Справа № 202/2380/22
Провадження № 1-кс/202/1908/2022
06 червня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровського обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна, подане в рамках кримінального провадження, внесеного 31.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022040000000252 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання.
В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що 31.05.2022 о 13 год 45 хв, водій ОСОБА_5 , 1985 р.н., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21101» р/н НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Дніпровській у м. Павлоград, Дніпропетровської обл. від вул. Луганської в напрямку вул. Полтавської, на початку мосту через ріку Вовча на заокругленні проїзної частини вліво, не вибрав безпечної швидкості не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого у стані занесення виїхав за межі проїзної частини ліворуч та допустив наїзд на огорожу мосту. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_6 , 1991 р.н. отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
31.05.2022 на місці події проведено огляд автомобіля «ВАЗ 21101» р/н НОМЕР_1 , після проведення якого з салону зазначеного автомобіля у зв'язку з неможливістю вилучення біологічних слідів через розташування автомобіля на місці ДТП було вилучено кермо водія, на якому збереглися біологічні сліди.
31.05.2022 вилучене кермо водія з автомобіля «ВАЗ 21101» р/н НОМЕР_1 у відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, визнано у кримінальному провадженні речовим доказом.
Арештом майна, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та у даному випадку, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, згідно ч. 2 ст. 132 КПК України, подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Ураховуючи, що для проведення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального провадження, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, речового доказу - керма водія з автомобіля «ВАЗ 21101» р/н НОМЕР_1 , необхідно на вказане майно накласти арешт з позбавленням права на розпорядження та користування, так як існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що зазначене кермо водія є доказом злочину та підлягає збереженню.
Оскільки, кермо водія автомобіля «ВАЗ 21101» р/н НОМЕР_1 є основним об'єктом кримінального правопорушення пов'язаного з його експлуатацією та керуванням, на зазначеному кермі збереглися біологічні сліди походження водія, який керував транспортним засобом на момент ДТП та з метою забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності дослідження усіх обставин справи, арешт керма у даному кримінальному провадженню є необхідним.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом, передбачено ч. 1 ст. 167 КПК України.
Зі змісту ч. 2 ст. 167 КПК України вбачається, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може бути здійснене під час обшуку та огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як встановлено в судовому засіданні, вказане в клопотанні майно вилучено 22.05.2021 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначене клопотання було отримано судом засобами поштового зв'язку 24.05.2022, тобто в межах строку, визначеного ч.ч.3, 5 ст. 171 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином. До суду надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просив суд клопотання задовольнити.
Представник власника майна ОСОБА_7 та володілець майна в судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.
З огляду на викладене, відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає доцільним здійснити розгляд клопотання за відсутності осіб, які беруть участь у судовому засіданні, не здійснюючи аудіо-, відеофіксацію судового засідання, відповідно до вимог ч. 4 ст.107 КПК України.
Вивчивши клопотання, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке 31.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022040000000252 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до копії протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.05.2022 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди ділянці дороги за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Дніпровська виявлено та вилучено кермо водія з автомобіля «ВАЗ 21101» р/н НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль «ВАЗ 21101» реєстраційний номер НОМЕР_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наданої суду копії довіреності серії НОВ 145174 від13.11.2019, ОСОБА_7 уповноважено бути представником ОСОБА_8 з питань, пов'язаних із розпорядженням від його імені автомобілем «ВАЗ 21101» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
31.05.2022, постановою слідчого, кермо водія з автомобіля «ВАЗ 21101» реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий просить арештувати майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в порядку, визначеному п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Разом з тим, зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України слідує, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, зазначеним у ст. 98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
На думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено, що тимчасово вилучене 31.05.2022 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди кермо водія з автомобіля «ВАЗ 21101» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , визнано речовим доказом та має доказове значення у даному кримінальному провадженні, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення і може бути використаний як доказ факту та обставин що встановлюються під час кримінального провадження, а інформація, що на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, оскільки потребує додаткового дослідження та застосування спеціальних знань.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що накладення арешту, наразі, на тимчасово вилучене майно буде відповідати тим завданням кримінального провадження під час проведення досудового розслідування, а отже відповідатимуть вимогам ст. 2, 98, 170 КПК України.
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
На думку слідчого судді, органом досудового розслідування доведено, що незастосування в даному випадку арешту вказаних речових доказів може призвести до їх приховування, пошкодження, знищення, перетворення, оскільки відомості, які будуть встановлені під час проведення експертних досліджень можуть підтвердити або спростувати вину особи, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення.
З метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На підставі вищевикладеного, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровського обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна, подане в рамках кримінального провадження, внесеного 31.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022040000000252 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчого слідчий суддя постановляє ухвалу, у якій, зокрема, зазначає, порядок виконання ухвали.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити спосіб виконання даної ухвали, визначивши місце зберігання арештованого майна відповідно до розділу «Зберігання речових доказів» Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.
При цьому, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а отже після усунення обставин, які були підставою для накладення арешту, зокрема проведення експертизи, власник майна має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна, чи надати докази належності вказаного майна іншим особам тощо, що буде оцінено вже під час іншої процедури, передбаченої законом, задля можливості визначення, можливо, іншого менш обтяжливого способу забезпечення доказів чи визначеного способу арешту майна.
Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на вилучене 31.05.2022 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди кермо водія з автомобіля «ВАЗ 21101» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_8 .
Заборонити розпоряджатись та користуватись вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Порядок зберігання речових доказів визначити згідно із розділом «Зберігання речових доказів» Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 № 1104 із змінами та доповненнями.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1