Провадження № 22-ц/803/559/22 Справа № 191/2510/20 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
15 червня 2022 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю
за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року,-
26.08.2020 року позивач звернулася до суду з позовом до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона проживає в БМП-317 з 29 червня 1980 року. Мати позивача працювала з 25.07.1977 року по 02.11.1997 року у БМП-317 «Дніпротрансбуд», який станом на 2007 рік було реорганізовано в ТОВ «Дніпровськпромбуд». Для проживання батьків позивача, їм була надана квартира за адресою: АДРЕСА_1 . При вселенні в бараки усім мешканцям була вказана одна адреса, а саме: АДРЕСА_1 , без зазначення конкретного бараку та номера квартири, згодом була присвоєна адреса: АДРЕСА_2 . Позивач ОСОБА_1 є зареєстрованою за цією адресою з 10.12.2009 року, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з 2010 року, тобто більше 10 років. Згідно довідки КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 07.08.2020 року №685, право власності на вказану квартиру не зареєстровано. В інформаційно-пошуковій підсистемі Регіонального відділення Фонду державного майна України, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , значиться за ВАТ «Дніпротрансбуд». На підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2002 року у справі №Б26/2/39/99, юридичну особу ЖЕК ВАТ «Дніпротрансбуд» ліквідовано. Об'єкти державної власності, у тому числі і вказаний житловий будинок, залишився без балансоутримувача. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області неодноразово зверталось до виконкому Синельниківської міської ради стосовно вирішення питання прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Синельникове житлових будинків, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ «Дніпротрансбуд». Проте, рішення про передачу зазначеного житлового будинку до комунальної власності територіальної громади міста Синельникове, не прийняте. Вказаною квартирою ОСОБА_1 володіє відкрито та безперервно з серпня 2010 року, проживає у ній, сплачує комунальні послуги, здійснює її ремонт. На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 , посилаючись на ст. ст. 328, 344 ЦК України, просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_5 (а.с.2-4).
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задоволені.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру АДРЕСА_5 за набувальною давністю (а.с.50-51).
Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2022 року вирішено питання щодо судових витрат (а.с.98).
В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.58-70).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати, виходячи з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до змісту ст. 344 ЦК, обставини, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач, як передбачає ч. 1 ст. 81 ЦПК України, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Судом 1 інстанції було встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України, Серії НОМЕР_1 , виданого 29 вересня 2016 року Синельниківським РС ГУДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є зареєстрованою з 10 грудня 2009 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10), але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , згідно довідки про склад сім'ї та акту проживання від 11.08.2020 року, виданих квартальним комітетом №9 Синельниківської міської ради Дніпропетровської області (а.с.12, 17).
Іншого нерухомого майна за ОСОБА_1 в КП «Синельниківське бюро технічної інвентаризації», станом на 31.12.2012 року, не зареєстровано, що підтверджено довідкою вказаного підприємства від 02.02.2021 року.
Згідно довідки КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 07.08.2020 №685, право власності на квартиру АДРЕСА_5 заінвентаризовано за ОСОБА_1 , але станом на 31.12.2012 року (до вступу в дію Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), в КП «СМБТІ», не зареєстровано (а.с.18).
Згідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 значиться в ІППС «Етап-майно», що веде Регіональне відділення, і є складовою частиною Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Житловий фонд, у тому числі вказаний житловий будинок, в процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу ВАТ «Дніпротрансбуд» (код за ЄДРПОУ 04691644), перебував на балансі його структурного підрозділу ЖЕК ВАТ «Дніпротрансбуд», який у 2000 році було виключено зі складу Товариства (ВАТ «Дніпротрансбуд»). Згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2002 року по справі №Б26/2/39/99 юридичну особу ЖЕК ВАТ «Дніпротрансбуд» ліквідовано. Таким чином, житловий фонд, у тому числі житловий будинок АДРЕСА_4 , залишився без балансоутримувача.
Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради у липні 2020 року повідомлено ОСОБА_1 , внаслідок розгляду її звернення, що будинок АДРЕСА_4 не перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Синельникове та не знаходиться на балансі підприємства, що здійснюють обслуговування житлового фонду (а.с.11).
Також судом 1 інстанції було допитано свідків.
Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_5 з 2010 року. Квартира потребує ремонту. Будинок на балансі не знаходиться.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила суду, що позивач ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_5 , з 2010 року, сплачує комунальні послуги, вони між собою є сусідами. Вказане житло нікому не належало і не належить.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що на дату початку фактичного проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , а саме з 2010 року, вказане нерухоме майно на праві власності нікому не належало, про що вона була обізнаною, воно не мало балансоутримувача, у комунальну власність не перейшло, тому суд вважає доведеним та документально підтвердженим факт відкритого, безперервного, добросовісного заволодіння позивачем ОСОБА_1 нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_5 в період з 2010 року по теперішній час, що становить більше десяти років.
Однак, із вказаними висновками суду у повній мірі погодитись неможливо, оскільки вони зроблені передчасно та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ч. 1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 318 ЦК України визначено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
У свою чергу ст. 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. и ч. 2 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України відповідно до законодавства дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» до повноважень Фонду державного майна України віднесено прийняття приймає рішення про приватизацію державного майна та рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.
Стаття 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачає, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.
Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Як вбачається із матеріалів справи, що житлові будинки АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 є державним майном, яке не ввійшло до статутного фонду Придніпровського державного спеціалізованого тресту транспортного будівництва «Дніпротраснбуд» під час його приватизації у 1998 році, та на даний час не передані до комунальної власності Синельниківської міської ради (а.с. 33-34).
Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків, щодо обставин справи не пов'язаних із встановленням належності відповідача.
Таким чином, саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є повноважним органом державної влади, який здійснює повноваження щодо розпорядження квартирою АДРЕСА_5 , яка на час розгляду справи №191/2510/20 була державним майном, та відповідно є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Позовні вимоги до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не заявлялись, а Синельниківська міська рада Дніпропетровської області не може бути відповідачем по даному спорі, оскільки саме права Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях зачіпляються рішенням суду.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд 1 інстанції дане питання не вирішив, то колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, що не позбавляє ОСОБА_1 права звертатися з відповідним позовом до належного відповідача у передбачений законом спосіб та порядок.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягають стягненню понесені судові витрати сумі 1 261,21 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях - задовольнити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, сплачений судовий збір у розмірі 1 261,21 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: