ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2022Справа № 910/2828/22
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»
про стягнення 102 606, 12 грн,
Суддя Я.А. Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 102 606, 12 грн, з яких: 86 813, 84 грн основний борг, 4 783, 65 грн 3% річних та 11 008, 63 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 525, 526, 610, 612, 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 216, 230-232 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року включно за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18/1Г, площею - 164, 4 кв. м. (особовий рахунок 320682-0101).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2022 відкрито провадження в справі № 910/2828/22, відмовлено задоволені клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
28.04.2022 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зокрема, зазначає, що позивач не надав належних доказів здійснення теплопостачання за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18/1Г, в корінцях наряду споживачем зазначено саме КП «Центр ОС Шевченківського району», а не відповідача. Також вказує на те, що останній не є споживачем послуги з теплопостачання за вказаною адресою, оскільки надання послуг теплопостачання може відбуватись винятково на договірних засадах, а договір між відповідачем та позивачем не укладався.
17.15.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
03.06.2022 від представника відповідача надійшли заперечення, в яких останній просить залишити відповідь на відзив без розгляду, так як вона подана з пропущенням встановленого строку на її подання.
Приписами частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), зокрема, встановлено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Відзив був отриманий позивачем 27.04.2022, що підтверджується трекінком поштового відправлення № 0405046254899.
Відтак, останній день строку для подання відповіді на відзив є саме 02.05.2022.
До господарського суду надійшла відповідь на відзив, яка здана до відділення поштового зв'язку 13.05.2022, тобто після закінчення строку встановленого судом для її подання.
Положеннями частини 2 статті 118 ГПК України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що відповідь на відзив подана позивачем до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку та приймаючи до уваги відсутність клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив або поновлення пропущеного строку на подання такої відповіді на відзив, суд залишає подану позивачем відповідь на відзив без розгляду в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Враховуючи викладені вище обставини, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з п. 2.2.1 цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18/1Г.
Рішенням Київської міської ради (ІІ сесія VІІ скликання) від 09.10.2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Також означеним рішенням інші комунальні підприємства вказаного району зобов'язано передати позивачу житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться в них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014 року.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 року № 801, господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків (у тому числі житловий будинок на вулиці Прорізна 18/1Г), здійснює Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
Відповідачем не заперечується факт закріплення за ним на праві господарського відання нежилого приміщення загальною площею 164, 4 кв. м. у будинку 18/1Г по вулиці Прорізна в місті Києві, тому у відповідності до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" останній є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.
Позивач зазначає, що ним 22.01.2021 на адресу відповідача направлено проект договору на постачання теплової енергії № 320682-0101 від 14.01.2021, проте останній договір не підписав та відповіді не надав.
За адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18/1Г, відповідно до корінця наряду №125 від жовтня 2018 було включено опалення, а згідно корінця наряду №156 від квітня 2019 опалення відключено, відповідно до корінця наряду №125 від жовтня 2019 було включено опалення, а згідно корінця наряду №127 від квітня 2019 опалення відключено та відповідно до корінця наряду №130 від жовтня 2020 було включено опалення, а згідно корінця наряду №125 від квітня 2021 опалення відключено.
Приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18/1Г, площею - 164, 4 кв. м. є невід'ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі здійснюється за особовим рахунком 320682-0101.
Відповідачем за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року було спожито теплову енергію на суму загальну суму 86 813, 84 грн, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) а. с. 18 - 39) та довідкою про нарахування за теплову енергію.
У зв'язку з тим, що утворилась заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію, позивачем 17.11.2021 направлено відповідачу вимогу щодо сплати заборгованості разом з рахунками за періоди, яка отримана останнім 22.11.2021, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0103278899580.
Як вказує позивач, відповідач відповіді на вимогу не надав та заборгованість не оплатив.
Спір у даній справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року в будинку № 18/1Г по вулиці Прорізна, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в сумі 86 813, 84 грн.
Як установлено судом, спірні відносини (з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року) між сторонами регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV), яким визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами (втратив чинність з 01.05.2019), а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189-VІІІ), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.
Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Так само, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Разом з тим відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №922/4239/16 від 21.08.2019 та в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі № 904/6293/17).
Отже, підставою для виникнення в споживача зобов'язань з оплати послуг з теплопостачання без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ).
Також відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (які були чинні на момент виникнення правовідносин (далі - Правила)), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18/1Г, (особовий рахунок 320682-0101 ) у сумі 86 813, 84 грн, що підтверджується копіями акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, облікових карток, відомостями обліку спожитої теплової енергії, актом прийняття теплового вузла обліку, корінців нарядів на включення та відключення будинку у період опалювального сезону за вказаний період.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (абз.1 п.20 цих Правил).
У разі відсутності в квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв метр (куб.метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим (п.21 вищенаведених Правил).
Приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18/1Г, площею - 164, 4 кв. м. є невід'ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі здійснюється за особовим рахунком 320682-0101.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність у матеріалах справи належних доказів наявності заборгованості з оплати спожитої теплової енергії, яка заявлена до стягнення.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що за приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Суд звертає увагу відповідача на те, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню. Тобто, означене вказує на те, що будь-яке заперечення сторони в справі повинно бути доказово обґрунтоване.
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості позивачем подано суду: акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, облікові картки, відомості обліку спожитої теплової енергії, акт прийняття теплового вузла обліку, корінці нарядів на включення та відключення будинку в період опалювального сезону.
Суд зазначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, в контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).
Посилання відповідача, щодо того, що корінці наряду є неналежними доказами, так як в них вказано споживачем ЖЕК-1002 КП «Центр ОС Шевченківського р-ну», судом до уваги не беруться з огляду на таке.
Як вказано вище на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються.
Зазначений в корінцях нарядів споживач ЖЕК-1002 КП «Центр ОС Шевченківського р-ну» являється обслуговуючою організацією, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за адресою м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18/1Г, саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно ЖЕК-1002 КП «Центр ОС Шевченківського р-ну».
Пунктом 12 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідно до п.24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж станом на момент надання послуг була встановлена Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019.
Відповідач не надав доказів відключення централізованого опалення у нежилих приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18/1Г у спірний період в встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними особами.
Отже, враховуючи, що доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 86 813, 84 грн матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 01.11.2018 по 30.11.2021 3% річних у сумі 4 783, 65 грн та 11 008, 63 грн інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по листопад 2021 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
З огляду на те, що в спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).
Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 4 783, 65 грн за загальний період з 01.11.2018 по 30.11.2021, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки, як зазначено вище судом, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, отже, початком періоду нарахування 3 % річних є 21.11.2018, тому судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за несвоєчасну сплату спожитих послуг за загальний період з 21.11.2018 по 30.11.2021, враховуючи вихідні дні, а саме наступним чином:
Місяць Нараховано (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування 3 % річних3 % річних (грн)
Жовтень 20181 522,66
Листопад 20185 346,651 522,6621.11.2018 - 20.12.20183,75
Грудень 20187 079,086 869,3121.12.2018 - 21.01.201918,07
Січень 20196 889,0813 948,3922.01.2019 - 20.02.201934,39
Лютий 20194 730,4420 837,4721.02.2019 - 20.03.201947,95
Березень 20195 423, 2725 567,9121.03.2019 - 22.04.201969,35
Квітень 20191 113,4230 991,1823.04.2019 - 20.05.201971,32
Листопад 20195 589,0432 104,6021.05.2019 - 20.12.2019564,69
Грудень 20194 562,6337 693,6421.12.2019 - 20.01.202095,87
Січень 20204 783,1242 256,2721.01.2020 - 20.02.2020107,37
Лютий 20204 097,2847 039,3921.02.2020 - 20.03.2020111,81
Березень 20204 033,9651 136,6721.03.2020 - 20.04.2020129,94
Квітень 2020604,1955 170,6321.04.2020 - 20.05.2020135,67
Жовтень 20201 966,5455 774,8221.05.2020 - 20.11.2020841,19
Листопад 20204 213,9857 741,3621.11.2020 - 21.12.2020146,72
Грудень 20204 354,3761 955,3422.12.2020 - 20.01.2021152,63
Січень 20216 190,6366 309,7121.01.2021 - 22.02.2021179,85
Лютий 20215 843,3872 500,3423.02.2021 - 22.03.2021166,85
Березень 20215 216,3478 343,7223.03.2021 - 20.04.2021186,74
Квітень 20211 495, 6083 560,0621.04.2021 - 20.05.2021206,04
Серпень 2021980,0385 055,66 21.05.2021 - 20.09.2021859,88
Жовтень 2021778,1586 035, 6921.09.2021 - 22.11.2021445,50
86 813, 8423.11.2021 - 30.11.202157,08
Всього:4 632,66
За розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період 21.11.2019 по 30.11.2021 становить 4 632, 66 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 11 008, 63 грн за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, тому останнім невірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат, так як за неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується, отже початком нарахування інфляційних втрат є грудень 2018 року.
Судом здійснено власний перерахунок інфляційних втрат за загальний період з грудня 2018 року по листопад 2021 року, а саме:
Місяць Нараховано (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування інфляціїІнфляція (грн)
Жовтень 20181 522,66
Листопад 20185 346,651 522,66Грудень 201812,18
Грудень 20187 079,086 869,31Січень 201968,69
Січень 20196 889,0813 948,39Лютий 201969,74
Лютий 20194 730,4420 837,47Березень 2019187,54
Березень 20195 423, 2725 567,91Квітень 2019255,68
Квітень 20191 113,4230 991,18Травень 2019216,94
Листопад 20195 589,0432 104,60Червень - Грудень 2019-34,86
Грудень 20194 562,6337 693,64Січень 202075,39
Січень 20204 783,1242 256,27Лютий 2020-126,77
Лютий 20204 097,2847 039,39Березень 2020376,32
Березень 20204 033,9651 136,67Квітень 2020409,09
Квітень 2020604,1955 170,63Травень 2020165,51
Жовтень 20201 966,5455 774,82Червень - Листопад 20201 231,07
Листопад 20204 213,9857 741,36Грудень 2020519,67
Грудень 20204 354,3761 955,34Січень 2021805,42
Січень 20216 190,6366 309,71Лютий 2021663,10
Лютий 20215 843,3872 500,34Березень 20211 232,51
Березень 20215 216,3478 343,72Квітень 2021548,41
Квітень 20211 495, 6083 560,06Травень 20211 086,28
Серпень 2021980,0385 055,66 Червень - Вересень 20211 106,40
Жовтень 2021778,1586 035, 69Жовтень - Листопад 20211 468,80
Всього:10 337,11
За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з грудня 2018 року по листопад 2021 року становить 10 337,11 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 86 813, 84 грн основного боргу, 4 632, 66 грн 3% річних та 10 337, 11 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 1, ідентифікаційний код 34966254) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 86 813 (вісімдесят шість тисяч вісімсот тринадцять) грн 84 коп основного боргу, 4 632 (чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн 66 коп 3% річних, 10 337 (десять тисяч триста тридцять сім) грн 11 коп. інфляційних втрат та 2 461 (дві тисячі чотириста шістдесят одну) грн 11 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань