16 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/2097/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Черненко Н.С. (адвокат),
відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021
за позовом публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
про визнання правочинів недійсними.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго", позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС", відповідач) про:
- визнання недійсним правочину у формі заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС" від 12.12.2019 за №42-30/27110 в частині погашення заборгованості останнього за послугу з розподілу електричної енергії в жовтні 2019 року на загальну суму 83 903,49 грн, що виникла на підставі договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та в частині погашення зустрічної заборгованості ПАТ "Запоріжжяобленерго" за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в березні 2018 року на суму 83 903,49 грн (частково), що виникла на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 за №12-7, який укладено між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС";
- визнання недійсним правочину у формі заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС" від 28.12.2019 за №42-30/28655 в частині погашення заборгованості останнього за послугу з розподілу електричної енергії в листопаді 2019 року на загальну суму 94 760,57 грн, що виникла на підставі договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та в частині погашення зустрічної заборгованості ПАТ "Запоріжжяобленерго" за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання березні 2018 р. (частково) та квітні 2018 року на суму 94 760,57 грн, що виникла на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 року за №12-7, який укладено між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС".
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказані односторонні правочини відповідача у формі заяв від 12.12.2019 №42-30/27110 та від 28.12.2019 №42-30/28655 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог вчинено з порушенням норм чинного законодавства, яке допускає здійснення розрахунків за використану електричну енергію виключно в грошовій формі. Позивач вказує, що на правовідносини сторін, які є учасниками ринку електричної енергії, розповсюджується дія частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідно до якої розрахунки за укладеним публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюються виключно грошовими коштами, а сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, шляхом проведення таких розрахунків у інший спосіб, отже, оспорювані правочини зарахування зустрічних однорідних вимог підлягають визнанню недійсним як такі, що суперечать зазначеній правовій нормі.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено повністю. Суд визнав недійсним правочин у формі заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС" від 12.12.2019 за №42-30/27110 в частині погашення заборгованості останнього за послугу з розподілу електричної енергії в жовтні 2019 року на загальну суму 83 903,49 грн, що виникла на підставі договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та в частині погашення зустрічної заборгованості ПАТ "Запоріжжяобленерго" за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в березні 2018 року на суму 83 903,49 грн (частково), що виникла на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 за №12-7, який укладено між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС"; визнав недійсним правочин у формі заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС" від 28.12.2019 за №42-30/28655 в частині погашення заборгованості останнього за послугу з розподілу електричної енергії в листопаді 2019 року на загальну суму 94 760,57 грн, що виникла на підставі договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та в частині погашення зустрічної заборгованості ПАТ "Запоріжжяобленерго" за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання березні 2018 р. (частково) та квітні 2018 року на суму 94 760,57 грн, що виникла на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 року за №12-7, який укладено між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС". Суд стягнув з відповідача на користь позивача 4204, 00 грн судового збору.
2.2. Рішення суду мотивовано посиланням на положення статей 11, 16, 202, 203, 204, 215, 601, 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 13, 73, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.3. Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції вказував на те, що спірні правочини не відповідають положенням статті 602 ЦК України, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог не має грошового характеру, а відсутність грошових коштів на поточному рахунку Оператора системи розподілу, є загрозою його участі на ринку електричної енергії та, як наслідок, здійснення ним ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії в Запорізькій області.
2.4. Крім того, господарський суд вказував, що умовами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладено сторонами, передбачено порядок здійснення споживачем розрахунків за спожиті послуги з розподілу електричної енергії виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи.
2.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 (колегія суддів: Антонік С.Г., Березкіна О.В., Дармін М.О.), рішення господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 скасовано, у позові відмовлено. Суд дійшов висновку, що зарахування ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС" зустрічних вимог здійснено у рамках та з дотриманням вимог чинного законодавства України, а висновки суду першої інстанції про те, що припинення зобов'язання між сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, є помилковими.
2.6. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що за договором №12-7 позивач є боржником, а відповідач - кредитором, а за договорами №1005, №6910, №167, №2, №162, №42 позивач є кредитором, а відповідач - боржником, отже, вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними та відповідають умовам, що визначені статтею 601 ЦК України.
2.7. Зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем не підпадає під дію частини п'ятої статті 602 ЦК України.
2.8. Договори №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42, укладені між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС", не містять жодних обмежень щодо припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У Законі України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії з 01.07.2019, відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання шляхом зарахування.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПАТ "Запоріжжяобленерго" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Крім того, скаржник просив передати справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом апеляційної інстанції, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
4.1.3. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 601, 602 ЦК України і такі висновки суду апеляційної інстанції не узгоджуються з положеннями статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Оскаржувана постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права з урахуванням висновку Верховного Суду, який здійснений не у подібних правовідносинах, оскільки відмінними є суб'єктний склад учасників спору та правова природа договорів між ними.
4.1.4. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував положення статей 202-204 ГК України та статей 601, 602 ЦК України. Суд не врахував, що Законом України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Натомість вчинені відповідачем спірні правочини суперечать цій нормі, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог не має грошового характеру, а відсутність грошових коштів на поточному рахунку Оператора системи розподілу, є загрозою його участі на ринку електричної енергії та, як наслідок, здійснення ним ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії в Запорізькій області. З огляду на наведене вище ПАТ "Запоріжжяобленерго" зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС" доводи касаційної скарги не визнає і погоджуються із висновками суду апеляційної інстанції; просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. Касаційне провадження. Розгляд клопотань
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Запоріжжяобленерго" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі №908/2097/20 та призначено її до розгляду в засіданні Касаційного господарського суду на 16.12.2021 о 10:20; повідомлено відповідача про право на подання відзиву на касаційну скаргу до 06.12.2021.
5.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2021 зупинено касаційне провадження у цій справі до прийняття відповідного рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №910/21566/17, з огляду на те, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/21566/17 може мати значення для вирішення питань у даній справі та для єдності судової практики.
5.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу №910/21566/17 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з тим, що колегія суддів, вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 25.02.2021 у справі №910/21683/17 щодо застосування статті 601 ЦК України, статей 202, 203 ГК України у розгляді питання про стягнення заборгованості у випадку наявності заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
5.4. Ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 справу №910/21566/17 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв'язку з відсутністю підстав для розгляду справи №910/21566/17 об'єднаною палатою.
5.5. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2022 поновлено касаційне провадження у справі № 908/2097/20 за касаційною скаргою ПАТ "Запоріжжяобленерго" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 та призначено її до розгляду в засіданні Касаційного господарського суду на 16.06.2022.
5.6. На електронну адресу суду 30.05.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги та про продовження строку розгляду касаційної скарги. Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (з наступними змінами від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2020 №259/2022 та від 17.05.2020 №341/2022), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX. Також у клопотанні зазначено про те, що документи (у т.ч. письмові докази), на підставі яких оформлялися та подавалися заяви по суті справи №908/2097/20, а також заяви з процесуальних питань у даній справі, знаходяться за місцезнаходженням відповідача, а не за місцезнаходженням ДП "НАЕК "Енергоатом" - у місті місто Енергодар, Запорізької області. З огляду на те, що Енергодарська міська територіальна громада; Запорізької області станом на 30.05.2022 знаходиться на території включена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до пункту 14 розділу VII Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 №75 "Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27.04.2022", представник відповідача просить Суд відкласти розгляд касаційної скарги та продовжити строки розгляду касаційної скарги до закінчення воєнного стану в Україні.
5.7. Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги та думку представника позивача щодо заявленого клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
5.7.1. Враховуючи те, що суд касаційної інстанції, в силу імперативних положень статті 300 ГПК України, обмежений у дослідженні та оцінці доказів у справ а, розгляд касаційної скарги відбувається лише в межах доводів касаційної скарги; в матеріалах справи наявний відзив ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС" на касаційну скаргу і наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 ГПК України; явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе провести судовий розгляд касаційної скарги без участі представника відповідача. Крім того до клопотання не додано доказів неможливості участі представника ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Запорізької АЕС" у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
6.2. Позивач з 01.01.2019 розпочав провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, виданої на підставі постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕКП) від 13.11.2018 №1415. Тобто з 01.01.2019 позивач є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.
6.3. На виконання вимог законодавства у сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1415 позивач, для забезпечення публічності, розмістив на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, "Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії" та Заяви-приєднання споживача.
6.4. Відповідач з 01.01.2019 приєднався до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір) шляхом підписання заяв-приєднання.
6.5. Суди встановили, що 16.12.2019 на адресу ПАТ "Запоріжжяобленерго" надійшла заява відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 12.12.2019 №42-30/27110 на суму 161 932,74 грн та заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 28.12.2019 №42-30/28655 на суму 126 609,28 грн. Вказаними заявами відповідач припинив зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати послуги з розподілу електричної енергії та зарахував заборгованість позивача за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, яку стягнуто рішеннями господарського суду Запорізької області суду у справах №908/1160/18 та №908/2295/18.
6.6. Позивач, зазначаючи про те, що вказані односторонні правочини відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог вчинено з порушенням норм чинного законодавства, яке допускає здійснення розрахунків за використану електричну енергію виключно в грошовій формі, звернувся до суду з позовом у даній справі.
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга).
7.2. Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги ПАТ "Запоріжжяобленерго" про визнання недійсними односторонніх правочинів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
7.3. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
7.4. Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.5. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
7.6. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з заявами відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 12.12.2019 №42-30/27110 на суму 161 932,74 грн та від 28.12.2019 №42-30/28655 на суму 126 609,28 грн було припинено зобов'язання сторін за договорами: №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42.
7.7. Зокрема, як встановив суд апеляційної інстанції:
- за договором №12-7, за яким позивач - боржник, а відповідач - кредитор, а саме: заборгованість позивача на суму 60 381,82 грн - за рахунком від 28.02.2018 №138 (заборгованість позивача підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 у справі №908/1160/18); заборгованість позивача в сумі 101 550,92 грн - за рахунком від 31.03.2018 №224 (рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 у справі №908/1160/18);заборгованість позивача в сумі 60 373,63 грн - за рахунком від 30.04.2018 №300 (рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2018 у справі №908/2295/18); заборгованість позивача в сумі 66 235,65 грн - за рахунком від 31.03.2018 №224 (рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 у справі №908/1160/18).
- за договором від 01.12.2005 №1005/42-11-8-06-546 від 30.01.2006 з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08364 від 01.01.2019, за яким позивач - боржник, а відповідач - кредитор, а саме: на суму 8 275,28 грн - за рахунком від 31.10.2019 №1005/10-РП; на суму 7 843,15 грн - за рахунком №1005/11-РП від 30.11.2019.
- за договором №6910 від 12.05.2005/16-11-8-06-7999 від 19.01.2006 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08307 від 18.07.2019 про приєднання з 01.01.2019, за яким позивач - кредитор, а відповідач - боржник, а саме: на суму 589,79 грн - за рахунком від 25.10.2019 №6910/10; на суму 1 098,14 грн - за рахунком від 27.11.2019 №6910/11.
- за договором №167 від 31.10.2009/26-11-8-09-16502 від 03.11.2009 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08306 від 18.07.2019 про приєднання з 01.01.2019, за яким позивач - кредитор, а відповідач - боржник, а саме: на суму 5 056,73 грн - за рахунком від 31.10.2019 №167/10/рп; на суму 7 587,36 грн - за рахунком від 30.11.2019 №167/11/рп.
- за договором №2 від 01.11.2011/10-11-8-11-20742 від 28.11.2011 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08314 від 22.07.2019 про приєднання з 01.01.2019, за яким позивач - кредитор, а відповідач - боржник, а саме: на суму 3 953,52 грн - за рахунком від 31.10.2019 №2/10-рп; на суму 4 440,12 грн - за рахунком від 04.12.2019 №2/11 рп.
- №162 від 25.03.2008/10-11-8-08-13760 від 03.07.2008 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08297 від 17.07.2019 про приєднання з 01.01.2019, за яким позивач - кредитор, а відповідач - боржник, а саме: на суму 1 563,50 грн - за рахунком від 31.10.2019 №162/10/рп; на суму 4 819,48 грн - за рахунком від 30.11.2019 №162/11/рп.
- за договором №42 від 31.08.2011/42-11-8-11-1914 від 02.09.2011 про постачання електричної енергії з урахуванням заяви-приєднання №77-121-08-19-08381 від 30.07.2019 про приєднання з 01.01.2019, за яким позивач - кредитор, а відповідач - боржник, а саме: на суму 64 464,67 грн - за рахунком від 31.10.2019 №42/10-РП; на суму 70 895,82 грн - за рахунком від 30.11.2019 №42/11-РП.
7.8. Суд апеляційної інстанції надав оцінку заявам відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 12.12.2019 №42-30/27110 на суму 161 932,74 грн та від 28.12.2019 №42-30/28655 на суму 126 609,28 грн, перевірив вимоги про зарахування яких заявлено відповідачем та встановив, що за договором №12-7 позивач є боржником, а відповідач - кредитором, а за договорами №1005, №6910, №167, №2, №162, №42 позивач є кредитором, а відповідач - боржником і вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.
7.9. Суд апеляційної інстанції при винесенні судового рішення про відмову у позові вказав, що позивачем у встановленому законом порядку не спростовано належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договорами на дату вчинення односторонніх правочинів із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж ті, які зазначені у заявах від 12.12.2019 №42-30/27110 та від 28.12.2019 №42-30/28655, не надано доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, у зв'язку з чим дійшов висновку про безспірність заборгованості.
7.10. Отже, у справі судом апеляційної інстанції встановлена правильність вказівки сум заборгованостей сторін, що зазначені у спірних заявах про зарахування зустрічних вимог.
7.11. Зазначений факт судом касаційної інстанції з урахуванням меж перегляду справи у суді касаційної інстанції і підстав перегляду справи у суді касаційної інстанції не переоцінюється.
7.12. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частини перша - третя).
7.13. Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
7.14. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
7.15. Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
7.16. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
7.17. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
7.18. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
7.19. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
7.20. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
7.21. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
7.22. З огляду на те, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договорами на дату вчинення односторонніх правочинів із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж ті, які зазначені у заявах про зарахування зустрічних вимог, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безспірність заборгованості.
7.23. Така ж правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, яка відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України повинна судами враховуватись.
7.24. Зокрема, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, застосовуючи правовий висновок Верховного Суду у справі №918/539/18, зазначив, що грошові вимоги мають розглядатися як однорідні в силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов'язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошовими коштами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, якщо зобов'язання які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.
7.25. Суд апеляційної інстанції надав оцінку умовам договорів про постачання електричної енергії та встановив, що відповідно до їх умов форма проведення розрахунків за цими договорами - грошові кошти, що свідчить про однорідність вимог. З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність ознаки фінансів - грошового характеру при припиненні зобов'язань зарахуванням за заявами відповідача від 12.12.2019 №42-30/27110 та від 28.12.2019 №42-30/28655.
7.26. Крім того, суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 5 Закону України "Про ринок електричної енергії" постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №140 "Про визначення уповноважених банків ринку електричної енергії" уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання ринку електричної енергії, визначені "Ощадбанк", "Укргазбанк", "Державний експертно-імпортний банк України".
7.27. Відповідно до статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" постановою НКРЕКП від 27.06.2019 №1247 затверджено "Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку", згідно з яким: усі, без винятку, рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку відкриті в АТ "Ощадбанк" і його філіях у відповідних містах України. Зокрема, у постанові зазначено найменування електропостачальників, оператора системи передачі, оператора ринку та зазначено їхні рахунки спеціальним режимом використання.
7.28. Суд апеляційної інстанції дослідив постанову Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №140 "Про визначення уповноважених банків ринку електричної енергії" та встановив, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" відсутнє в зазначеному переліку електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку.
7.29. Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що рахунки, за якими здійснюються розрахунки за договором №12-7 (позивач - боржник, відповідач - кредитор), а також за договорами №1005, №6910, №167, №2, №162, №42, на умовах яких відповідач приєднався до публічного договору не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання ектропостачальників, оператора системи передачі, оператора ринку, відкритими в одному із уповноважених банків. Умови договорів №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42 також не містять жодних обмежень щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
7.30. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що за договорами №12-7, №1005, №6910, №167, №2, №162, №42, розрахунки між сторонами здійснюються з внесенням плати на поточні рахунки, а не на рахунки із спеціальним режимом використання, а тому визнав безпідставиними висновки суду першої інстанції в частині того, що припинення зобов'язань зарахуванням порушило алгоритм оптового ринку електричної енергії, який був передбачений Законом України "Про електроенергетику", чи алгоритм розподілу коштів, що встановлений Законом України "Про ринок електричної енергії", оскільки у спірних зобов'язаннях розрахунки здійснюються лише між позивачем і відповідачем.
7.31. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що у Законі України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії з 01.07.2019, також відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання шляхом зарахування.
7.32. Колегія суддів зазначає, що у пунктах 55, 56, 57, 61, 62, 63 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 (зі спору, що виник з подібних правовідносин) викладено такі ж правові висновки:
- "З 01.07.2019 Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (08.08.2019) відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України "Про ринок електричної енергії" від 17.04.2017 № 219-VIII, який вже не містив положень щодо спеціального порядку розрахунку. Закон України "Про ринок електричної енергії" не містив заборон щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог між учасниками ринку електричної енергії.
- Договір купівлі-продажу електричної енергії від 18.05.2001 №698/05-НАЕК7640/01, укладений між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Енергоринок", також не містить жодних заборон щодо припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
- Стаття 1087 ЦК України "Форми розрахунків" закріплює дві форми розрахунків: готівкову та безготівкову. Відповідно до частини першої статті 1088 ЦК України "Види безготівкових розрахунків" при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.
- Тож встановлена договором форма розрахунків (безготівкова) відповідачем не змінювалася в односторонньому порядку.
- Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов'язань, врегульованих главою 50 ЦК "Припинення зобов'язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов'язання відрізняється від виконання зобов'язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов'язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України)."
7.33. Отже, з огляду на те, що ні Законом України "Про ринок електричної енергії" ні публічними договорами, укладеними між сторонами, не встановлено заборони на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог станом на час вчинення відповідачем оспорюваних односторонніх правочинів (12.12.2019 та 28.12.2019), суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що форма розрахунків, встановлена договорами, відповідачем в односторонньому порядку не змінювалась, а спірні заяви відповідача є підставою для припинення грошових зобов'язань сторін.
7.34. Саме вказані мотиви і стали підставою для спростування доводів позивача про невідповідність спірної заяви про зарахування зустрічних вимог спеціальному законодавству, яке таке зарахування не дозволяє, а відповідно і підставою для відмови у позові.
7.35. Окрім того, необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а є однією з підстав припинення зобов'язань, врегульованих главою 50 "Припинення зобов'язань" ЦК України, і саме ця правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 і була врахована судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.
7.36. Таким чином, при вирішенні цієї справи, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 601, 602 ЦК України, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та правомірно скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
7.37. Як вже зазначалося, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є, зокрема, пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
7.38. В касаційній скарзі позивач зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 не повинен був застосуватись апеляційним судом, оскільки постанова Верховного Суду у справі №910/11116/19 містить висновки щодо застосування пункту 16 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", водночас вказана постанова не містить будь-яких висновків щодо застосування статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". На думку скаржника, умовами публічного договору чітко встановлено обмежувальну імперативну умову, щодо обов'язку споживача проводити розрахунки виключно грошовими коштами та виключає будь-яку можливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже, правовідносини в цій справі і тій, що розглядається, відмінні.
7.39. З огляду на зміст вимог процесуального закону, а саме частини другої статті 287 ГПК України, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
7.40. Проте зміст касаційної скарги ПАТ "Запоріжжяобленерго" в частині оскарження судових рішень у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України свідчить про незгоду скаржника із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог без наведення будь-якого обґрунтування для відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.
7.41. Верховний Суд вважає, що аргументи касаційної скарги зводяться до вільного тлумачення скаржником висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 і свідчать про помилковість ототожнення відповідачем таких правових категорій як "форми розрахунку - готівкову та безготівкову" та "припинення зобов'язань" і не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.
7.42. Таким чином, касаційну скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі №908/2097/20 з підстави оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
7.43. Щодо клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів має зазначити таке.
7.44. Клопотання ПАТ "Запоріжжяобленерго" мотивоване частиною другою статті 302 ГПК України й тим, що наявні підстави для відступлення від висновку, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/11116/19.
7.45. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
7.46. Згідно із частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
7.47. Проте, враховуючи викладене вище у цій постанові Суд зазначає, що наведені скаржником у клопотанні доводи не містять належного обґрунтування необхідності відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 та необхідності передачі справи №908/2097/20 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.2. Звертаючись з касаційною скаргою, ПАТ "Запоріжжяобленерго" не спростувало наведених висновків та не довело неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
8.3. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
9. Судові витрати
9.1. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ПАТ "Запоріжжяобленерго", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 зі справи №908/2097/20 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова