"17" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/421/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту” (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376) до Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689)
про стягнення заборгованості за договором № 15-П-БДФ-17 від 01.05.2017 в розмірі 146 716,21 грн., з якої 35 375,19 грн. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 111 341,02 грн. - інфляційні втрати
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Суть спору:
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Одеської області в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту» (далі - Позивач) із позовом до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 15-П-БДФ-17 від 01.05.2017 в розмірі 146 716,21 грн., з якої 35 375,19 грн. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 111 341,02 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 173, 193, 218 Господарського кодексу України, обґрунтуванні невиконанням Відповідачем у повному обсязі зобов'язань за укладеним між сторонами договором від 01.05.2017 № 15-П-БДФ-17 в частині погашення заборгованості, наявність якої було встановлено та стягнуто з відповідача на користь позивача відповідно до судових рішень Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 у справі №916/1771/18 та від 05.07.2021 у справі №916/540/21, що набрали законної сили.
12.05.2022 на офіційну електрону пошту Відповідача було направлено ухвалу Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 23.02.2022.
25.05.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 24.05.2022 № 180/67/08-30 (вх. № 8837/22) в якому Відповідач просить суд розмір штрафних санкцій, розрахованих Позивачем в частині стягнення інфляційних втрат, пені та 3 % річних зменшити на 90 %.
01.06.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 30.05.2022 № 307-12-01-09/Вих (вх. № 9394/22).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
01.05.2017 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (підприємство) був укладений договір № 15-П-БДФ-17, згідно з п.1.1 якого адміністрація забезпечує, а підприємство на умовах договору сплачує послуги водопостачання, водовідведення та електропостачання за допомогою мереж та засобів адміністрації, та компенсує витрати адміністрації на утримання мереж. Вартість послуг та розміри компенсації визначені у Додатку № 1 до договору.
Відповідно до п.7.1 договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2017 включно.
Додатком №1 до договору сторонами погоджений перелік послуг, що надаються БДФ ДП “АМПУ” та встановлена загальна вартість послуг у місяць в розмірі 66 350,00 грн.
Додатковими угодами від 14.07.2017 та від 29.12.2017 сторонами було внесено зміни до договору в частині юридичних адрес та реквізитів сторін, а також внесено зміни до переліку послуг, що надаються на підставі договору, не змінюючи при цьому загальну вартість послуг.
Додатковою угодою від 21.11.2017 сторонами внесено зміни до п. 7.1 договору та продовжено строк дії договору до 31.12.2018 включно.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою від 15.08.2018 №12-09-11-1464/18 про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуг у період травень 2017 року - червень 2018 року, загальний розмір якої становив 2 236 357,95 грн. Окрім основного боргу у зазначеній сумі позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 133 056,54 грн. пені, 39 472,14 грн. 3% річних та 91 486,15 грн. інфляційних втрат. Розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат позивачем було здійснено станом на 15.08.2018. За результатом вирішення спору між сторонами Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення від 22.11.2018 у справі № 916/1771/18, яким суд, встановивши обставину наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 2 236 357,95 грн. та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги позивача задовольнив в повному обсязі.
На примусове виконання рішення суду у справі № 916/1771/18 господарським судом 27.12.2018 було видано відповідний наказ.
В рахунок погашення заборгованості, стягнутої судом за результатом вирішення спору у справі № 916/1771/18, відповідач 12.04.2019 сплатив на користь позивача кошти в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням № 141. Як встановлено судом з пояснень позивача та здійсненого останнім розрахунку, кошти в розмірі 10000,00 грн. відповідачем були сплачені в рахунок погашення суми основного боргу.
Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем у період липень 2018 - грудень 2018 послуг за договором, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою від 25.02.2021 №227/12-01-09/Вих про стягнення з відповідача заборгованості за вказаний період, загальний розмір якої становить 826 110,44 грн. Окрім основного боргу у зазначеній сумі позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 56 937,32 грн. 3% річних та 106 573,72 грн. інфляційних втрат. Розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат позивачем було здійснено за період з 27.08.2018 по 25.02.2021. За результатом вирішення спору між сторонами Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення від 05.07.2021 у справі № 916/540/21, яким суд, встановивши обставину наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 826 110,44 грн. та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги позивача задовольнив в повному обсязі.
На примусове виконання рішення суду у справі № 916/540/21 господарським судом 05.08.2021 було видано відповідний наказ.
На підтвердження здійснення відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості, стягнутої судом за результатом вирішення спору у справі № 916/540/21, матеріали справи жодного доказу не містять.
Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем у період липень 2018 - грудень 2018 послуг за договором, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою від 27.09.2021 № 955/12-01-09/Вих про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за період з 16.08.2018 по 27.09.2021, загальний розмір якої становить 773 677,27 грн. За результатом вирішення спору між сторонами Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення від 15.11.2021 у справі № 916/2949/21, яким суд, встановивши обставину наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в загальному розмірі 708 124,55 грн. та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги позивача задовольнив частково.
На примусове виконання рішення суду у справі № 916/2949/21 господарським судом 14.12.2021 було видано відповідний наказ.
На підтвердження здійснення відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості, стягнутої судом за результатом вирішення спору у справі № 916/2949/21, матеріали справи жодного доказу не містять.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не сплачена в повному обсязі заборгованість за договором, яка встановлена та стягнута судовим рішенням у справі № 916/1771/18, позивач на цю заборгованість нарахував та заявив до стягнення з відповідача в межах цієї справи 3% річних в розмірі 35 375,19 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 111 341,02 грн. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено за загальний період з 28.09.2021 по 15.02.2022.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 3 % річних у зв'язку із невиконанням умов Договору від 01.05.2017 № 15-П-БДФ-17 щодо оплати суми боргу в розмірі 3 052 468,39 грн. за періоди з 28.09.2021 по 15.02.2022, складають суму в розмірі 35 375,19 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.
Судом встановлено, що інфляційні втрати у зв'язку невиконанням умов Договору від 01.05.2017 № 15-П-БДФ-17 щодо оплати суми боргу в розмірі 3 052 468,39 грн. за періоди з 28.09.2021 по 15.02.2022, складають суму в розмірі 111 341,02 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Клопотання Відповідача викладене у Відзиві (вх. № 8837/22 від 25.05.2022) про зменшення інфляційних втрат, пені та 3 % річних, обґрунтоване тим, що на даний час ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» має значну кредиторську заборгованість в тому числі заборгованість по заробітній платі у розмірі 20 191 285,91 грн., загальна кредиторська заборгованість складає більше 100 млн гривень.
Також Відповідач зазначає, що вся незначна дохідна частина спрямовується в першу чергу на погашення заборгованості по заробітній платі, тому сплачувати такі штрафні санкції Відповідач фінансово неспроможний.
На думку Відповідача, накладення додаткових штрафних санкцій у розмірі, визначеному Позивачем, не сприятиме можливості погашення наявної заборгованості Відповідача перед Позивачем.
Суд враховує незадовільний фінансовий стан Відповідача, що підтверджується Реєстром підприємств, організацій, що мають заборгованість із заробітної плати у Одеській області на 14.02.2022, відповідно до якого підприємство має заборгованість в розмірі 20 191 285,91 грн.
Враховуючи наведене, а також відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу, і захист його майнового права та інтересу, як кредитора, шляхом компенсації інфляційних втрат, суд вважає за можливе зменшити суму 3 % річних до 17 687,59 грн.
На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 17 687,59 грн. - 3 % річних та 111 341,02 грн. - інфляційних втрат.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру 3 % річних покладається на Відповідача без врахування зменшення такого розміру.
Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, частиною другою статті 625, статтею 629 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту” (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376) 17 687,59 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 59 коп.) - 3 % річних, 111 341,02 грн. (сто одинадцять тисяч триста сорок одна гривня 02 коп.) - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).
3. Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" в частині стягнення 3 % річних в розмірі 17 687,59 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено в нарадчій кімнаті 17 червня 2022 р.
Суддя Ю.А. Шаратов