Справа № 202/2656/22
Провадження № 1-кс/202/2120/2022
10 червня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 08.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050010000216 у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом на військову службу осіб з числа резервістів в особливий період старшого стрільця 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, групи інвалідності не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, статусу учасника бойових дій та державних нагород не має, депутатом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 404 КК України, -
До слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання..
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, за процесуального керівництва Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022050010000216 від 08.06.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 404 КК України.
Відповідно до вимог КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу у вказаному кримінальному провадженні безпосередньо подаються до Краматорського міського суду Донецької області, оскільки згідно Закону України «Про Державне бюро розслідувань» місцем розташуванням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, є наступна адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21.
Водночас, у зв'язку з введенням воєнного стану на території України та неможливістю Краматорським міським судом Донецької області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Верховного Суду України № 8/0/9-22 від 15.03.2022, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справ з Краматорського міського суду Донецької області за Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.
Досудовим розслідування встановлено, що згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року 2263-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України від 22 лютого 2022 року за №2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період», громадянин ОСОБА_4 був признаваний на військову службу осіб із числа резервістів в особливий період в Збройні Сили України.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №57 від 26.02.2022 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого стрільця 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, відповідно до Указу Президента України від 22 лютого 2022 року за №2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період», громадянин ОСОБА_6 був признаваний на військову службу осіб із числа резервістів в особливий період в Збройних Силах України.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №57 від 26.02.2022 солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2020 за №87, сержанта ОСОБА_7 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18 лютого 2020 року за №10-РС на посаду навідника 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ), з 23.03.2020 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №299 від 03.12.2021, сержанта ОСОБА_7 призначено на посаду командира 1 мотопіхотного відділення - командира машини 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з тим, що 1 мотопіхотне відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 було неукомплектоване особовим складом, для успішного виконання бойового завдання, відповідно до п. 2.2 розділу 2 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 за №605, командиром 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону вказаної військової частини старшим лейтенантом ОСОБА_8 прийнято рішення та відповідний усний наказ, який був доведений до усього особового складу підрозділу, підпорядкувати солдатів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 сержанту ОСОБА_7 до 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
Згідно з положеннями ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний, серед іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки, не допускати негідних вчинків самому та стримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 17, 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Вимоги ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовій обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Відповідно до вимог ст.ст. 20, 21, 22, 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим.
Військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу: для захисту свого здоров'я і життя, а також здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об'єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.
Статтями 29 і 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Положеннями статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до вимог ст. ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України сержант ОСОБА_7 є начальником за військовим званням та посадою для солдата ОСОБА_4 .
Згідно обов'язків за вказаною посадою, відповідно до ст. 125-126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, сержант ОСОБА_7 в мирний і воєнний час відповідає за успішне виконання відділенням завдань за призначенням, навчання і виховання військовослужбовців відділення, їх військову дисципліну, морально-психологічний стан, охайний зовнішній вигляд, стройову та фізичну підготовку, правильне зберігання, експлуатацію і утримання в належному стані озброєння, техніки та іншого майна відділення. Командир відділення підпорядковується командиру взводу та головному сержантові взводу і є безпосереднім начальником особового складу відділення.
Командир відділення зобов'язаний, серед іншого, забезпечувати додержання особовим складом відділення військової дисципліни, виконання правил носіння військової форми одягу, доповідати головному сержантові взводу про застосовані ним заохочення і накладені на військовослужбовців відділення стягнення; забезпечувати виконання розпорядку дня особовим складом підрозділу, вживати заходів для запобігання вчиненню правопорушень військовослужбовцями відділення; негайно доповідати командирові взводу та головному сержантові взводу про надзвичайні події у відділенні, факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; підтримувати внутрішній порядок у відділенні, утримувати в чистоті та порядку приміщення і територію, закріплені за ним.
Статтями 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців певні обов'язки, зокрема, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, додержуватися правил ввічливості й поведінки військовослужбовців.
Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, протягом вечора 07 червня 2022 року, солдати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебуваючи на бойових позиціях на СП «Дельта» поблизу АДРЕСА_3 , вживали спиртні напої. Близько 23 години 40 хвилин 07 червня 2022 року військовослужбовці ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розпочали хаотичну стрільбу зі зброї в бік позицій російських окупаційних військ та по лісосмузі, де перебували бойові позиції 2 мотопіхотної роти, про що була здійснена доповідь командиру 2 мотопіхотної роти старшому лейтенанту ОСОБА_8 .
В свою чергу, командир 2 мотопіхотної роти старший лейтенант ОСОБА_8 віддав законний наказ сержанту ОСОБА_7 доставити військовослужбовців ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ротного опорного пункту 2 мотопіхотної роти для подальшого проведення освідування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на стан алкогольного сп'яніння. В свою чергу, на виконання наказу командира роти старшого лейтенанта ОСОБА_8 , сержант ОСОБА_7 , будучи начальником за військовим званням та посадою відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , віддав ОСОБА_4 та ОСОБА_6 наказ слідувати разом з ним до командира 2 мотопіхотної роти ОСОБА_8 для проведення освідування на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , мав супроводжувати старший стрілець 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти старший солдат ОСОБА_9 .
Проте, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 поводили себе зухвало та були невдоволені законними вимогами сержанта ОСОБА_7 , висловлювали погрози в його бік з приводу проведення їх освідування на стан алкогольного сп'яніння.
В подальшому, солдат ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи невдоволеними висунутими законними вимогами сержанта ОСОБА_7 щодо доставлення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ротного опорного пункту до командира 2 мотопіхотної роти старшого лейтенанта ОСОБА_8 , ігноруючи законні вимоги ОСОБА_7 , з метою перешкоджання виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків військової служби та не дати ОСОБА_7 можливості діяти згідно з законом, з метою уникнення складання матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, відмовився слідувати за сержантом ОСОБА_7 на ротний опорний пункт, взяв до рук закріплений за ним автомат АКМС 7,62 мм серії НОМЕР_4 та направив його в бік сержанта ОСОБА_7 . З метою зупинити незаконні дії ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_9 схопив останнього за руку, вихопив автомат та повалив ОСОБА_6 на землю.
В цей час, солдат ОСОБА_4 , знаходячись на спостережному пункті «Дельта» 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, будучи невдоволеним висунутими законними вимогами сержанта ОСОБА_7 щодо доставлення його та ОСОБА_6 до ротного опорного пункту до командира 2 мотопіхотної роти старшого лейтенанта ОСОБА_8 , ігноруючи законні вимоги ОСОБА_7 , з метою перешкоджання виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків військової служби та не дати ОСОБА_7 можливості діяти згідно з законом, з метою уникнення складання матеріалів про вчинення ним адміністративного правопорушення, 07 червня 2022 року, близько 23 години 45 хвилин, в момент, коли солдат ОСОБА_9 зупинив протиправні дії ОСОБА_6 , він, ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 11,16, 49, 56, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, із застосуванням зброї, застосував опір та рішучу непокору по відношенню до сержанта ОСОБА_7 , схопив до рук закріплений за ним автомат АКМС 7,62 мм серії НОМЕР_5 , направив його на сержанта ОСОБА_7 , наказав ОСОБА_7 стати на коліна, після чого, в момент, коли ОСОБА_7 стояв на колінах, здійснив із закріпленої за ним зброї - автомату АКМС 7,62 мм серії НОМЕР_5 не менше 9 пострілів в сержанта ОСОБА_7 , внаслідок чого ОСОБА_7 отримав поранення несумісні з життям.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 404 КК України - опір начальникові із застосуванням зброї, вчинений в умовах воєнного стану, пов'язаний із умисним вбивством начальника.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 404 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності.
Таким чином, під час досудового розслідування, були встановлені обставини, які вказують на вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за яким останньому 09.06.2022 повідомлено про підозру.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатися на волі.
У зв'язку з повідомленням ОСОБА_4 про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 404 КК України, з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчините інше кримінальне правопорушення, потребується застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 , покладається необхідність запобігання його спробам:
Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 являючись військовослужбовцем військової служби, за призовом на військову службу осіб із числа резервістів в особливий період військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді старшого стрільця 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону може повернутися до місця тимчасового розташування військової частини, яка наразі дислокується на території Донецької області, неподалік лінії розмежування ЗСУ та військ російської федерації, де тривають бойові дії, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.
Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , 07.06.2022, під час його доставки на ротний опорний пункт погрожував фізичною розправою, за допомогою вогнепальної зброї, щодо всіх хто буде ображати його чи його брата - ОСОБА_10 . Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом їх умовлянь або залякування з метою давати покази на свою користь. ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, будучи військовослужбовцем військової служби, за призовом на військову службу осіб із числа резервістів в особливий період військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді старшого стрільця 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, користуючись своїми повноваженнями як військова службова особа, може здійснити вплив на свідків, як благаючи або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді. Також ОСОБА_4 може надавати вказівки третім особам на здійснення впливу на свідків, не тільки погрозами, а й підкупом, вмовлянням тощо. Враховуючи, що вказані свідки, ще не допитані безпосередньо судом першої інстанції, є великий ризик здійснення на них тиску з боку підозрюваного.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.
Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, за призовом на військову службу осіб із числа резервістів в особливий період, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 ч. 5 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 4 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності.
Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що обрання відносно нього іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, створить передумови для переховування останнього від органів досудового розслідування або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_4 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , у вигляді застави пов'язана з тим, що внаслідок злочину вчиненого ОСОБА_4 загинув сержант ОСОБА_7 , при цьому відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу.
Зазначені ризики та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
З метою запобігання переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_4 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування або суду, може здійснити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, схильний вчинити інше кримінальне правопорушення, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його вік, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є обрання щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі.
Враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що санкція статті за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачає покарання до 15 років або довічне позбавлення волі, а також ті обставини, що ОСОБА_4 раніше не судимий, може здійснити вплив на свідків, вважаю неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та доводи викладені в ньому та пояснив, що підозра, пред'явлена ОСОБА_4 та ризики, викладені у клопотанні обґрунтовані і підтверджується належними доказами. Просив клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, визнавши обставини, викладені у ньому, про що надав відповідну заяву.
Захисник в судовому засіданні просив прийняти рішення на розсуд суду.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
08.06.2022 о 02 години 00 хвилин ОСОБА_4 затримано в порядку вимог ст.208-211 КПК України.
09.06.2022, відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 404 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 від 08.06.2022 та ОСОБА_9 від 09.06.2022;
-протоколом проведення слідчого експерименту зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_11 від 08.06.2022 та ОСОБА_9 від 09.06.2022;
-протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 09.06.2022.
Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні слідчим надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 404 КК України, а саме опору начальникові із застосуванням зброї, вчиненому в умовах воєнного стану, пов'язаному з умисним вбивством начальника.
При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов'язково мають бути настілки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.
Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 404 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років; характер та зухвалість інкримінованого злочину, який вчинено в умовах воєнного.
Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені свідчить той факт, що ОСОБА_4 , під час доставки на ротний опорний пункт погрожував фізичною розправою із застосуванням вогнепальної зброї кожному, хто спричинить шкоду йому чи його братові. Відтак, ОСОБА_4 , будучі військово службовцем військової служби за призовом на військову службу з числа резервістів, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї може мати змогу погрожувати свідкам з метою зміни їх свідчень або відмови він них.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведеним існування ризиків, передбачених п. 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки вказані ризики належним чином не обґрунтовані у клопотанні, не знайшли об'єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях слідчого, прокурора.
Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу підозрюваного та його репутацію, вік, стан здоров'я, а також те, що підозрюваний не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, раніше не судимий.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Разом з цим, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів по 06 серпня 2022 року включно без застосування застави із утриманням на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвала слідчого судді діє по 06 серпня 2022 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1