17 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/431/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. та Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Вуд" (далі- Товариство)
на рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.2021 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022
за позовом Товариства
до приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" в особі структурного підрозділу Володимирецький район електричних мереж (РЕМ)
про визнання незаконним, неправомірним та скасування протоколу засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) від 23.04.2021,
Товариство 19.03.2022 (згідно з відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 у справі №918/431/21. Разом з тим скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2022 касаційну скаргу Товариства залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником у скарзі не наведено передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підстав касаційного оскарження судових рішень, а також не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі; надано скаржнику строк для усунення зазначених недоліків.
Товариство 25.05.2022 (згідно з поштовою відміткою на конверті) на виконання вимог згаданої ухвали від 18.04.2022 направило на адресу Касаційного господарського суду заяву про усунення недоліків, до якої додано квитанцію від 25.05.2022, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4540,00 грн. Водночас підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування положень Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), викладеного у постановах, які останній наводить у заяві, оскільки вони не можуть бути застосовані у цій справі, правовідносини у якій стосуються порядку оскарження акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), положення яких суттєво відрізняються від ПКЕЕ, а також посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Розглянувши касаційну скаргу разом з поданими уточненнями, Суд дійшов висновку, що остання не відповідає вимогам статті 290 ГПК України в частині обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
З огляду на зміст вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 цього Кодексу, зазначається обґрунтування та мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови; при цьому скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом та застосований апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Однак Суд звертає увагу скаржника, що сама лише наявність постанови Верховного Суду, на яку посилається скаржник та в якій викладено висновок щодо застосування положень ПКЕЕ, без прямого посилання апеляційним господарським судом на застосування такого висновку (щодо конкретної норми права) під час ухвалення оскаржуваної в касаційному порядку постанови у цій справі, правовідносини в якій стосуються оскарження акта про порушення ПРРЕЕ, не може бути безумовною підставою для відступлення від висновку, викладеного у ній, а скаржником не наведено та не обґрунтовано ні застосування апеляційним господарським судом наведеного висновку Верховного Суду, з яким не погоджується скаржник, ані конкретної норми права, щодо якої такий висновок був застосований.
Отже, зазначення скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зводиться лише до посилання на вказану норму, проте без належного обґрунтування необхідності та мотивів відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у наведених постановах.
Крім того, щодо іншої наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі необхідно обґрунтувати порушення яких саме норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій, та яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою та третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення (з посиланням на конкретні пункти).
Проте скаржником не зазначено ні норм процесуального права, порушення яких, на його думку, припустився суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, ані того, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою та третьою статті 310 цього Кодексу (конкретний пункт) призвело до прийняття незаконного судового рішення у цій справі.
За приписами ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Товариство не усунуло недоліків поданої ним касаційної скарги, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу, у ній належним чином не обґрунтовано підстав касаційного оскарження судових рішень, що є підставою для її повернення без розгляду як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її змісту і форми.
За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Згідно із частиною четвертою статті 174 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Відповідно до частини п'ятої статті 292 ГПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що він не позбавлений права повторно звернутися з касаційною скаргою з дотриманням вимог статей 288, 290, 291 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 292 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Вуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 у справі №918/431/21 до розгляду не приймати та повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко