Провадження № 22-ц/803/3427/22 Справа № 176/907/21 Суддя у 1-й інстанції - Кучма В. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
14 червня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.
за участю секретаря - Заворотного К.Я.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційними скаргами
Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”,
ОСОБА_1 ,
на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що знаходився у трудових відносинах з Державним підприємством “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” в період з 11 грудня 2006 року по 06 червня 2018 року. За час роботи на даному підприємстві ОСОБА_1 отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких він працював. Тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм, недосконалість технологічних процесів, вимушена робоча поза сприяли розвитку професійних захворювань. Приймаючи до уваги незадовільний стан здоров'я позивача, який проявляється в постійних болях в шийному і п/кр від хребта з іррадіацією в ліву ногу, постійному болю та обмеженні руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі та онімінні рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук та холоді, слабкості, задишці, кашлю, головному болі та запамороченнях, зниженні слуху тощо. Вказані проблеми зі здоров'ям позивача створювали та продовжують створювати для нього потребу в постійному лікуванні та медичному нагляді, у зв'язку з чим в грудні 2018 року було проведено розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за результатами якого складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4.
За результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено зв'язок між захворюванням позивача та його роботою в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» та зроблено висновок, що причинами виникнення в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) стала робота в умовах шкідливої дії: запиленості повітря робочої зони (концентрації пилу) у тому числі вміст вільного двоокису кремнію: середній - 2,4 мг/м3, максимальний 2,5 мг/м3 (при нормі 2,0 мг/м3); підвищені та зниженні температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони: + 15,5?C (при нормі +17…+26?С); рівень вологості повітря: вологість 96% (при нормі 60-95%), рухомість менше 0,3 м/с (при нормі 0,3-2,0 м/с); рівень вібрації: загальна технологічна 109 дБ( при нормі 92 дБ), локальна 117 дБ (при нормі 112 дБ); рівень шуму 95-107 дБ (при нормі 80 дБА); рівень фізичного перенавантаження, а саме: час перебування в незручній та вимушеній робочій позі, кількість вимушених (більше 30о) нахилів корпусу відносяться до ІІІ та умовами праці ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу.
П.16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК». Так, комісією було встановлено, що постійний вплив шкідливих факторів на здоровя позивача півд. Час виконання ним робочих обов'язків призвів до виникнення в позивача професійного хронічного захворювання. Після чого позивач пройшовши 02 січня 2019 року первинний огляд в МСЕК за результатами якого йому вперше було встановлено 60% втрати працездатності, після чого 21 січня 2020 після чергового огляду позивачеві повторно було встановлено 60% втрати працездатності, що фактично підтверджує сталий розвиток захворювання позивача, вищевказане підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги МСЕК.
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, втрачено фінансову стабільність для нього самого та для його сімї, оскільки відновити стан здоровя до задовільного неможливо.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Розмір моральної шкоди відповідач визначив у 360 000,00 грн. на рівні 60 мінімальних заробітних плат.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 120 000 грн. без урахування податку та обов'язкових платежів. В іншій частині вимог відмовлено. Також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1200,00 грн. /а.с. 130-136/.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 та ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулися з апеляційними скаргами, в якій ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції та збільшити розмір стягнення моральної шкоди з 120 000 грн. до 360 000 грн. без утримання податків та зборів, посилаючись на доведеність позивачем характеру отриманої втрати професійної працездатності, що становить 60%, необхідність тривалого лікування, у зв'язку із чим йому присвоєна ІІІ група інвалідності, а ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог та зменшити розмір моральної шкоди з 120 000 грн. до 60 000 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не встановлення вини відповідача у завданні шкоди позивачеві, а як наслідок і недоведеність позивачем винних дій по відношенню до здоров'я позивача. Крім того, зазначив про перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішень суду, у зв'язку із нестабільною фінансовою ситуацією на підприємстві, внаслідок чого окрему підрозділи ДП перебували в режимі простою в період з листопада до середини грудня 2021 року.
Сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, та відзивів на апеляційні скарги не подавали, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” задовольнити частково, рішення суду - змінити, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім'я позивача - ОСОБА_1 , він працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК», яка є структурним підрозділом ДП «СхідГЗК». За весь час роботи у відповідача, він займав різні посади, зокрема працевлаштовувався на посаду підземного гірника 4-го розряду, з повним робочим днем у підземних умовах, з 01 червня 2007 року його було переведено учнем гірника очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах та вже з 12 жовтня 2007 року позивач працював підземним гірником 6го розряду очисного забою зайнятий повний робочий день на підземних роботах, з 27 липня 2009 року був переведений на посаду підземного гірника 7го розряду очисного забою, зайнятий повний робочий день у підземних умовах праці та на даній посаді позивач працював до моменту свого звільнення з підприємства відповідача (а.с.9-10).
Актом Форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 грудня 2018 року було встановлено, що діагноз ОСОБА_1 - вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрацій з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим та м'язові-тонічним синдромами, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей. Нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). Професійне захворювання виникло за таких обставин Робота в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП СхідГЗК. Причина виникнення професійного захворювання: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст вільного двоокису кремнію: середній - 2,4 мг/м3, максимальний - 2,5 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3, підвищені та знижені температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони : + 15,5?C (при нормі +17…+26?С); рівень вологості повітря: вологість 96% (при нормі 60-95%), рухомість менше 0,3 м/с (при нормі 0,3-2,0 м/с); рівень вібрації: загальна технологічна 109 дБ( при нормі 92 дБ), локальна 117 дБ (при нормі 112 дБ); рівень шуму 95-107 дБ (при нормі 80 дБА); рівень фізичного перенавантаження, а саме: час перебування в незручній та вимушеній робочій позі, кількість вимушених (більше 30?) нахилів корпусу відносяться до ІІІ та умовами праці ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. (а.с.11-13)
Відповідно до окремої думки до Аку розслідування хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 від 18.12.2018 року за підписом юрисконсульта юридичної служби ДП «СхідГЗК», який вважає, що Управління Держпраці у Кіровоградській області перевищує повноваженя з видання наказу про створення комісії для розслідування причин виникнення професійного захворювання, головування у роботі комісії та затвердження актів розслідування причин виникнення профзахворювання, оскільки відповідні зміни до нормативно-правових документів не внесено, а іншими актами Кабінету Міністрів України повноваження щодо проведення розслідування обставин та причин виникнення хронічних професійних захворювань Управлінню держпраці не надано.(а.с15)
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український Науково-Дослідний Інститут Промислової медицини» про навність професійного характеру захворювання від 13.11.2018 року Протокол №1624 ОСОБА_1 встановлено професійного характеру захворювання з діагнозом вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрацій з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією (L4, L5, S1, C, C7) з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). (а.с.18-19)
Відповідно до виписки-епікрізу №4488/977 із медичної карти, стаціонарного хворого ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №19» МОЗ України від 07 лютого 2018 року позивачу ОСОБА_1 встановлено анологічний попередньому діагноз. (а.с.20)
Відповідно до довідкок до актів огляду МСЕК від 02.01.2019 року №173234 та від21.01.2020 року №565963 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 28.12.2018 року з причин професійного захворювання, а також протипоказане фізичне навантаження в умовах дії вібрації, вимушеної робочої пози, пилу, шуму. (а.с.16,17)
Довідками від 08.01.2019 року та від 21.01.2020 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% з 28.12.2018 року по причині професійного захворювання та визначено потребу у медичній та соціальній допомозі, а саме: медикаментозне лікування, лікування в ЛЗП, сан лікування за термінами 1 раз на три роки. (а.с.16, 17)
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження його здоров'я і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах праці, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної школи. Але вважає, що суд помилково вказав, що ця сума стягується без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до статті 4 Закону України “Про охорону праці” державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання, враховуючи те, що відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
Відповідно до ст. 1 Гірничого закону України, до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).
Згідно з ст. 38 Гірничого закону України, до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров'я, в результаті професійних захворювань, суд апеляційної інстанції враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили з врахуванням того, що позивачу висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 60 % та приймаючи до уваги, що позивач працював в шкідливих умовах праці 12 років, виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, колегія вважає за необхідне залишити визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в 120 000 грн. без змін.
Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, суд першої інстанції дійшов не правильного висновку, що розмір моральної шкоди необхідно стягнути без урахування утримання з нього обов'язкових податків і зборів, оскільки визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у 120 000 грн., перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня звітного (податкового) року, тобто на 01 січня 2021 року, який визначений у 6 000 грн., а тому підлягає оподаткуванню.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для збільшення розміру стягнутої моральної школи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, оскільки саме такий розмір шкоди і заявлявся позивачем у позовних вимог, що розглянуто судом першої інстанції та вірно надано правову оцінку. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” слід задовольнити частково; апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Мотуза Олександра Володимировича - залишити без задоволення, а другий абзац рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року викласти в наступній редакції:
Стягнути з Дерджавного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (код ЄДРПОУ 14309787, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул.Горького, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманням професійним захворюванням - 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року - залишити без змін.
керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Другий абзац резолютивної частини рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року викласти в наступній редакції:
Стягнути з Дерджавного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (код ЄДРПОУ 14309787, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул.Горького, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманням професійним захворюванням - 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров