07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/869/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
скаржника - Огородника В.В.,
розпорядника майна ПП "УБ-Коменс" - арбітражного керуючого Бурлакова В.В.,
ТОВ "Плодорозсадник Глинське" - адвоката Мельника І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Господарський суду Хмельницької області касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 20.01.2022
у складі колегії суддів: Саврій В.А., Миханюк М.В., Коломис В.В.
у справі № 918/869/20
за заявою Акціонерне товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія -Хмельницьке обласне управління Акціонерне товариства "Державний ощадний банк України"
до боржника Приватного підприємства "УБ-Коменс"
про визнання банкрутом,-
1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.04.2021 року, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ПП "УБ-Коменс"; визнано грошові вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" у розмірі 1 020 092,50 грн.
2. 19.05.2021 до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" надійшла заява із конкурсними кредиторськими вимогами до боржника.
3. 20.05.2021 до Господарського суду Рівненської області від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшла заява із конкурсними кредиторськими вимогами до боржника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021 у даній справі, зокрема, внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги визнані судом, а саме: Головного управління ДПС у Рівненській області в загальному розмірі 26 888,75 грн; грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинське" до боржника - відхилено.
5. Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ "Плодорозсадник Глинське" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Плодорозсадник Глинське" задоволено частково. Скасовано ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021 в частині відхилення грошових вимог ТОВ "Плодорозсадник Глинське" до боржника (пункт 2 ухвали), та прийнято в цій частині нове рішення про внесення до реєстру вимог кредиторів визнані грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинське" в загальному розмірі 7 398 322,02 грн, з яких: 4 540,00 грн судового збору - 1 черга задоволення; 2 646 000,00 грн основного боргу, 521 733,21 грн - 3 % річних, 3 741 830,81 грн інфляційних втрат - 4 черга задоволення; 484 218,00 грн пені - 6 черга задоволення. В решті ухвалу залишено без змін.
Рух касаційної скарги
7. 02.02.2022 Акціонерне товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою вих.№ 120.26-04/5857/2022-22/вих від 01.02.2022 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 918/869/20, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у справі № 918/869/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022.
9. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 918/869/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 918/869/20; призначено розгляд касаційної скарги на 07.06.2022 о 10:30.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
10. Не погоджуючись з прийнятою постановою, АТ "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління АТ "Державний ощадний банк України" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 20.01.2022 та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 25.10.2021.
11. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
11.1. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
11.2. Згідно фінансових звітів "ПП "УБ-Коменс" за 2012-2014 роки та ТОВ "Плодорозсадник "Глинське" за 2012-2015 роки баланси заявника та боржника не містять відповідної дебіторської та кредиторської заборгованості на заявлену суму вимог. Крім того, згідно фінансового звіту ТОВ "Плодорозсадник "Глинське" баланс останнього у 2012 року не містив біологічних активів у розмірі 2 646 000,00 грн. Боржник та заявник не надали будь-яких пояснень чи спростувань вищевказаним обставинам.
11.3. Станом на 15.10.2012 ТОВ "Плодорозсадник "Глинське" не пройшов атестації на право виробництва та реалізації садивного матеріалу, відповідно не отримав паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій, та відсутній у Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, як наслідок, згідно ч. 7 ст. 14 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" (в редакції від 15.10.2012.), не мав права виробляти насіння і садивний матеріал для реалізації (відповідні докази містяться в матеріалах справи).
11.4. Згідно з документами, які надані Боржником спростовується факт поставки ТОВ "Плодорозсадник "Глинське" саджанців лохини у кількості 15 000 шт. на загальну вартість 840 000,00 грн та саджанців смородини у кількості 86 000 шт., вартість 1 806 000, 00 грн, враховуючи наступне: по-перше, з наданих Божником довідок вбачається факт відсутності обліку біологічних активів, а саме лохини; по-друге, згідно даних обліку Боржника присутні біологічні активи, а саме сажанці смородини в кількості 15 000,00 шт., які фактично були поставлені ПП Братух Є.О. в 2008 році.
11.5. Акти звірки не містять будь-яких посилань на договори на підставі яких проводилась звірка, тобто зазначенні в них сум заборгованості не підтверджують наявності заборгованості саме за Договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 01/10-12 від 15.10.2012.
11.6. ОСОБА_1 є директором ПП "УБ-Коменс" (боржник у справі). Вказана заінтересована особа є також засновником з часткою у статутному фонді у розмірі 51% заявника ТОВ "Плодорозсадник "Глинське". Відповідно в силу положень чинного законодавства ОСОБА_1 є особою, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність ТОВ "Плодорозсадник "Глинське" в т.ч. не можливо виключити створення штучної кредиторської заборгованості.
11.7. Крім цього, кредиторські вимоги ТОВ "Плодорозсадник "Глинське" заявлені поза межами строків позовної давності.
11.8. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду, які не було враховано судом апеляційної інстанції:
- щодо обов'язку здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20,06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16;
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16;
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18;
- у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. (постанови Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 924/556/20, від 07,10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11,2019 у справі № 904/9024/16;
- визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо) (постанови Верховного Суду від 04,11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.
12. У судовому засіданні 07.06.2022 представник скаржника підтримав касаційну скаргу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
13. ТОВ "Плодорозсадник Глинське" та Арбітражний керуючий Бурлаков В.В. подали відзиви на касаційну скаргу, в якому просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
14. Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" подано додаткові пояснення до касаційної скарги.
15. У судовому засіданні 07.06.2022 представник кредитора та розпорядник майна заперечили проти касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
17. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Предметом розгляду судів попередніх інстанцій є заява ТОВ "Плодорозсадник Глинське" з грошовими вимогами до ПП "УБ-Коменс", у розмірі 7 393 782,02 грн, з яких: 2 646 000,00 грн - основний борг, 484 218,00 грн - пеня, 521 733,21 грн - 3% річних, 3 741 830,81 грн - інфляційні втрати.
19. Вказані грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинські" до боржника виникли у зв'язку з невиконанням останнім Договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №01/10-12 від 15.10.2012, який укладений між кредитором і боржником, в частині своєчасного та повного проведення розрахунків.
20. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
20.1. 15.10.2012 між ТОВ "Плодорозсадник Глинське" (як продавцем) та ПП "УБ-Коменс" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №01/10-12 (далі - Договір купівлі-продажу від 15.10.2012), за умовами якого сторони погодили наступне:
- продавець (ТОВ "Плодорозсадник Глинське") зобов'язується набути або виробити (виростити) та передати у власність у встановленому порядку та строки, а покупець (ПП "УБ-Коменс") прийняти та оплатити саджанці ягідних культур (далі - товар) (п. 1.1. Договору);
- сторони здійснюють взаємні розрахунки щодо суми Договору, яка включає ціну товару ,відсотки за право користування товарним кредитом, а також відшкодування понесених продавцем витрат. Ціни товарів, що поставляються, зміні не підлягають. Ціни товарів по кожній позиції номенклатури визначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість товарів, що поставляються, складає 3 000 000,00 грн (п.п. 5.1., 5.2. Договору);
- покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця ціну товарів (вартість поставлених товарів) у термін 730 днів з дати постачання товарів. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються (п. 5.3. Договору);
- у разі несвоєчасного виконання зобов'язань, передбачених ст. 5 цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення таких зобов'язань (п. 9.2. Договору);
- Договір діє з моменту його підписання Сторонами до повного виконання обов'язків по Договору.
20.2. Додатками № 2 до Договору є специфікації:
- № 1 від 15.10.2012 на загальну вартість замовлення саджанців смородини 1 806 000, 00 грн. (поставка товару здійснюється у період з 15 жовтня 2012 року по 15 листопада 2012 року);
- № 2 від 22.10.2012 на загальну вартість замовлення саджанців лохини 840 000,00 грн (поставка товару здійснюється у період з 22 жовтня 2012 року по 22 листопада 2012 року).
20.3. На виконання Договору купівлі-продажу продавець поставив покупцю товар на загальну суму 2 646 000,00 грн а саме:
- саджанці смородини (Ювілейна компанія) у кількості 86 000 шт. на загальну суму 1 806 000,00 грн з ПДВ за накладною № 34 від 15 жовтня 2012 року;
- саджанці лохини (Блюкроп) у кількості 15 000 шт. на загальну суму 840 000,00 грн згідно з накладною № 35 від 22 жовтня 2012 року.
20.4. Зігдно п. 5.3. Договору купівлі-продажу, судом встановлено, що покупець зобов'язаний був здійснити розрахунки за Договором у термін 730 днів з дати постачання товарів, а саме:
- на суму 1 806 000,00 грн - до 15 жовтня 2014 року включно;
- на суму 840 000,00 грн - до 22 жовтня 2014 включно.
20.5. Оскільки боржник своєчасно та в повному обсязі не провів розрахунки, у ПП "УБ-Коменс" обліковується заборгованість на суму 2 646 000,00 грн.
20.6. Між продавцем та покупцем підписано акти звірки взаєморозрахунків станом на 31 грудня 2014 на загальну суму 2 646 000,00 грн, 31 грудня 2016 року на загальну суму 2 646 000,00 грн. та на 31 грудня 2016 року на загальну суму 2 646 000,00 грн.
21. Господарський суд Рівненської області ухвалою від 25.10.2021 у даній справі, відхилив грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинське" до боржника, оскільки дійшов висновку, що господарська операція між ТОВ "Плодорозсадник Глинське" та ПП "УБ-Коменс" за Договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 01/10-12 від 15.10.2012 не спричинила настання реальних правових наслідків, враховуючи, що така операція фактично не відбувалась та має формальний характер.
22. Суд апеляційної інстанції, скасував ухвалу суду першої інстанції в частині відхилення грошових вимог ТОВ "Плодорозсадник Глинське" до боржника (пункт 2 ухвали) та прийняв в цій частині нове рішення про внесення до реєстру вимог кредиторів визнані грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинське" враховуючи наступне:
- сторони відобразили у актах звірки дані свого бухгалтерського обліку щодо здійснених господарських операцій, вказаний акт підписаний уповноваженими особами відповідача. Отже, акти звірки підтверджують визнання даної заборгованості боржником; при цьому апеляційний суд вважає, що акт звірки розрахунків, в розумінні ст.ст. 13, 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у заяві, приймаючи до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20.
- в матеріалах справи відсутні докази недійсності правочинів, на підставі яких виникли грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинське", а відтак діє встановлена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину;
- грошові вимоги ТОВ "Плодорозсадник Глинське" до боржника ПП "УБ-Коменс" заявлено правомірно, оскільки заявником було надано докази, що господарська операція відбулась, а саме: Договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №01/10-12 від 15.10.2012, Специфікації №1 та №2 до даного Договору, в яких сторонами узгоджено асортимент товару, накладні на відпуск (поставку) товару № 34 від 15.10.2012 та № 35 від 22.10.2021;
- перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок основного боргу, інфляційних витрат, 3% річних, пені, колегія суддів дійшла висновку, що останній є арифметично вірним та підлягає задоволенню повністю;
- підписання сторонами актів звірки, у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України, є дією яка свідчить про визнання відповідачем боргу, а відтак, має місце переривання строку позовної давності, оскільки матеріали справи містять усі необхідні первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості, зафіксований сторонами у акті звірки. При цьому, чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання відповідачем акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання такого боргу. Подібний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 09.07.2019 у справі №903/849/17.
- та обставина, що акти звірки підписано заінтересованою особою - ОСОБА_1 не підпадає під ознаки особи заінтересованої стосовно боржника, оскільки кредитор, засновником з часткою у статутному фонді якого є директор боржника, не визначений приписами статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства як заінтересована особа стосовно боржника.
23. Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
24. Як встановлено судами попередніх інстанції, на підтвердження того, що господарська операція відбулась, заявником було подано суду: Договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 15.10.2012 №01/10-12, Специфікації №1 та №2 до даного Договору, в яких сторонами узгоджено асортимент товару, накладні на відпуск (поставку) товару № 34 від 15.10.2012 та № 35 від 22.10.2021; акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2014 на загальну суму 2 646 000,00 грн, 31.12.2016 на загальну суму 2 646 000,00 грн та на 31.12.2016 на загальну суму 2 646 000,00 грн.
25. Верховний Суд зазначає, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
26. Відповідно до приписів частини 3 статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити серед іншого розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені) та виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.
27. З наведених положень частини 3 статті 45 КУзПБ можна зробити висновок про те, що заявник кредиторських вимог сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
28. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
29. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
30. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
31. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та Фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
32. Статтею 11 Закону України "Про бухгалтерській облік та Фінансову звітність в Україні" передбачено обов'язок підприємства складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.
33. Як вірно зазначено судом першої інстанції, акт не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить фактур здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб'єктами господарювання господарських операцій за певним правочином (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у постанові № 910/493/18).
34. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт звірки розрахунків, в розумінні ст.ст. 13, 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у заяві, приймаючи до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20.
35. Колегія суддів касаційної інстанції звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, в яких зазначено, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акта звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
36. Водночас, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з фінансового звіту боржника, баланс останнього станом на 31.12.2014 містив кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги в розмірі 461 000,00 грн. Аналогічна сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги відображалась боржником на початок 2012 року в фінансовому звіті за 2012 рік, тобто баланси заявника та боржника не містять відповідної дебіторської та кредиторської заборгованості на заявлену суму вимог.
37. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з фінансового звіту ТОВ "Плодорозсадник "Глинське", баланс останнього у 2012 році не містив біологічних активів у розмірі 2 646 000,00 грн.
38. Водночас, як встановлено судом першої інстанції, ні боржник ні кредитор не надав будь-яких пояснень чи спростувань вищевказаним обставинам.
39. Також, колегія суддів касаційного суду не погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 (директор боржника) не підпадає під ознаки особи заінтересованої особи стосовно боржника, оскільки директор боржника є засновником з часткою (51 %) у статутному фонді кредитора ТОВ "Плодорозсадник "Глинське", що на думку колегії касаційного суду є довільним тлумаченням ст. 1 КУзПБ судом апеляційної інстанції. Відтак, викликає обґрунтовані сумніви у відсутності заінтересованості директора боржника у даних правовідносинах.
40. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
41. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
42. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).
43. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарська операція між ТОВ "Плодорозсадник Глинське" та ПП "УБ-Коменс" згідно Договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 01/10-12 від 15.10.2012 року не спричинила настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що ТОВ "Плодорозсадник Глинське" не долучив до заяви про визнання грошових вимог первинних документів, які б підтверджували здійснення такої господарської операції, за наслідком якої у боржника виникла заборгованість перед ТОВ "Плодорозсадник Глинське".
44. Отже, рішення суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості та ухвалене з порушенням вимог статті 86 ГПК України щодо оцінки належності доказів якими повинна підтверджуватись заборгованість, на підставі якої у ТОВ "Плодорозсадник Глинське" як кредитора виникли грошові вимоги до ПП "УБ-Коменс" як боржника. Відтак, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законну ухвалу суду першої інстанції про відхилення грошових вимог ТОВ "Плодорозсадник Глинське" до боржника.
45. За приписами пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
46. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
47. Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 918/869/20 задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 918/869/20 скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.10.2021 у справі № 918/869/20 щодо розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник Глинське" залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
С. В. Жуков