Провадження № 22-ц/803/2301/22 Справа № 185/88/21 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
15 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Паромової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “КБ “Надра” з ринку, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп”, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ “КБ “Надра” в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “КБ “Надра” з ринку, ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп”, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
В обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 20 травня 2008 року між нею та ВАТ “КБ “Надра” був укладений кредитний договір №810047/ФЛ, згідно умов якого вона отримала кредит у розмірі 38036 доларів США строком до 12 травня 2028 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 травня 2008 року був укладений договір іпотеки № 810047/ФЛ-3, за яким вона передала в іпотеку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Також з метою належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором були укладені договори поруки між ВАТ “КБ “Надра” та поручителями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Станом на 05 червня 2015 року виникла заборгованість позичальника за кредитним договором у розмірі 70 205,41 доларів США та 331 482 грн. 08 коп. 27 жовтня 2015 року рішенням суду у цивільній справі №185/7334/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначену суму заборгованості. Рішення набрало законної сили 07 листопада 2015 року. 24 квітня 2020 року між ПАТ “КБ “Надра” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “КБ “Надра” Білої І.В. та ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” був укладений договір №GL3N216953 про відступлення прав вимоги, згідно якого банк відступає новому кредитору права вимоги за кредитним та іпотечним договорами. За умовами кредитного договору позивач отримала кредит у доларах США, загальна площа предмета іпотеки не перевищує 250 кв.м, житловий будинок переданий в іпотеку у забезпечення виконання обов'язків за кредитним договором в іноземній валюті, вона постійно проживає в цьому будинку. Тому зміст договору № GL3N216953 про відступлення прав вимоги в частині відступлення прав вимоги за договором іпотеки №810047/ФЛ-3 суперечить Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”. Звернувшись до суду з вимогою про дострокове повернення несплачених сум кредиту банк в односторонньому порядку змінив строк дії кредитного договору з 12 травня 2028 року на липень 2015 року, таким чином ПАТ КБ “Надра” має право вимоги не за кредитним договором, а за рішенням суду від 27 жовтня 2015 року, тому за договором відступлення прав вимоги ПАТ “КБ “Надра” відступив ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” право вимоги не за кредитним договором, а за рішенням суду. Виконавчий документ на виконання рішення суду від 27 жовтня 2015 року до 24 квітня 2020 року не був пред'явлений до виконання, тому ПАТ “КБ “Надра”, який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання і в судовому порядку не поновив цей строк, на час укладення договору про відступлення прав вимоги не мав права пред'явити виконавчий лист за рішенням суду до виконання. Тому, банк не міг відступити ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” право, яке у нього не було. Тому договір №GL3N216953 в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором також може бути визнаний судом недійсним, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У зв'язку з тим, що кредитний договір від 20 травня 2008 року припинився шляхом звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту, договори поруки, якими був забезпечений основний договір, також припинилися. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір №GL3N216953 про відступлення прав вимоги, укладений 24 квітня 2020 року між ПАТ “КБ “Надра” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “КБ “Надра” Білої І.В. та ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” в частині: відступлення прав вимоги за кредитним договором №810047/ФЛ від 20 травня 2008 року, укладеним між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_1 ; відступлення прав вимоги за договором іпотеки №810047/ФЛ-3 від 20 травня 2008 року, укладеним між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_1 ; відступлення прав вимоги за договором поруки №810047/ФЛ-П1 від 20 травня 2008 року, укладеним між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_2 ; відступлення прав вимоги за договором поруки № 810047/ФЛ-П2 від 20 травня 2008 року, укладеним між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_3 .
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ “КБ “Надра” в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “КБ “Надра” з ринку, ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп”, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 07 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ “КБ “Надра” в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “КБ “Надра” з ринку просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду від 07 червня 2021 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” просить рішення суду від 07 червня 2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зі змісту зазначеної норми можна зробити висновок про те, що правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи».
Цивільне законодавство не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі №520/10060/16-ц (провадження № 61-5085сво18) викладений правовий висновок, згідно з яким, визнаючи недійсним договір, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Відповідно до наведених правових висновків особа, яка не є стороною договору, має право на його оспорювання лише у разі, якщо такий договір стосується прав та/або інтересів цієї особи.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Виходячи з наведеного, право, що не порушено, не підлягає захистові.
З матеріалів справи вбачається, 20 травня 2008 року був укладений кредитний договір №810047/ФЛ, за умовами якого ВАТ “КБ “Надра” надав ОСОБА_1 кредит у сумі 38036 доларів США в порядку та на умовах, визначених договором, за програмою “Нове житло” (а.с.10-12).
Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено цільове використання кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 20 травня 2008 року, згідно якого позичальник придбає у власність домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з пункту 1.4 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит строком до 12 травня 2028 року.
Згідно з пункту 7.3 кредитного договору, сторони дійшли згоди щодо збільшення строку позовної давності до десяти років.
20 травня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказним кредитним договором, між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №810047/ФЛ-3, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13, 14).
20 травня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір поруки №810047/ФЛ-П1, відповідно до умов якого позичальник і поручитель відповідає перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором всім належним майном та грошима (а.с.15)
20 травня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_3 був укладений договір поруки №810047/ФЛ-П2, відповідно до умов якого позичальник і поручитель відповідає перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором всім належним майном та грошима (а.с.16)
ПАТ “КБ “Надра” знаходиться у стані припинення (а.с.191-193).
Повноваження, визначені Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” під час здійснення ліквідації ПАТ “КБ “Надра” здійснюються безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ “КБ “Надра” до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року у справі №185/7334/15-ц за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “КБ “Надра” Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №810047/ФЛ від 20 травня 2008 року задоволено позовні вимоги ПАТ “КБ “Надра”. Стягнуто заборгованість за кредитним договором №810047/ФЛ від 20 травня 2008 року, яка утворилась станом на 05 червня 2015 року, на користь ПАТ “КБ “Надра” в розмірі 70205,41 доларів США та 331482 грн. 08 коп., з яких: 37668,69 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 32536,72 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків; 251554 грн. 32 коп. - пеня за прострочення сплати чергових платежів; 79927 грн. 76 коп. - штраф, передбачений п.5.3,4.3.14 кредитного договору: солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у сумі 1218 грн. з кожного.
Рішення набрало законної сили 07 листопада 2015 року, міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень під номером 53092567 (а.с.32-35).
24 квітня 2020 року між ПАТ “КБ “Надра” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “КБ “Надра” Білої І.В. та ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” був укладений договір №GL3N216953 про відступлення прав вимоги, згідно якого ПАТ “КБ “Надра”, ліквідація якого здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України № 356 від 04 червня 2015 року “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “КБ “Надра” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “КБ “Надра” Білої І.В., відступає новому кредитору - ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору (боржників).
Згідно цього договору банк відступив, а новий кредитор набув права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_1 , а також за договорами поруки, укладеними з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір №GL3N216953 про відступлення прав вимоги, укладений 24 квітня 2020 року між ПАТ “КБ “Надра” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “КБ “Надра” Білої І.В. та ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” в частині: відступлення прав вимоги за кредитним договором №810047/ФЛ від 20 травня 2008 року, укладеним між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_1 ; відступлення прав вимоги за договором іпотеки №810047/ФЛ-3 від 20 травня 2008 року, укладеним між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_1 ; відступлення прав вимоги за договором поруки №810047/ФЛ-П1 від 20 травня 2008 року, укладеним між ВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_2 ; відступлення прав вимоги за договором поруки № 810047/ФЛ-П2 від 20 травня 2008 року, укладеним міжВАТ “КБ “Надра” та фізичною особою ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 оспорює договір відступлення прав вимоги №GL3N216953, зокрема в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором № 810047/ФЛ від 20 травня 2008 року, посилаючись на те, що договір формально спрямований на передачу прав вимоги, але реально таке право не передається, оскільки воно не існує в дійсності.
На думку позивача, звернувшись до суду з вимогою про дострокове повернення несплачених сум кредиту банк в односторонньому порядку змінив строк дії кредитного договору з 12 травня 2028 року на липень 2015 року, таким чином ПАТ “КБ “Надра” має право вимоги не за кредитним договором, а за рішенням суду від 27 жовтня 2015 року, тому за договором відступлення прав вимоги ПАТ “КБ “Надра” відступив ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” право вимоги не за кредитним договором, а за рішенням суду. Виконавчий документ на виконання рішення суду від 27 жовтня 2015 року до 24 квітня 2020 року не був пред'явлений до виконання, тому ПАТ “КБ “Надра”, який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання і в судовому порядку не поновив цей строк, на час укладення договору про відступлення прав вимоги не мав права пред'явити виконавчий лист за рішенням суду до виконання, тому банк не міг відступити ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” право, яке у нього не було.
За змістом статей 598-609 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
ЦК України передбачено припинення зобов'язання: виконанням, проведеним належним чином, переданням боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), зарахуванням зустрічних вимог, за домовленістю сторін, внаслідок звільнення кредитором боржника від його обов'язків, поєднанням боржника і кредитора в одній особі,
-неможливістю виконання зобов'язання неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, смертю боржника, якщо зобов'язання нерозривно пов'язане з його особою, ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).
Цивільний кодекс України не визначає окремою підставою для припинення зобов'язання закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа за рішенням суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Пропущення кредитором строку пред'явлення виконавчого листа до виконання також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), оскільки таке право не встановлено договором або законом окремо.
Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати.
Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.
Слід зазначити, заочне рішення суду у справі №185/7334/15-ц за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідаціюПАТ “КБ “Надра” Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 810047/ФЛ від 20 травня 2008 року, яке набрало законної сили 07 листопада 2015 року, до теперішнього часу не виконане, тому кредитні зобов'язання припинені бути не можуть.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справі №309/108/17 від 07 лютого 2019 року, у справі № 362/6630/17 від 31 січня 2019 року.
У постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі 2-3627/09 зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин і переходу до іншої особи прав та обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Отже, право вимоги банку за кредитним договором не припинилося внаслідок ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості та пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання і перейшло до нового кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цього права.
Вимог позивача про визнання недійсним договору № GL3N216953 про відступлення прав вимоги в частині відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 810047/ФЛ-3 з тих підстав, що зміст договору № GL3N216953 суперечить Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, оскільки відповідно до вимог підпункту 3 пункту 1 цього Закону кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно, зазначене у підпункті 1 пункту 1 цього Закону є безпідставними, з огляду на наступне.
За умовами кредитного договору позивач отримала кредит у доларах США, загальна площа предмета іпотеки не перевищує 250 кв.м, житловий будинок переданий в іпотеку у забезпечення виконання обов'язків за кредитним договором в іноземній валюті, вона постійно проживає в цьому будинку.
Тобто, предмет іпотеки відповідає змісту підпункту 1 пункту 1 Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”.
Однак, пунктом 7 Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” у редакції, діючій на час укладення оспорюваного договору, передбачалося, що дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.
Враховуючи, що відносно ПАТ “КБ “Надра” проводиться процедура виведення з ринку відповідно до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, на ПАТ “КБ “Надра” не поширюється заборона відступлення прав вимоги за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно, визначене у підпункті 1 пункту 1 Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним договору №GL3N216953 про відступлення права вимоги, укладеного 24 квітня 2020 року між ПАТ “КБ “Надра” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “КБ “Надра” Білої І.В. та ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” у вказаній у позовній заяві частині, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова