20 червня 2022 року
м. Київ
справа №640/25286/19
адміністративне провадження № К/990/11429/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Уханенка С.А., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №640/25286/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України Рябошапки Руслана Георгійовича про поновлення на роботі,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просила:
визнати протиправними та скасувати рішення Кадрової комісії №1 від 29 жовтня 2019 року №137 про неуспішне проходження нею атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
визнати неправомірним та скасувати наказ від 14 листопада 2019 року №1490ц про звільнення її з посади прокурора; поновити її на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 18 листопада 2019 року;
стягнути з Генеральної прокуратури України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 листопада 2019 року по дату винесення судового рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №1 з атестації прокурорів Генеральної прокуратури України від 29 жовтня 2019 року №137 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 14 листопада 2019 року №1490ц. Поновлено позивача в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України з 19 листопада 2019 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора а користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 листопада 2019 року до дати фактичного поновлення на роботі.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції у мотивувальній та резолютивній частинах, виклавши абзаци 4 та 5 резолютивної частини у наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України з 19 листопада 2019 року». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року залишено без змін.
10 травня 2022 року Офіс Генерального прокурора вчетверте засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, визнано неповажними підстави пропуску Офісом Генерального прокурора строку на касаційне оскарження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №640/25286/19, а скаржнику надано строк для усунення її недоліків. Зокрема, необхідно було надіслати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вищевказана ухвала отримана скаржником 23 травня 2022 року.
27 травня 2022 року від скаржника надійшла заява про поновлення процесуального строку .
Заява обґрунтована тим, що вперше касаційна скарга на вказані рішення судів подана Офісом Генерального прокурора у межах строку передбаченого КАС України для подання касаційної скарги.
Ухвалами Верховного Суду від 29 грудня 2021 року, 14 лютого 2022 року та 28 квітня 2022 року касаційні скарги поверталися скаржнику через їх невідповідність вимогам статті 330 КАС України та на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Скаржник указує, що у зв'язку із збільшенням навантаження на працівників Департаменту представництва інтересів держави в суді, збільшився час підготовки процесуальних документів.
Також підставою для поновлення строку на касаційне оскарження зазначає перебування значної кількості працівників Департаменту представництва інтересів держави в суді на лікарняному у зв'язку із захворюванням на COVID-19.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Щодо посилань скаржника на потребу значного часу для оформлення касаційної скарги у зв'язку із збільшення навантаження на працівників Департаменту представництва інтересів держави в суді та інших, залучених до справи, структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора та, як наслідок, збільшення часу підготовки процесуальних документів, то з цього приводу Верховний Суд зауважує, що внутрішня організація роботи Офісу Генерального прокурора є суб'єктивними чинниками та, за відсутності об'єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення касаційної скарги безпосередньо залежить від роботи працівників відповідача і не свідчить про наявність непереборних обставин. Крім того, ці доводи і обставини не підтверджено будь-якими доказами, що свідчить про формальність вказаних скаржником аргументів.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло більше 6 місяців, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №640/25286/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України Рябошапки Руслана Георгійовича про поновлення на роботі.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Кашпур
Судді: С.А. Уханенко
О.Р. Радишевська