16 червня 2022 року Справа № 160/1912/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
27.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнень від 13.04.2022, позивач просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії, нарахованої ОСОБА_1 , на підставі довідки Управління державної охорони України від 20.04.2021 №2/6-1723, максимальним розміром 10 (десять) прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 20632802) проводити з 01 квітня 2019 року нарахування та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП номер НОМЕР_1 ), без обмеження максимального розміру пенсії, 10 (десяти) прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він з 2015 року перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років (27 років вислуги), призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №160/7997/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії (із урахуванням раніше виплачених сум) позивачу на підставі довідки Управління державної охорони України від 20.04.2021 року № 2/6-1723, з урахуванням всіх вказаних у ній розмірів, видів та складових грошового забезпечення. Також, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії (із урахуванням раніше виплачених сум) у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Рішення суду є таким, що набрало законної сили. Позивач зазначає, що в подальшому звернувся до відповідача із вимогою щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №160/7997/21 та проведення перерахунку пенсії. 21.01.2022 отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №47249-37450/Г-01/8-0400/21 від 31.12.2021, в якому останній зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №160/7997/21 було здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 70% від грошового забезпечення 31946,00 грн., яке зазначено в довідці від 20.04.2021 №2/6-1723, та з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018. При цьому, при обчисленні нового розміру пенсії відповідачем протиправно обмежено її розмір у жовтні, листопаді 2021 до 18540,00грн. та у грудні 2021, січні 2022 до 19340,00грн., оскільки обмеження по максимальному розміру пенсії не повинні застосовуватись при перерахунку пенсії, відповідач не мав жодних правових підстав при обрахуванні розміру пенсії застосовувати ч.7 ст. 43 Закону №2262. Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Закону №3668 обмеження максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Тому вважає дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії під час її перерахунку протиправними, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 позов було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
10.03.2022 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява з додатками, до якого долучено квитанцію №6444-5787-1823-6298 від 23.01.2022, копії пенсійного посвідчення, паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду та першої сторінки уточненого адміністративного позову із відміткою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про отримання 24.02.2022.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2022 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 01.02.2022, на п'ять днів з дня отримання копії ухвали суду.
13.04.2022 позивачем надано засвідчені документи на виконання вимог ухвали суду, в тому числі уточнену позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 позовну заяву (уточнену) прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1912/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 направлена сторонам, відповідачу через систему «Електронний Суд доставлено 18.04.2022, а також надіслано разом із копією позовної заяви з додатками у паперовому вигляді, та отримано відповідачем 26.04.2022, згідно із розпискою, що міститься в матеріалах справи.
24.05.2022 засобами поштового зв'язку до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає про непогодження з доводами у відзиві на позов, навівши обґрунтування аналогічні, викладеним у позові.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотання про продовження строку на подання відзиву суду не надано.
При цьому, за приписами частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №160/7997/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійне фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки Управління державної охорони України від 20.04.2021 року № 2/6-1723.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 20632802, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії (із урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на підставі довідки Управління державної охорони України від 20.04.2021 року № 2/6-1723, з урахуванням всіх вказаних у ній розмірів, видів та складових грошового забезпечення.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійне фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 20632802, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) провести перерахунок та виплату пенсії (із урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №160/7997/21 набрало законної сили 12.08.2021.
28.11.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив невідкладно виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №160/7997/21 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки Управління державної охорони України від 20.04.2021 №2/6-1723 без обмеження розміру максимальним розміром з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016.
Листом №47249-37450/Г-01/8-0400/21 від 31.12.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що покладені судом зобов'язання щодо перерахунку пенсії вчинені в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Пенсійного фонду України. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №160/7997/21 було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 в розмірі 70% від грошового забезпечення 31946,00грн., яке зазначено у довідці від 20 квітня 2021 року №2/6-1723, яка надана Управлінням державної охорони України та з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначного станом на 01.03.2018. Доплата на виконання рішення суду за період з 05.03.2019 по 30.09.2021 становить 185668,83 грн.
Також, відповідачем у листі №47249-37450/Г-01/8-0400/21 від 31.12.2021 зазначено, що рішенням суду не було зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, тому розмір пенсії та доплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262. Законом України від 15 грудня 2020 року №1089-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01.01.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 1769,00грн., з 01.07.2019 - 1854,00грн., а з 01.12.2019 - 1934,00грн. З 01.10.2021 розмір пенсійної виплати, перерахований на виконання рішення суду становив 18540,00 грн., а з 01.12.2021 - 19340,00 грн.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії при перерахунку на підставі оновленої довідки з 01.04.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон №107-VI) внесені зміни до Закону №2262-XII, а саме статтю 43 доповнено новою частиною, згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, зазначені зміни, внесені Законом №107-VI, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008.
Відповідно до статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень» .
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
При цьому, Конституційний Суд України вказане рішення обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»; пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №1774-VIII встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01.01.2017.
Суд зазначає, що втрата із 20.12.2016 чинності частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, така норма вважається «відсутньою» у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.
Отже, із 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містила норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 31.03.2021 у справі №815/3000/17 та інших, а тому суд, у відповідності до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує такий при вирішенні даної справи.
За таких обставин, обмеження пенсії позивачу максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 року №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-V I- у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, із посиланням на положення ст.ст.1, 8, 92 Конституції України, а також на ст.9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.04.2019, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 01.04.2019 перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення Управління державної охорони України від 20.04.2021 №2/6-1723, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 992,40грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 992,40грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) при перерахунку з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) відповідно до довідки Управління державної охорони України від 20.04.2021 №2/6-1723 без обмеження максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 16.06.2022.
Суддя М.М. Бухтіярова