Провадження № 22-ц/803/2166/22 Справа № 205/7460/20 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
15 червня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року,
25.09.2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.12.2014 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 490928563. Далі, 21.06.2016 між ПАТ «Альфа - Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа - Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за кредитним договором № 490928563 від 09.12.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 .. Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ПАТ «Альфа - Банк» втратив такі права. Також 26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСНА» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 490928563 від 09.12.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «ФК «ВЕСТА» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Кредитні ініціативи» втратив такі права. Далі, 16.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490928563 від 09.12.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 . Таким чином, на переконання позивача, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «ФК «ВЕСТА» втратив такі права. В обґрунтування вказаного позову, представник позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 21.07.2020 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 70629 грн. 11 коп., яка складається з заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 16157 грн. 65 коп., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 26376 грн. 08 коп., заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) у розмірі 9904 грн. 23 коп., 3 % річних у розмірі 1456 грн. 11 коп., втрати від інфляції - 3218 грн. 60 коп. та подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 4016 грн. 44 коп., яку вказаний учасник справи у досудовому порядку відмовляється погашати. У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 490928563 від 09.12.2014 року у розмірі 70629 грн. 11 коп., судовий збір у розмірі 2102 грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. (а.с.150-157).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року позов ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 490928563 від 09.12.2014 року, у загальному розмірі 47208 грн. 44 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 157 грн. 65 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 26 376 грн. 08 коп., яка утворилась в період дії кредитного зобов'язання, та до дати відступлення права вимоги на користь позивача, а також 3% річних у розмірі 1 456 грн. 11 коп. та втрати від інфляції в розмірі 3 218 грн. 60 коп. В задоволені решти позовних вимог щодо стягнення подвійної облікової мавки НБУ у розмірі 4016 грн. 44 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) у розмірі 904 грн. 23 коп. - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1404 грн. 98 коп. (а.с.150-157).
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.169-182).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.12.2014 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 490928563 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 16157 грн. 65 коп. зі сплатою 39,9% річних та зобов'язався вносити платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом відповідно до графіку платежів. Відповідно до п. 2.3 кредитного договору дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісій 10.12.2019 року.
Із матеріалів справи вбачається, що 21.06.2016 між ПАТ «Альфа - Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа - Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 490928563 від 09.12.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 .
Також із матеріалів справи вбачається, що 26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСНА» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 490928563 від 09.12.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 .
Матеріалами справи підтверджено, що 26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСНА» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 490928563 від 09.12.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 .
Судом також встановлено, що 16.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490928563 від 09.12.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги вимоги частково, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості.
Проте погодитися з такими висновками суду, колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Відповідно до витягу з договору факторингу №1 від 21.06.2016р. ПАТ «Альфа-Банк» відступило свої права грошової вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», а останнє його набуло (а.с.22).
За договором факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» домовились про відступлення прав вимоги, відповідно ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту (а.с. 23-33).
Згідно договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту (а.с.38-47).
Згідно витягу з договору факторингу №1 від 21.06.2016 року неможливо встановити за якими конкретно кредитними договорами передано права грошової вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи». Також немає можливості визначити, чи має фактор право наступного відступлення прав вимоги за кредитними договорами, переданими йому за договором факторингу.
Згідно із ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст.1083 ЦК України, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлене договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК України.
26.12.2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» укладають договір факторингу з ТОВ «ФК «ВЕСТА», за яким за плату останній отримує право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку 1-1, який позивачем не додано до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості встановити, чи було право вимоги за кредитним договором №490928563 від 09 грудня 2014 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 предметом договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року.
Положеннями п.2.3 розділу 2 Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року сторони визначили, що право вимоги вважається відступленим з дати повної (остаточної) оплати Фактором (ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА») ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. договору.
До суду позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» повної (остаточної) оплати ціни прав вимоги за вказаним вище договором факторингу, тому немає можливості встановити момент набуття цим товариством прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені за договором факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року.
Положеннями п.2.3 розділу 2 Договору від 16.01.2019 року за №16-01/19/1, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та позивачем, відступлення прав вимоги сторони визначили, що право вимоги вважається відступленим з дати підписання договору, але не раніше дати здійснення повної оплати позивачем ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього Договору.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів на підтвердження здійснення повної оплати ціни прав вимоги за вказаним вище договором, суд позбавлений можливості встановити момент набуття позивачем прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені за договором відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року.
В ст.81 ЦПК України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 року №566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
ТОВ «Вердикт Капітал» не надано суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та інше).
Згідно із ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п.27 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги ТОВ “Вердикт Капітал” про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки позивач обґрунтовує їх (вимоги) виключно договорами відступлення прав вимог та розрахунком заборгованості, які у свою чергу не містять інформації про нарахування саме такої суми, її складових, даних про внесення відповідачем платежів та строку розрахунку заборгованості, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, з урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір в розмірі 3153 грн. за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року - скасувати.
В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3153 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: