16 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/969/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» - не з'явився,
відповідача - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Грищенко К.В., в порядку самопредставництва (витяг з ЄДР від 02.02.2022)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації»
на рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2021 (суддя Горецька З.В.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 (головуючий суддя: Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.)
у справі № 914/969/21
за позовом обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації»)
до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)
про визнання недійсним рішення.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення від 25.03.2021 № 63/16-р/к у справі № 63/5-02-127-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).
Позовна заява мотивована з посиланням на приписи статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та наявність визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2021 зі справи № 914/969/21, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, у задоволенні позову відмовлено, з посиланням, зокрема, на законність та обґрунтованість Рішення АМК.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову у справі скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 12, 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/14493/18, зокрема, судами не встановлено факту зловживання монопольним становищем на підставі належних і допустимих доказів (при цьому, саме по собі займання монопольного становища суб'єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності);
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у подібних правовідносинах щодо надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно, що виникли в установленому порядку до 01.01.2013, з урахуванням особливостей відносин, які складаються на ринку реєстрації прав нерухомого майна, зокрема, з урахуванням положень частини п'ятої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 8 Збірника норм часу на роботи, що виконуються суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21.11.2003 за № 198 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.02.2004 за № 188/8787).
Доводи інших учасників справи, заявлені клопотання
Від Відділення відзив на касаційну скаргу не надходив.
16.06.2022 від представника ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з труднощами добирання до міста Києва, пов'язаними з введеним в Україні воєнним станом.
У судовому засіданні 16.06.2022 Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на те, що представник Підприємства мав можливість скористатися правом та взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
Рішенням АМК:
- визнано, що ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» у період 2018, 2019, 2020 років та січня-березня 2021 року займало монопольне становище на ринку послуг із надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законом порядку до 01.01.2013 у територіальних межах зони обслуговування, визначеної рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25.06.2013 № 974-22/213, з часткою 100 відсотків, не маючи при цьому жодного конкурента у визначених територіальних межах;
- визнано дії ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», які полягають у включенні до вартості послуг тих робіт, що не передбачені Збірником норм часу, наслідком чого є завищення вартості послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 в територіальних межах зони обслуговування ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», визначеної рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25.06.2013 № 974-22/213, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку зазначених послуг;
- за порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення на ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.;
- зобов'язано ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» припинити порушення у місячний термін з дня отримання рішення шляхом встановлення економічно обґрунтованої вартості послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, про що повідомити Відділення.
Рішенням АМК встановлено, зокрема, що:
- відповідачем в антимонопольній справі є ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації»;
- згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» є Івано-Франківська обласна рада;
- основним видом діяльності ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» є діяльність у сфері архітектури (код КВЕД 71.11);
- відповідно до статуту, затвердженого рішенням Івано-Франківської обласної ради від 09.12.2016 № 360-11/2016, основними напрямками діяльності названого підприємства є технічна інвентаризація, паспортизація і оцінка об'єктів нерухомого майна; виготовлення, оформлення технічної документації на об'єкти нерухомого майна;
- в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», здійснюючи діяльність з надання послуг, є суб'єктом господарювання;
- об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкт господарювання - ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», товар - послуга з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 (далі - Послуга);
- інша господарська діяльність ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», крім послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, не є об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища;
- необхідність отримання Послуги обумовлена положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
- згідно зі статтею 2 названого Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- відповідно до частини третьої статті 3 цього ж Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації;
- для підтвердження дійсності речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року власнику (спадкоємцю) такого майна або державному реєстратору, що здійснює державну реєстрацію прав на нього, необхідно отримати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію про наявність зареєстрованого такого права;
- враховуючи те, що Послуга визначена законодавством та не може бути замінена іншою, перелік взаємозамінних товарів не складався;
- з метою забезпечення реалізації повноважень органів місцевого самоврядування щодо обліку об'єктів нерухомого майна рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25.06.2013 № 974-22/2013 затверджене Положення про порядок обліку нерухомого майна на території області (далі - Положення), яке регулює відносини, пов'язані з обліком об'єктів нерухомого майна та об'єктів незавершеного будівництва, за винятком земельних ділянок, незалежно від форми власності, на території області;
- відповідно до названого Положення обласним комунальним підприємствам «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» та «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» доручено вести на постійній основі облік об'єктів нерухомого майна на території області;
- облік об'єктів нерухомого майна (накопичення, зберігання на постійній основі, узагальнення та опрацювання інформації щодо об'єктів нерухомого майна на паперових та електронних носіях) передбачає, зокрема, надання фізичним та юридичним особам, у тому числі, спадкоємцям та правонаступникам юридичних осіб, відомостей щодо належних їм об'єктів нерухомого майна;
- таким чином, виробниками Послуги на території Івано-Франківської області є ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» та обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»;
- споживачами Послуги є власники, інші правонабувачі або уповноважені ними особи у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на об'єкт нерухомого майна, права на який виникли до 01.01.2013;
- інформація про технічні показники та наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна, права на який виникли до 01.01.2013, міститься в інвентаризаційних справах, які перебувають на обліку в ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» та обласному комунальному підприємстві «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», та не має взаємозамінних товарів;
- отже, товарними межами ринку є послуга з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013;
- Положенням визначені зони обслуговування (територія, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, право власності на які підлягає державній реєстрації):
для ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» - міста Болехів, Калуш, Івано-Франківськ, Богородчанський, Галицький, Долинський, Калуський, Надвірнянський, Рогатинський, Рожнятівський, Тисменицький райони та частина Тлумацького району (м. Тлумач, села Антонівка, Буківна, Бушкалик, Братишів, Вільне, Гончарівка, Діброва, Живачів, Золота Липа, Загір'я, Королівка, Купелів, Локітка, Нижнів, Надорожна, Новосілка, Озеряни, Олешів, Остриня, Палагичі, Петрилів, Підвербці, Попелів, Смерклів, Тарасівка);
для обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» - міста Коломия, Яремче та населені пункти Яремчанської міської ради (селище Ворохта, села Дора, Ямна, Микуличин, Татарів, Яблуниця, Паляниця, Вороненко), Коломийський, Снятинський, Косівський, Верховинський, Городенківський райони та частина Тлумацького району (м. Тлумач, села Ісаків, Бортники, Будзин, Вікняни, Гавриляк, Гарасимів, Гончарів, Гостів, Грабичанка, Гринівці, Грушка, Делева, Долина, Жабокруки, Жуків, Колінці, Кутище, Лиса Гора, Луг, Мостище, Мельники, Прибилів, Обертин, Одаїв, Олеша, Олещино, Петрів, Пужники, Сокирчин, Соколівка, Суходіл, Хотимир, Яківка);
- при визначенні територіальних (географічних) меж ринку надання Послуги враховано мінімальну територію, за межами якої придбання товару для споживачів є неможливим;
- отже, територіальними (географічними) межами ринку надання Послуги є зона обслуговування ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», визначена рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25.06.2013 № 974-22/2013;
- часовими межами ринку Послуги визначено проміжок часу, що охоплює 2018, 2019 роки та січень - вересень 2020 року;
- відповідно до Положення інформація про технічні показники та наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований у зоні обслуговування ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», визначеній рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25.06.2013 № 974-22/2013, права на який виникли до 01.01.2013, міститься в інвентаризаційних справах, які перебувають на обліку в ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації»;
- отже, враховуючи, що єдиним володільцем та розпорядником інформації про проведену державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, яка міститься на паперових носіях, у визначених територіальних межах є ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», конкуренція на ринку Послуг відсутня;
- виходячи з наведеного, частка ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» на ринку надання Послуги у зоні обслуговування названого Підприємства, визначеній рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25.06.2013 № 974-22/2013, у 2018, 2019 роках та січні - вересні 2020 року становила 100 відсотків;
- адміністративним бар'єром входу на ринок є прийняття Івано-Франківською обласною радою рішення від 25.06.2013 № 974-22/2013, відповідно до якого повноваження щодо обліку об'єктів нерухомого майна на території області покладені виключно на ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» та обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», внаслідок чого інші суб'єкти господарювання позбавлені можливості вступу на ринок;
- наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 08.04.2004 № 76 затверджено Методичні рекомендації з питань застосування норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України (далі - Методичні рекомендації);
- згідно з пунктом 1.1 Методичних рекомендацій, останні є посібником до Збірника норм часу на роботи та послуги, що виконуються суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (далі - Збірник норм часу), затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21.11.2003 № 198;
- відповідно до пункту 1.2 Методичних рекомендацій, останні мають роз'яснювальний інформаційний характер, деталізують порядок та методику застосування норм часу у процесі формування цін на послуги, що надаються населенню України;
- пунктом 1.12 Методичних рекомендацій передбачено, що кожне бюро технічної інвентаризації самостійно розраховує вартість однієї норми часу для встановлення рівня тарифу;
- згідно з роз'ясненням Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо застосування Наказу № 186, які (роз'яснення) розміщені на офіційному сайті Мінрегіону України 02.04.2019, у розділі «Житлово-комунальне господарство/Роз'яснення впровадження нормативно-правових актів» зазначено, що ціни на послуги зберігача встановлюються на підставі калькуляції, затвердженої керівником суб'єкта господарювання, з урахуванням вимог Збірника норм часу на роботи, що виконуються суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21.11.2003 № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2004 за № 188/8787;
- Збірник норм часу, який діє з 10.07.2015 по теперішній час, складається з п'яти розділів, а саме: 1. Технічна інвентаризація і паспортизація об'єктів нерухомого майна, оцінка і переоцінка будинків, будівель і споруд; 2. Складання довідок, розрахунок ідеальних часток, розподіл об'єкта; 3. Інші роботи; 4. Технічна інвентаризація зелених насаджень; 5. Технічна інвентаризація інженерних мереж;
- наказом ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» від 27.08.2015 № 34 відповідно до Збірника норм часу затверджені Комплексні норми часу на роботи з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (далі - Комплексні норми), у тому числі, норми часу на складання і видачу довідки щодо показників на об'єкт нерухомого майна та наявність зареєстрованого права власності (далі - Довідка);
- згідно з Комплексними нормами до складу робіт по складанню та видачі Довідки у період з 01.01.2018 по 21.05.2020 входили основні роботи, передбачені параграфами Збірника норм часу, як-от: вихід для виконання робіт з інвентаризації об'єктів нерухомого майна, обстеження будинків, будівель і споруд під час поточної технічної інвентаризації із зіставленням планів і форм на місці для встановлення відповідності складу об'єкту, складання акта поточних змін, заповнення штампів щодо наявності або відсутності поточних змін на певний час, складання технічного паспорту на об'єкт нерухомості без зняття копії зі схематичного плану земельної ділянки і поверхового плану, зняття копій з інвентаризаційних матеріалів шляхом застосування копіювальної техніки, виготовлення довідки про показники об'єкта, таксування виконаних робіт, підшивання в інвентаризаційно - реєстраційну справу матеріалів; інші роботи, передбачені розділом 3 Збірника часу, як-от: приймання, укладання та реєстрація договору, обробка персональних даних, розшукування інвентаризаційно - реєстраційної справи, унесення в книгу обліку видачі з архіву з позначкою про повернення, унесення інвентаризаційно - реєстраційної справи в книгу опису справ, що надходять в архів і повернення справи на місце, складання акта виконаних робіт, видача документа замовнику, виписка рахунків, електронна версія;
- у період з 22.05.2020 по теперішній час до складу робіт по складанню та видачі Довідки входять параграфи розділу 3 Збірника норм часу: «Приймання, укладання та реєстрація договору», «Обробка персональних даних», «Виписка рахунків, електронна версія», «Розшукування інвентаризаційно - реєстраційної справи, унесення в книгу обліку видачі з архіву з позначкою про повернення», «Підшивання в інвентаризаційно - реєстраційну справу матеріалів при поточній інвентаризації або брошурування копій, що видаються замовникам», «Унесення інвентаризаційно - реєстраційної справи в книгу опису справ, що надходять в архів, і повернення справи на місце», «Складання акта виконаних робіт», «Видача документа замовнику»; параграф 2.3 розділу 2 Збірника норм часу «Формування, друкування та видання довідки про наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомості на одне прізвище»;
- вартість Довідки розрахована шляхом множення норми часу на роботи по складанню та видачі Довідки на вартість однієї норми часу на роботи та послуги, що виконуються ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації»;
- вартість Довідки затверджена наказами ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» від 31.07.2017 № 20, від 14.05.2018 № 9, від 29.12.2018 № 29 та від 22.05.2020 № 20;
- вартість норми часу на виконання робіт (послуг), що надаються ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» у період з 01.01.2018 по 14.05.2018 року становила 170,00 грн./год., з 15.05.2018 по 31.12.2018 - 195,00 грн./год., з 01.01.2019 - 275,00 грн./год.;
- механізм проведення суб'єктами господарювання технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності визначений Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001 № 127 (далі - Інструкція);
- відповідно до пункту 6 Інструкції технічну інвентаризацію проводять у випадках прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника;
- однак, внаслідок того, що роботи з технічної інвентаризації об'єкта у період з 01.01.2018 по 21.05.2020 входили до вартості Довідки, заявник, у разі відсутності необхідності та підстав для її проведення, не мав можливості відмовитись від оплати таких робіт;
- крім того, під час проведення дослідження Відділенням встановлено, що згідно з пунктами 5 та 6 розділу «Загальні положення» Збірника норм часу, у нормах часу враховано витрати часу для підготовки робочого місця, одержання завдання, одержання матеріалів постійного зберігання і здачі їх після завершення робіт та оформлення відомостей виконаних робіт;
- для керівників груп (контролерів) враховано витрати часу на видачу завдань, визначення обсягів виконаних робіт, проведення навчань працівників груп, ведення обліку журналів польового контролю та журналів виїзду виконавців на об'єкти, ведення звітності групи, забезпечення якісного виконання робіт;
- таким чином, параграфом 2.3 Збірника норм часу «Формування, друкування та видання довідки про наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомості на одне прізвище» передбачена норма часу на видачу Довідки, яка становить 0,85 год. та включає всі необхідні роботи щодо отримання та оформлення замовлення, формування та видачу Довідки;
- виходячи із затвердженої ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» вартості норми часу на роботи, що виконуються названим Підприємством вартість Довідки мала становити: з 01.01.2018 по 14.05.2018 - 144,50 грн. (170,00 грн./год. х 0,85 год.); з 15.05.2018 по 31.12.2018 - 165,75 грн. (195,00 грн./год. х 0,85 год.); з 01.01.2019 - 233,75 грн. (275,00 грн./год. х 0,85 год.);
- отже, ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» завищило загальні норми часу на видачу Довідки, що призвело до завищення в цілому вартості Довідки;
- за відсутності конкуренції на ринку послуг із надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, споживачі не мають альтернативних джерел придбання зазначених послуг;
- такі дії ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку, оскільки назване Підприємство, відчуваючи конкурентний тиск, прагнуло б задля утримання споживачів надавати якісніші та дешевші послуги, порівняно із послугами конкурентів. При цьому споживачі, у разі незадоволення якістю та/або вартістю послуг, мали б змогу обрати інше підприємство - надавача відповідних послуг;
- дії ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», які полягають у включенні до вартості послуг тих робіт, що не передбачені Збірником норм часу, наслідком чого є завищення вартості послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, в територіальних межах зони обслуговування ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», визначеної рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25.06.2013 № 974-22/2013, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку зазначених послуг.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
Як вбачається із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, згідно з останнім дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 1 частини другої статті 13 та пункту 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку зазначених послуг. З цього, зокрема, виходить суд касаційної інстанції у розгляді даної справи.
Відповідно до приписів Закону № 2210:
- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);
- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13);
- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону № 2210;
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).
Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
14.12.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, якою конкретизовано запроваджене раніше тлумачення категорії «подібності правовідносин».
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об'єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов'язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб'єктами спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Таким чином, конкретизація Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) касаційного суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 43), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 31), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.20) тощо).
При цьому, слід враховувати, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилався, зокрема, на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 12, 13 Закону № 2210, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/14493/18, зокрема, за доводами скаржника, судами не встановлено факту зловживання монопольним становищем на підставі належних і допустимих доказів (при цьому, саме по собі займання монопольного становища суб'єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності).
Так, у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 зі справи № 910/14493/18, на яку посилається скаржник, зокрема, зазначено про те, що на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку також покладено обов'язок доведення наявності у діях суб'єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі займання монопольного (домінуючого) становища суб'єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону № 2210.
Таким чином, під час вирішення спорів про скасування рішень АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтями 12 та 13 Закону № 2210, та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.
Зазначений правовий висновок у застосуванні приписів статей 12 та 13 Закону № 2210 має загальний (універсальний) характер.
Водночас у Суду немає підстав вважати, що суди попередніх інстанцій у вирішенні спору не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 зі справи № 910/14493/18 щодо необхідності доведення органом Антимонопольного комітету України, зокрема, наявності у діях суб'єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, Відділенням у повному обсязі, з посиланням на документи, які були зібрані під час розгляду справи про порушення конкурентного законодавства та покладені в основу Рішення АМК, доведено порушення конкурентного законодавства позивачем.
Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій надали оцінку всім встановленим обставинам справи, виходячи з усієї сукупності обставин та доказів, з'ясованих і досліджених у справі, у їх взаємозв'язку.
При цьому Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги у наведеній частині фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, покладених як в основу Рішення АМК, так і судових рішень попередніх інстанцій та зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.
У доводах касаційної скарги скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у подібних правовідносинах щодо надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно, що виникли в установленому порядку до 01.01.2013, з урахуванням особливостей відносин, які складаються на ринку реєстрації прав нерухомого майна, зокрема, з урахуванням положень частини п'ятої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 8 Збірника норм часу на роботи, що виконуються суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21.11.2003 за № 198 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.02.2004 за № 188/8787).
Так, за доводами ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», суди попередніх інстанцій проігнорували той факт, що застосування Збірника норм часу має рекомендаційний характер й відносини стосовно надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно, що виникли в установленому порядку до 01.01.2013, мають договірний характер, тобто сторони при виконанні робіт погоджують істотні умови такого договору, зокрема, й ціну договору.
Суд зазначає, що зміст положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 зі справи № 910/800/19).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Стосовно доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що скаржник залишає поза увагою ті встановлені фактичні обставини, що саме наказом ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» від 27.08.2015 № 34 відповідно до Збірника норм часу затверджені Комплексні норми часу на роботи з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, у тому числі, норми часу на складання і видачу довідки щодо показників на об'єкт нерухомого майна та наявність зареєстрованого права власності.
Тобто, застосування положень Збірника норм часу, зокрема, у визначенні норми часу на складання і видачу довідки щодо показників на об'єкт нерухомого майна та наявність зареєстрованого права власності передбачено самим же позивачем згідно з наказом ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» від 27.08.2015 № 34.
Отже, обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки скаржником не враховані фактичні обставини, встановлені у цій справі, які й визначають характер спірних правовідносин, а також матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини.
Суд враховує: предмет даного судового спору (визнання недійсним Рішення АМК); компетенцію органів АМК у сфері захисту економічної конкуренції; визначені Законом підстави для можливого задоволення такого позову (стаття 59 Закону № 2210); ретельне дослідження судами попередніх інстанцій доводів Відділення із наведенням в оскаржуваних судових рішеннях відповідних висновків та мотивування.
У зв'язку з викладеним Верховний Суд дійшов висновку про непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.
Судові витрати
Понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 зі справи № 914/969/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова