17 червня 2022 року
м. Київ
справа № 184/278/21
провадження № 51-1208ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу та доповнення засудженого ОСОБА_4 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року щодо нього,
встановив:
За вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від
8 грудня 2021 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком цього ж суду від 11 квітня 2018 року за ч. 3 ст. 15, ч. 1
ст. 185, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі-КК). На підставі ч.1 ст. 70 КК визначено покарання ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 років позбавлення волі.На підставі статей 75, 76 КК звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 судові рішення щодо якого у касаційному порядку було оскаржено захисником ОСОБА_6 .
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2022 року зазначений вирок змінив в частині розподілу процесуальних витрат, а в решті - залишив без змін.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він 24 грудня 2020 року близько 18:00 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , в якому проживала ОСОБА_7 , де вчинили напад на потерпілу, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, заволоділи майном останньої на загальну суму 1183,34 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, засуджений звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Не оспорюючи факту вчинення злочину, засуджений вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, на його думку, його дії за ч. 3 ст. 187 КК кваліфіковано неправомірно, вважає, що в його діях наявний склад іншого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК. Стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції є незаконними, необґрунтованими оскільки суд не перевірив належним чином доводів його захисника наведених у скарзі і не надав на них вичерпних та переконливих відповідей.
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі та доповненні, додані копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити на таких підставах.
За правилами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатись у рішення судів попередніх інстанцій.
Перевіряючи правильність судових рішень з огляду на наведені вимоги закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_4 належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Проте доводи касаційної скарги засудженого фактично зводяться до посилань на неповноту судового розгляду, до незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням іншої версії подій, які стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до
ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Що стосується доводів засудженого про необхідність кваліфікації його дій за ч. 2
ст. 185 КК, то вони є необґрунтованими і спростовуються встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення.
Так, з матеріалів за скаргою убачається, що висновок про доведеність винуватості
ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК, місцевий суд зробив із додержанням ст. 23 КПК, з'ясувавши всі обставини, що належать до предмета доказування, які підтверджено перевіреними під час судового розгляду доказами, оціненими в переважній більшості відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу. Ці докази в сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Зокрема, свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілої, яка повідомила суду, що
24 грудня 2020 року о 18:00 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийшли до неї додому і почали вимагати гроші на горілку. ОСОБА_4 її бив та душив, від чого вона впала на підлогу, а ОСОБА_5 у цей час шукав гроші, вона віддала їм 50 грн, однак засуджені вимагали ще. ОСОБА_5 її бив та погрожував вбивством, а ОСОБА_4 скрізь шукав гроші та підганяв ОСОБА_5 , який забрав у неї обігрівач, телефон, фен, окуляри і продукти з холодильника; показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які повідомили суду, що бачили потерпілу після події, у неї були садна, кров і рана на голові, вона повідомила їм, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кидали її на підлогу, били, душили, забрали гроші та радіатор; показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які повідомили суду, що в день вчинення злочину вони разом із засудженими цілий день вживали алкогольні напої, деякий час ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були відсутні, а потім ОСОБА_4 приніс їй сумку з горіхами, які доручив продати; свідок ОСОБА_10 також зазначила, що вдома у ОСОБА_11 вона бачила радіатор; показаннями свідка ОСОБА_12 , згідно яких він чув, яка потерпіла звала на допомогу, однак ОСОБА_4 сказав йому не звертати на це увагу, показаннями свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні згідно з якими в грудні 2020 року він купив у двох жінок горіхи, а через деякий час дізнався, що горіхи крадені; показаннями свідка ОСОБА_14 якій потерпіла розповіла, що її побили та обікрали ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , голова у потерпілої була перебинтована, показаннями свідка ОСОБА_15 відповідно до яких вона бачила у день скоєння злочину засуджених неподалік домоволодіння потерпілої.
Ці дані потерпілої і свідків узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах провадження, підстав не довіряти їм у суду не було.
Крім того, вина ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині підтверджується і письмовими доказами, такими як: заява від потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення щодо неї двома невідомими чоловіками, які за місцем її проживання спричинили їй тілесні ушкодження та заволоділи її майном; висновок судово-медичної експертизи від 6 січня 2021 року № 6, відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забитої рани волосяної частини голови, двох інфікованих саден обличчя; протокол пред'явлення особи для впізнання від
25 грудня 2020 року, згідно з яким потерпіла упізнала ОСОБА_4 , як особу, яка вчинила щодо неї розбійний напад; протокол пред'явлення речей для впізнання, відповідно до якого потерпіла впізнала свій обігрівач; протоколом огляду предмета від 24 грудня 2020 року відповідно до якого ОСОБА_13 горіхи, які купив у знайомої ОСОБА_16 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 4 лютого 2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_4 ; висновок щодо результатів медогляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 25 грудня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_4 перебував у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання алкогольних напоїв; висновок судової трасологічної експертизи від 16 січня 2021 року № 19/104-17/3/25; дані протоколу проведення слідчого експерименту від 9 лютого 2021 року, в ході якого ОСОБА_7 детально розповіла про обставини розбійного нападу на території її домоволодіння; висновок додаткової судово-медичної експертизи від 10 лютого 2021 року № 80, відповідно до якого механізм виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не суперечить механізму, вказаному у протоколі слідчого експерименту за її участю, та інші доказами.
Місцевий суд ці докази визнав належними, допустимими та достовірними, оскільки їх отримано у встановленому законом порядку, вони узгоджуються між собою і об'єктивних підстав ставити їх під сумнів немає.
Суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень і з дотриманням вимог ст. 404 КПК розглянув апеляційні скарги прокурора, захисників в інтересах засуджених на вирок місцевого суду, дав в ухвалі на виконання положень ст. 419 цього Кодексу вмотивовані відповіді на доводи, наведені в скаргах, урахував усі обставини, які за законом мають правове значення, при цьому не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу й дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_4 , та прийняв обґрунтоване рішення про залишення вироку місцевого суду без змін, зазначивши підстави ухвалення такого рішення.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, повністю доведено і за встановлених судами фактичних обставин справи його дії кваліфіковані правильно.
Покарання засудженому ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_4 , судами першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні допущено не було, а тому законних підстав для скасування оскаржуваних судових рішень за доводами, наведеними в касаційній скарзі засудженого, Верховний Суд не вбачає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою та доповненням засудженого ОСОБА_4 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року щодо нього.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3