу з 12 грудня 2019 року по 11 лютого 2020 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, починаючи з 12 лютого 2019 року;
- стягнути з Києво-Святошинського районного суду Київської області на його користь компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки, а також упущену вигоду у формі неотриманої допомоги на оздоровлення в розмірі 395076,01 грн;
- визнати протиправною відмову відповідачів урахувати період вимушеного прогулу з 12 лютого 2019 року до стажу, який дає йому право на щорічну відпустку;
- зобов'язати відповідачів урахувати період вимушеного прогулу з 12 лютого 2019 року до стажу, який надає йому право на щорічну відпуску.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, позов задоволено частково.
Змінено дату зарахування ОСОБА_1 до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області згідно наказу Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2020 року №8-К «Про скасування наказу про відрахування судді Усатова Д.Д. та зарахування судді до штату суду» та вважати ОСОБА_1 зарахованим до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області з 12 лютого 2019 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Зобов'язано Києво-Святошинський районний суд Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12 лютого 2019 року по 22 вересня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник зазначає неврахування судом апеляційної інстанції під час розгляду справи висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 вересня 2021 року у справі №340/301/20, від 01 липня 2020 року у справі №420/6392/18 та Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17.
Скаржник обмежився цитуванням пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказанням переліку справ, які були розглянуті Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду у подібних правовідносинах. Між тим, формальне зазначення вказаної підстави касаційного оскарження, суд відхиляє, оскільки самого лише зазначення постанов Верховного Суду недостатньо, скаржник повинен зазначити щодо застосування якої норми права в ній викладено висновок, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів та окремих абзаців постанов Верховного Суду, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, які є загальними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу, що лише вибіркове цитування уривків з постанов Верховного Суду не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбаченим частиною четвертою статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року у справі №640/32298/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Києво-Святошинського районного суду Київської області про визнання дій протиправними, стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяН.А. Данилевич