Справа №760/29431/21
2-о/760/558/21
про закриття провадження у справі
17 червня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л.,
за участю: секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
заявниці - ОСОБА_1 (паспорт),
представника Солом'янської РДА - Федорчук Х.В. (довіреність від 28.12.2021),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи: Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація /далі - Солом'янська РДА/ (адреса: 03020, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 41), Солом'янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /далі - Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану/ (адреса: 03067, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 1/28), про встановлення факту, що має юридичне значення,
Рух справи
28.10.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана заява, датована 26.10.2021, в якій заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що зазначена у свідоцтві про народження ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ташкент, Узбецької ССР, (актовий запис № 1627, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06.05.1993 року), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - є однією і тою самою особою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 05.11.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12.11.2021 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в порядку окремого провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.02.2022.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12.11.2021 розгляд справи було відкладено на 17.03.2022 з метою надання часу заявнику для уточнення вимог заяви.
17.03.2022 судове засідання не відбулось та було перенесено на 17.06.2022.
14.06.2022 до суду надійшли письмові уточнення, в яких ОСОБА_1 просить суд: «встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 08.11.2005 року органом реєстрації - Київським РВ Сімферопольського МУГУМВС України в АР Крим, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ташкент, Узбецької ССР, (актовий запис № 1627, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06.05.1993 року) і батьками якої записані: ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_7 (батько), і яка постійно проживала в Україні з 1997 року, та при отримані першого паспорту, як документу, що встановлює правосуб'єктність особи, набула громадянства України за прізвищем « ОСОБА_1 » і ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ташкент, Узбецької ССР, (актовий запис № 1627, батьками якої записані: ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_7 (батько), - Є ОДНІЄЮ І ТОЮ ОСОБОЮ.»
При цьому посилається на те, що є істотні відмінності в одному й тому самому актовому записі, а заявниця є внутрішньо переміщеною особою, доступ до архівів АР Крим неможливий через анексію, а тому заявниця звернулась із заявою про встановлення факту родинних зв'язків, своєї правосуб'єктності, оскільки іншого способу встановити такий факт не вбачається за можливим.
Також, зазначено, що метою звернення є встановлення факту родинних відносин і отримання у правозгідних документів для приведення документів відповідність та можливого подальшого отримання виду на проживання в Узбекистані.
У судовому засіданні 17.06.2022 заявниця вимоги заяви (з урахуванням поданих уточнень підтримала).
Представник Солом'янської РДА висловив позицію про закриття провадження у справі, оскільки подана заява не підлягає розгляду в окремому провадженні.
Мотиви суду
Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Разом з тим, ч. 3 ст. 315 ЦПК України встановлено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Крім того, суд бере до що у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 464/6696/20 (провадження № 61-13755св21) викладено наступне:
«Порядок внесення змін в записи актів громадянського стану передбачений Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Вказані норми передбачають, що внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану. Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду.
Відповідно до статей 4, 26 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року (в редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VІІІ) органи державної реєстрації актів цивільного стану (центральний орган, відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головних управлінь юстиції в областях, районних у містах, міськрайонних управлінь юстиції належать до органів виконавчої влади. Дії або бездіяльність працівника органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерства закордонних справ України та/або до суду.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, що " ОСОБА_1" та " ОСОБА_1" є однією і тією ж особою, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для задоволення заяви з огляду на те, що юридичний факт про встановлення тотожності особи за законом не підлягає судовому розгляду.
При цьому, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документа, зокрема, факт що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Оскільки зазначені вимоги не підлягають судовому розгляду, тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено їх вирішення.»
Враховуючи наведене, вимоги заяви ОСОБА_1 не можуть бути предметом судового розгляду, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
При цьому суд роз'яснює, що згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 255, 258-261, 315, 352-354 ЦПК України, суд
Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, Солом'янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення, - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання /ч. 2 ст. 261 ЦПК України/.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич