Справа № 303/3352/21
Закарпатський апеляційний суд
14.06.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника, адвоката Резуненка О. А., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Резуненко О. А.,
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2021 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Згідно з постановою, 11 квітня 2021 року, о 10 годині 50 хвилин, на ділянці дороги м. Мукачево - с. Ключарки, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Geely Emgrand», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, з ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Резуненко О. А. вказує на те, що постанова суду є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не відповідають дійсності, адже ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння, що підтверджується протоколом огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, виданий Мукачівською центральною РЛ № 218, яким зафіксовано, що освідування ОСОБА_1 пройшов 11.04.2021 о 12 год 05 хв, тобто упродовж двох годин з моменту зупинки транспортного засобу. При цьому, жодних ознак алкогольного сп'яніння за результатами медичного огляду у ОСОБА_1 не було виявлено. Однак, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги цей документ та необґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стверджує, що водій ОСОБА_1 пройшов освідування на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», результати такого огляду також були негативні. На підтвердження нібито ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази. Крім того, немає доказів того, що водій відмовився від проходження огляду, оскільки на запитання поліцейських пройти освідування, ОСОБА_1 промовчав. Разом з цим, апелянт стверджує, що автомобіль ОСОБА_1 було зупинено безпідставно, відсутнє направлення на огляд, а відеоматеріал не слід вважати належним доказом у справі. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Резуненка О.А., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має з огляду на таке.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє, враховуючи такі обставини.
Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд визнає, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові.
Отже, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №235546, 11 квітня 2021 року, о 10 годині 50 хвилин, на ділянці дороги м. Мукачево - с. Ключарки, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Geely Emgrand», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. У ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи: посвідчення водія НОМЕР_2 та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.
Поясненнями свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
На відеозаписі, який міститься на DVD- диску зафіксовано момент відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та процедуру оформлення матеріалів адміністративного правопорушення за фактом відмови ОСОБА_1 від освідування (а. с. 5).
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, адже жодних порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Фірцак І. І. був упереджений під час зупинки, пропозиції направлення водія ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а відтак при складанні протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що у нього були підстави для фальсифікації цих документів чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилалася сторона захисту під час розгляду апеляційної скарги.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість працівника поліції Фірцака І. І. у результатах розгляду справи, - у підтвердження цього немає жодних доказів не лише у матеріалах справи, такі не додано до апеляційної скарги й на такі не посилалася сторона захисту у ході розгляду апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій під час зупинки та оформлення щодо нього матеріалів адміністративного правопорушення,- на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Суд також вважає, що підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об'єктивності показів свідків, - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні, оскільки свідки були ознайомлені зі своїми обов'язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі.
Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги і приписи таких нормативно-правових актів.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення крім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Фактично відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 своєю поведінкою засвідчив, що не бажає проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку. Тому, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій на ухилення від проходження огляду, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє.
Факт вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеозаписом, що міститься на DVD - диску, які у своїй сукупності повністю підтверджують відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
При оцінці доводів апелянта про те, що поліцейські діяли всупереч приписів ст. 266 КУпАП, що ОСОБА_1 пройшов освідування на місці зупинки автомобіля, вказані твердження апеляційний суд вважає не підтвердженими з огляду на таке.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регламентований ст. 266 КУпАП, норми якої є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;поведінка, що не відповідає обстановці. З матеріалів справи убачається, що на момент зупинки поліцейськими транспортного засобу ОСОБА_1 мав зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; тремтіння пальців рук. Відтак, відповідно до Інструкції, ОСОБА_1 запропоновано пройти освідування у медичному закладі, на що той відповів категоричною відмовою. Жодних порушень вимог ст. 266 КУпАП, приписів Інструкції та інших нормативних актів, які регламентують порядок направлення водіїв на проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, апеляційний суд не вбачає.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 пройшов освідування на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» апеляційний суд вважає недоцільними, адже для визнання вказаних доводів слушними апелянтом не надано жодних доказів, такі відсутні і в матеріалах справи.
Доданий ОСОБА_1 під час розгляду справи місцевим судом протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 11.04.2021, результат якого свідчить про те, що у ОСОБА_1 жодних ознак алкогольного сп'яніння не виявлено, апеляційний суд вважає, що вказаний документ ніяк не впливає на висновки суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винуватим у порушенні вимог п. 2.5 ПДР та скоєння ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не є підставою для скасування судового рішення.
Відхиляючи доводи апелянта в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції затвердженої спільним Наказом МВД та МОЗ від 09.11.2015 року №1413/27858 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 на законну вимогу працівників поліції пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі - відмовився. Тому, жодні результати досліджень, надані апелянтом на підтвердження його невинуватості, - апеляційний суд не враховує, вважає їх такими, що не ставлять під сумніви законність висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Твердження ОСОБА_1 про те, що наявний у матеріалах справи відеозапис не є безперервним, тому його не слід брати до уваги, є такими, що спростовуються належними та достовірними доказами, зокрема відеоматеріалом, на якому чітко зафіксована подія, а саме те, що ОСОБА_1 на чергову пропозицію поліцейських пройти освідування, своєю поведінкою продемонстрував, що не має наміру це зробити. Апеляційний суд визнає доводи у цій частині такими, що спрямовані на ухилення апелянта від адміністративної відповідальності. На переконання апеляційного суду, відеозаписом безумовно підтверджується, що поведінка ОСОБА_1 свідчить виключно про те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності взагалі не мала наміру проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим працівниками поліції щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд констатує, що відеоматеріал є належним доказом у справі, тому доводи ОСОБА_1 у цій частині апеляційний суд вважає недоцільними.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративному правопорушенні; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Резуненко О. А. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН