ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.02.2022Справа № 910/16995/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех"
бульвар Ромена Ролана, 4-Б, м. Київ, 03162
до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" вул. Артема, 59, м. Київ, 04053
про зобов'язання вчинити дії
За участі представників учасників справи згідно протоколу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" (далі-відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 призначено розгляд справи №910/16995/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.11.2021.
Протокольною ухвалою суду від 24.11.2021 судом відкладено підготовче засідання на 08.12.2021.
07.12.2021 від Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" надійшов відзив на позовну заяву, в котрому відповідач визнає позовні вимоги.
Відповідно до статті 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Протокольною ухвалою суду від 08.12.2021 судом відкладено підготовче засідання на 12.01.2022.
12.01.2022 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 розгляд справи призначено на 09.02.2022.
Протокольною ухвалою суду від 09.02.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2022.
В судове засідання, призначене на 23.02.2022 представники сторін не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 23.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
11.07.2006 між Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» (Сторона 1, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новатех» (Сторона 2, Позивач) укладений Генеральний договір №11/06 (далі - Генеральний договір), відповідно до умов якого предметом цього договору є дольова (пайова) участь Сторони 1 та Сторони 2 у будівництві житлових комплексів із соціальною та інженерно-транспортною інфраструктурою на земельних ділянках військових містечок м. Києва, надалі по тексту - Об'єкти, з введенням їх в експлуатацію згідно Додаткових договорів (п. 2.1. Генерального договору). Сторони домовились, що за дорученням Позивача Відповідач виступає в якості замовника - забудовника будівництва Об'єктів (п. 2.2. Генерального договору).
Пунктом 2.3. Генерального договору визначено, що з метою реалізації будівництва Об'єктів, Відповідач та Позивач приймають дольову (пайову) участь у будівництві Об'єктів шляхом внесення паїв. Строк дії вищевказаного договору: договір набирає чинності після укладення договору про спільну забудову земельних ділянок між Міністерством оборони України та державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» або після письмової згоди керівництва Міністерства оборони України та діє до повного виконання сторонами визначених договором зобов'язань (п. 8.5. Генерального договору).
14.01.2008 р. між Державним підприємством «Управління капітального будівництва та
інвестицій» (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче
підприємство «Новатех» (Сторона 2) укладено Додатковий договір №11/06/13 про пайову (дольову) участь у будівництві (далі - Додатковий договір). Пунктом п. 2.1. Додаткового договору передбачено, що предметом цього договору є дольова (пайова) участь сторони 1 та сторони 2 у будівництві житлового комплексу на 2 130 квартир із соціальною та інженерно-транспортною інфраструктурою на земельній ділянці військового містечка №167 у м. Києві по вулиці Трутенка, 11 (надалі по тексту - Об'єкт) з введенням його в експлуатацію згідно умов цього договору. У відповідності до п. 2.2. Додаткового договору, сторони домовились, що за дорученням Позивача Відповідач виступає в якості замовника - забудовника будівництва Об'єкту. Відповідно до п. 2.3. Додаткового договору, з метою реалізації будівництва Об'єкту, Відповідач та Позивач приймають дольову (пайову) участь у будівництві Об'єкту шляхом внесення відповідних паїв.
15.12.2015 р. між Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новатех» (Сторона 2) укладено Додаткову угоду №1 Додаткового договору №11/06/13 від 14.01.2008 до Генерального договору №11/06 від 11.07.2006 про пайову (дольову) участь у будівництві (далі - Додаткова угода), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти Додатковий договір №11/06/13 від 14.01.2008 до Генерального договору № 11/06 від про пайову (дольову) участь у будівництві наступним чином, зокрема. Відповідно до умов цього договору сторони зобов'язуються збудувати об'єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: по вул. Онуфрія Трутенка, 9 (вул. Онуфрія Трутенка, 11) у Голосіївському районі міста Києва (надалі - Об'єкт) (п. 2.1. Додаткової угоди). У пункті 2.2. Додаткової угоди сторони погодили, що для реалізації цього договору Відповідач передає, а Позивач приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов'язків, що передаються Позивачу для виконання функцій замовника будівництва об'єкту, визначено цим договором. Фінансування будівництва здійснюється Позивачем.
Джерелом фінансування будівництва об'єкту є кошти Позивача та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних та юридичних осіб Позивач діб виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов'язань перед такими особами (п. 2.4. Додаткової угоди). За змістом п. 3.1. Додаткової угоди, об'єктом забудови є земельна ділянка за адресою: м. Київ. Голосіївський район, по вул. Онуфрія Трутенка. 9 (вул. Онуфрія Трутенка, 11), площею 14,2 га. Відповідач зобов'язується на умовах, визначених дим договором, здійснювати функції землекористувача земельної ділянки - визначену п. 1.1.5 цього договору, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі, здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об'єкт. Право користування земельною ділянкою внаслідок виконання цього договору не переходить до Позивача. Позивач має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог Законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених у рамках того договору (п. 3.2. та п. 3.3. Додаткової угоди).
Відповідно до п.7.1.1 Додаткової угоди, Відповідач отримує у власність частину Об'єкту у вигляді окремих квартир, яка складає 10,2% від загальної площі квартир цього Об'єкту та 10,2% від загальної площі цілих нежитлових прибудованих приміщень Об'єкту за винятком об'єктів соціального призначення після введення його в експлуатацію згідно з Актами розподілу площ цього Об'єкту. З них Міністерство оборони України після ведення Об'єктів в експлуатацію отримує у власність частину Об'єкту у вигляді окремих квартир та нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень Об'єктів (Об'єктах) у розмірі 100% частки, визначеної абзацом першим цього пункту. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на сторони зобов'язань (п. 12.8. Додаткової угоди). Додатковою угодою №2 від 15.12.2015 до Додаткової угоди №1 до Додаткового договору №11/06/13 від 14.01.2008 до Генерального договору №11/06 від 11.07.2006 про пайову (дольову) участь у будівництві сторони внесли зміни до Додаткової угоди №1 виклавши пункт 12.8 Додаткової угоди №1 у наступній редакції: цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 липня 2021 р. у справі №910/5786/19 визнано укладеними, законними (таким, що відповідає вимогам законодавства діючого на час укладення основного та додаткових договорів) та такими, що підлягають виконанню основний договір та додаткові договори (угоди) до нього, зокрема:
- Генеральний договір №11/06 про пайову участь у будівництві по вулиці Онуфрія Трутенка, 9 від 11.07.2006, укладений між Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» та ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Новатех»;
- Додатковий договір від 14.01.2008 №11/06/13 про пайову (дольову) участь у будівництві житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельній ділянці в м. Києві по вул. Онуфрія Трутенка, 9, (вул. Онуфрія Трутенка, 11), укладений між Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» та ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Новатех» на виконання Договору №11/06 від 11.07.2006 р.
- Додаткова угода №1 від 15.12.2015 до Додаткового договору від 14.01.2008 №11/06/13 до договору №11/06 від 11,07.2006р. про пайову (дольову) участь у будівництві на земельній ділянці в м. Києві по вул. Онуфрія Трутенка, 9 (вул. Онуфрія Трутенка, 11), укладений міждержавним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» та ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Новатех».
Вищевказаним судовим рішенням становлено преюдиціальний факт того, що з метою забезпечення житлом військовослужбовців Київського гарнізону наказом Міністерства оборони України від 04.12.2002 р. №2 створено Державне підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» та затверджено його Статут, положеннями п.п. 2.1.,2.2., абзац.4 п.2.2. вказаного Статуту Міністерство оборони України делегувало ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» функції замовника будівництва житла для безквартирних військовослужбовців Київського гарнізону за рахунок залучених внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Міністром оборони України 08.11.2004 р. затверджено Рішення про надання права замовникам капітального будівництва Міністерства оборони України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України у місті Києві, згідно положень вказаного нормативно правового акту за ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» закріплено право здійснювати забудову військового містечка Ms 167, площею 20,24 га. у м. Києві по вулиці Онуфрія Трутенка 9 (Онуфрія Трутенка 11) та військового містечка Ms69 у м. Києві по вулиці Відпочинку 9 А згідно Додаткової угоди №3 від 18.04.2016 р. до Додаткового договору №Ш06/10 від 10.07.2007 р. до Генерального Договору №11/06 від 11.07.2006 р. про пайову (дольову) участь у будівництві. Доказами фактичного виконання вищезазначених делегованих повноважень є Лист Департаменту будівництва Міністерства оборони України від 17.09.2008 р. №223/10/3108, Лист Міністерства оборони України від 16.07.2009р. №220/3119, Лист Міністерства оборони України від 04.07.2005р. №220/2034, зміст останнього засвідчує клопотання Міністра оборони України адресоване Київському міському голові відносно сприяння у прискоренні оформлення земельних ділянок у місті Києві для замовника будівництва - ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» Міністерства оборони України під будівництво житлових комплексів із соціальною та інженерно-транспортною інфраструктурою на територіях визначених земельних ділянок, в т.ч на земельних ділянках військового містечка №l67, площею 20,24 га. у м. Києві по вулиці Онуфрія Трутенка 9 (Онуфрія Трутенка 11) та військового містечка №69 у м. Києві по вулиці Відпочинку 9 А.
На підставі вищезазначених делегованих повноважень ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» укладає з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Новатех» оскаржуваний Генеральний договір про пайову (дольову) участь у будівництві №11/06 від 11 липня 2006 р. та Додатковий договір №11/06/13 від 14.01.2008 р. до Генерального договору№11/06 від 11 липня 2006 р., при цьому, у диспозиції п. 8.5. Генерального договору№ 11/06 від 11 липня 2006 р. щодо строку дії Договору сторонами погоджується відкладала умова в контексти відліку строку набрання його чинності, що сформована у вигляді альтернативного положення, зокрема: «Договір набирає чинності після укладення Договору про спільну забудову земельних ділянок між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» або після письмової згоди керівництва Міністерства оборони України та діє до повного виконання Сторонами визначених Договором зобов'язань». Вищезазначена альтернативна конструкції диспозиції відкладальної умови пов'язує строк набуття чинності оскаржуваного правочину з моменту наявності лише однієї із двох умов, а не двох умов одночасно: наявність Договору про спільну забудову земельних ділянок між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» або наявність письмової згоди керівництва Міністерства оборони України. Вищевказана відкладала умова в контексті укладення договору про спільну забудову земельних ділянок між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» настала з дня набрання чинності Договору про співпрацю у сфері будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей М« 13383/з від 24.11.2008 року, укладеного між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій». Згідно положень п.2.3. Договору №13383/з від 24.11.2008р. Міністерство оборони України уповноважило ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» за рахунок позабюджетних коштів від власного імені укладати цивільно-правові договори (угоди) щодо будівництва житлових будинків на визначених в Додатку №1 до Договору№13383/з від 24.11.2008р. земельних ділянках. На виконання даного положення і був укладений та набув чинності Генеральний договір про пайову (дольову) участь у будівництві №11/06 від 11 липня 2006 р., Додаткова угода №1 від 15.12.2015 р. (в редакції Додаткової угоди №2 від 15.12.2015 р.) до Додаткового договору від 14.01.2008 №11/06/13 до договору №11/06 від 11.07.2006р. про пайову (дольову) участь у будівництві на земельній ділянці в м. Києві по вул. Онуфрія Трутенка, 9 (вул. Онуфрія Трутенка, 11) та Додаткова угода №3 від 18.04.2016 р.( в редакції Додаткової угоди №4 від 18.04.2016 р) до Додаткового договору №11/06/10 від 10.07.2007 р. до Генерального Договору №11/06 від 11.07.2006 р. про пайову (дольову) участь у будівництві на земельній ділянці в м. Києві по вул. Відпочинку 9 А.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 липня 2021 р. по справі № 910/5786/19 встановлено строк делегованих Відповідачу повноважень щодо виконання зобов'язання. Так, положеннями п.п. 4.1., 4.2.,4.3. розділу 4 «Строки та розрахунки» Договору №13383/з від 24.11.2008р. визначено граничний строк до 31.12.2012 р. виконання фактичних будівельних робіт, здійснення платежів та розрахунків, при цьому, зазначено про те, що: «....Орієнтовний строк виконання робіт по кожному Об'єкту встановлюється в окремих правочинах». Так, «строк дії договору» визначений в п.4.1. підлягає тлумаченню виключно в контексті загальних строків виконання будівельних робіт та здійснення загальних розрахунків, а не в контексті строків співпраці щодо забудови земельних ділянок, оскільки в п.6.4. (Розділ б. «Інші умови») Договору №3383/з від 24.11.2008р. сторонами погоджено наступне положення : «Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами визначених Договором зобов'язань». З огляду на вищезазначений пункт 6.4.: Договір №13383/з від 24.11.2008р.набрав чинності 24.11.2008 р., а граничний строк його дії обумовлений строком завершення виконання зобов'язань, себто, у разі якщо сторонами або однією із сторін не виконано умови договору в межах встановлених, погоджених строків виконання, визначені зобов'язання підлягають безумовному виконанню в повному обсязі в межах встановленого у договорі строку дії зобов'язання, вказане положення відповідає ч.7 ст. 180 ГК України: «Строк дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі договору».
Вищенаведені фактичні обставини засвідчують наявність правомірних, законних прав та правосуб'єктність Відповідача щодо фактичного виконання положень п. 4.3.5. Додаткової угоди №1 від 15.12.2015 р. (в редакції Додаткової угоди №2 від 15.12.2015 р.) до Додаткового договору від 14.01.2008 №11/06/13 до Генерального Договору № 11/06 від 11.07.2006 р. про пайову (дольову) участь у будівництві на земельній ділянці в м. Києві по вул. Онуфрія Трутенка, 9 (вул. Онуфрія Трутенка, 11) та п.4.3.5. Додаткової угоди №3 від 18.04.2016 р.( в редакції Додаткової угоди №4 від 18.04.2016 р) до Додаткового договору №11/06/10 від 10.07.2007 р. до Генерального Договору №11/06 від 11.07.2006 р. про пайову (дольову) участь у будівництві на земельній ділянці в м. Києві по вул. Відпочинку 9 А. Так, положеннями п. 4.3.5. Додаткової угоди №1 від 15.12.2015 р. Додаткового договору №11/06/13 від 14.01.2008 р. до Генерального Договору №11/06 від 11.07.2006 р. про пайову (дольову) участь у будівництві від 15 грудня 2015 р. та положеннями п. 4.3.5. Додаткової угоди №3 від 18.04.2016 р. до Додаткового договору №11/06/10 від 10.07.2007 р. передбачено зобов'язання Відповідача наступного змісту: « 4.3.5. Сторони розуміють, що для початку виконання Стороною 2 ТОВ «НВП «Новатех» своїх обов'язків за Договором, Сторона 1 ДП зобов'язана передати Стороні 2 Будівельний майданчик на період будівництва протягом З (трьох) місяців з моменту підписання цієї Додаткової угоди та забезпечити Стороні - 2 можливість вільного, безперервного і безперешкодного доступу на будівельний майданчик з метою виконання умов цього Договору. ...9.1. У випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. ...9.6. Ніякі обставини, окрім передбачених чинним законодавством України, зокрема, форс-мажорних, не звільняють Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором і від відповідальності за їхнє невиконання. Суперечки, що при цьому можуть виникнути, повинні вирішуватись у відповідності з цим Договором в рамках чинного законодавства України..».
Згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Позивач не одноразово звертався до Відповідача з письмовою вимогою щодо виконання Відповідачем положень п. 4.3.5. Додаткової угоди №1 від 15.12.2015 р. (в редакції Додаткової угоди №2 від 15.12.2015 р.) до Додаткового договору від 14.01.2008 №11/06/13 до Генерального Договору№11/06 від 11.07.2006 р та п.4.3.5. Додаткової угоди №3 від 18.04.2016 р.( в редакції Додаткової угоди №4 від 18.04.2016 р) до Додаткового договору №11/06/10 від 10.07.2007 р. до Генерального Договору №11/06 від 11.07.2006 р., однак Відповідач не вживає фактичних заходів щодо їх виконання.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанім є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Статтею 180 ГК України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідне) до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода суб'єкта господарювання та інші учасники господарських відносин згідно зі ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 даної статті перелічено способи захисту цивільних прав та інтересі. Частиною 3 даної статті визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Примусове виконання обов'язку в натурі - це спосіб захисту цивільного права, який випливає із загального принципу належного виконання зобов'язання. Такий спосіб полягає у адресованій особі вимозі вчинити дію. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав. У рішенні від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі. Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 травня 2020 року по справі № 910/9167/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 жовтня 2019 року по справі № 911/2793/18. Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективний, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018у справі № 338/180/17) від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019у справі № 569/17272/15-ц. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Водночас, із матеріалів справи встановлено, що відповідачем позовні вимоги визнаються в повному обсязі, про що ним зроблено заяву про визнання позовних вимог.
Судом встановлено, що заява відповідача про визнання позову від 06.12.2021 підписана адвокатом М.М. Березинською-Постоловською, що діє на підставі довіреності від 01.11.2021, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» також встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відтак, враховуючи, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову, підлягатиме поверненню позивачу з державного бюджету за умови подання ним відповідної заяви.
Решта суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 191, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Державне підприємство «Управління Капітального Будівництва та Інвестицій» (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 32000085; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 59) виконати зобов'язання передбачене пунктом 4.3.5. Додаткової угоди №1 від 15.12.2015 р.(в редакції Додаткової угоди №2 від 15.12.2015 р.) до Додаткового договору від 14.01.2008 №11/06/13 до Генерального Договору №11/06 від 11.07.2006 р. про пайову (дольову) участь у будівництві шляхом передання Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Новатех» (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31237563; адреса місцезнаходження: 03162, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, 4-Б) будівельного майданчика, яким є земельної ділянка площею 20,24 га. у м. Києві по вулиці Онуфрія Трутенка 9 (Онуфрія Трутенка 11) на період будівництва та забезпечити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково- Виробниче Підприємство «Новатех» (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31237563; адреса місцезнаходження: 03162, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, 4-Б) можливість вільного, безперервного і безперешкодного доступу на вказаний будівельний майданчик з метою виконання умов Додаткової угоди №1 від 15.12.2015 р.(в редакції Додаткової угоди №2 від 15.12.2015 р.) до Додаткового договору від 14.01.2008 №11/06/13 до Генерального Договору№11/06 від 11.07.2006 р. про пайову (дольову) участь у будівництві.
3. Зобов'язати Державне підприємство «Управління Капітального Будівництва та Інвестицій» (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 32000085; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 59) виконати зобов'язання передбачене пунктом 4.3.5. Додаткової угоди №3 від 18.04.2016 р. (в редакції Додаткової угоди №4 від 18.04.2016 р) до Додаткового договору №11/06/10 від 10.07.2007 р. до Генерального Договору №11/06 від 11.07.2006 р. про пайову (дольову) участь у будівництві шляхом передання Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Новатех» (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31237563; адреса місцезнаходження: 03162, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, 4-Б) будівельного майданчика, яким є земельної ділянка площею 37,7 га у м. Києві по вулиці Відпочинку 9 А на період будівництва та забезпечити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Новатех» (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31237563; адреса місцезнаходження: 03162, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, 4-Б) можливість вільного, безперервного і безперешкодного доступу на вказаний будівельний майданчик з метою виконання умов Додаткової угоди №3 від 18.04.2016 р. (в редакції Додаткової угоди №4 від 18.04.2016 р) до Додаткового договору №11/06/10 від 10.07.2007 р. до Генерального Договору №11/06 від 11.07.2006 р. про пайову (дольову) участь у будівництві.
4. Стягнути з Державного підприємства «Управління Капітального Будівництва та Інвестицій» (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 32000085; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- Виробниче Підприємство «Новатех» (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31237563; адреса місцезнаходження: 03162, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, 4-Б) суму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Підприємство «Новатех» (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31237563; адреса місцезнаходження: 03162, м. Київ, бульвар Ромена Ролана, 4-Б) з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн., сплаченого на підставі квитанції №N1H6J5098M.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 17.06.2022
Суддя М.О. Лиськов